Олаф! Чого йому тут треба?
Северсон глянув на нього з подивом i замiсть вiдповiдi тiльки кивнув головою.
- У вас такий вигляд, нiби ви кислицю вкусили! Може, не радi менi? солодко посмiхнувся Дiтрiхсон. - Я повинен тут на годинку замiнити Свозилову. Вона на нарадi капiтанiв. Бачу, що ви були б їй бiльш радi, анiж власному праплемiнниковi. Ну, та це не має значення... Яка тут у вас серйозна справа?
- За десять хвилин повинен витягнути з мiжзоряного простору штучний бiлок. Я виставив його для опромiнювання нуль-променями. Дослiд номер вiсiмсот двадцять три. Втiм, я це зроблю сам.
- Як я бачу, ви сьогоднi не в доброму гуморi, дядечку. Ну, як хочете. Подивлюсь тодi, як iде приготування їжi.
- I про це я потурбуюсь сам, - пробурчав Северсон. В очах Дiтрiхсона спалахнули зеленi вогники, але вiн одразу опанував собою. Сiв у крiсло i задивився на контрольний щит котла високого тиску.
- Послухайте, в мене виникла iдея, - звернувся вiн за хвилину до Северсона. - Чи хотiли б ви порадувати свою наречену?
- Порадувати?.. Чим же це? - запитав той неохоче.
- Дослiдом вiсiмсот двадцять чотири, який, можливо, принесе несподiванi результати. Потiм можете вiльно сказати, дядечку, що це була ваша iдея. З радiстю вам її дарую.
- Не варто. Не люблю хвалитись чужим пiр'ям, як каже Навратiл... Як ви собi цей дослiд уявляєте?
- Загалом просто. Дослiдимо, якi змiни викличе в штучному бiлку радiоактивне опромiнювання. Поки Свозилова повернеться, дослiд буде закiнчено. Вона здивується, коли ми їй запропонуємо оглянути бiлки пiд електронним мiкроскопом!
Северсоновi ця пропозицiя сподобалась. На якусь мить вiн навiть позбувся неприємного вiдчуття од присутностi Олафа.
- Погляньте... - Дiтрiхсон витягнув з шафи плескуватий закритий резервуар з бiлками i подав його Северсону. - Зайдiть з цим до атомної електростанцiї. А втiм, не заходьте туди через головний вхiд, щоб даремно не турбувати чергових бiля реакторiв. Пройдiть заднiми дверима номер чотирнадцять. Прямо проти дверей побачите стiну з кiлькома засувками. Вiдкрийте одну з них i покладiть туди касету з бiлками. Лишiть їх там на п'ять хвилин, цього цiлком вистачить. Потiм принесiть їх сюди, оце й усе. Нiчого складного в цьому немає. А я тим часом подбаю про дослiд номер вiсiмсот двадцять три... Коли витягнути касету?
- За двi хвилини. Я ще вам допоможу...
- Хiба я маленька дитина?.. Ви спокiйно собi йдiть, шкода часу. Свозилова може незабаром повернутись, i наш сюрприз не вдасться.
Бiля дверей номер чотирнадцять Северсон зупинився.
'Чи не послав мене Олаф геть тiльки для того, аби щось натворити в лабораторiї?' - спало йому на думку. Вiн уже хотiв був повернутись, але передумав: за десять хвилин його вiдсутностi Олаф нiчого не встигне зiпсувати. А втiм, все потiм доведеться як слiд перевiрити.
Заглиблений у свої думки, Северсон не помiтив скафандрiв, що висiли на протилежнiй стiнцi вузького коридора. Пiдвiвся навшпиньки, схопився за металеве колесо герметичної засувки i кiлька разiв крутнув його.
- Ще мало... - сказав вiн пiсля першої невдалої спроби вiдчинити грубезну заслону. Крутнув колесо далi.
- Зупинiться, ради бога, зупинiться! - закричав хтось, схопивши його за руку.
Северсон здригнувся i швидко озирнувся... Ватсон!
- Ви що - збожеволiли, чоловiче?! Вам життя остогидло?! Хiба ви не знаєте, що, коли вiдкриєте цю заслону, вас прониже смертоносне радiоактивне випромiнювання?!.. Дивуюсь Навратiлу, що взяв до корабля такого невiгласа! А ще бiльше мене дивує Дiтрiхсон. Чому вiн вам, дурень, не сказав, що тут нiхто не повинен перебувати без скафандра? Хiба ви їх не бачите?.. Оцей ваш iдiотський дослiд з бiлками мiг легко скiнчитись розпадом бiлкiв вашого тiла!
В першу мить Северсон взагалi не мiг зрозумiти, що сталось i чому Ватсон так лає його. Однак останнi слова одразу ж примусили його опам'ятатися.
- Дiтрiхсон не винен, я сам мусив це знати... Але як ви мене тут знайшли? Звiдки знаєте, що мене послав сюди Дiтрiхсон i що я провадив дослiд з бiлками?
- Як я знаю це? Я просто чув вашу розмову. Але про це поговоримо пiзнiше. А тепер - надiньте скафандр та закiнчiть цей ваш окаянний дослiд... Що ви хочете виявити? Нiчого нового не одержите, це вже давно дослiджено.
- Ви пiдслухуєте вiдеофоном. Можете сказати, навiщо ви це робите? прямо запитав Северсон.
- Ваша правда, пiдслухую. I ранiше частенько цим розважався. Це моя слабiсть i до деякої мiри невихованiсть, визнаю. Але зрештою чому iншому, як не оцiй моїй дурнiй звичцi, ви зобов'язанi своїм життям?
- Я вам вельми вдячний, товаришу Ватсон, - тепло сказав Северсон пiсля великої паузи. - Тепер я бачу, як я помилявся щодо вас. Ви - добра людина, i тому менi не йде з думки, чому ви пiдслухуєте чужi розмови.
- Ви допитуєте, як прокурор. Якщо ви вже так наполягаєте, скажу вам усе. Просто менi було тоскно. Самотнiсть я витримую далеко гiрше, анiж ви гадаєте. Планета Iкс вимагала всього вiльного часу. На розваги його не лишалось, тому я вiдвiдував клуб i кабiну капiтана хоч вiдеофоном. Нiяких секретiв там не буває. До вас у лабораторiю я потрапив цiлком випадково. Сам того не знаючи, мене з'єднав Фратев, коли апаратом, з яким я був з'єднаний, викликав товаришку Свозилову. Сподiваюсь, що оцю мою слабiсть ви не використаєте проти мене. До мене й так не дуже прихильно ставляться на 'Променi' через мої старi суперечки з Навратiлом. Я майже шкодую, що тодi так нерозсудливо попросив включити мене до експедицiї.
Северсон мiцно потиснув йому руку:
- Навпаки, всi ми вас дуже поважаємо й любимо, повiрте менi!
Цього разу вiн говорив щиро.
***
Про те, що сталося на атомнiй електростанцiї, Северсон не сказав Аленi анi слова. Ватсона тепер вiн вiдвiдував часто. Намагався дрiбними послугами виявити свою вдячнiсть та заглушити цим голос нечистого сумлiння.
Олафа Северсон всiляко уникав.
'Чи послав вiн мене на електростанцiю навмисне, щоб позбутись небажаного свiдка, чи, може, тому виною нещасливий випадок i моє прокляте невiгластво?'. Вiдповiдi на цi запитання вiн поки що не знаходив.
Днi тепер не бiгли, а повзли, як слимаки. Вiдважнi завойовники Всесвiту жили в постiйному збудженнi.
Швидкiсть уже настiльки зменшилась, що чорнi дiрки в небi почали оживати. Спочатку з'явились три тьмянi зiрочки сузiр'я Центавра. Невдовзi пiсля цього виступили з темряви й iншi зiрки i, нарештi, з'явилась i маленька зiрочка - наше Сонце.
Свiтло трьох сонць сузiр'я Центавра вже проникало до кабiн, як слабеньке сяйво серпика нашого Мiсяця.
Один з астротелевiзорiв був встановлений у клубi, щоб вченi могли спостерiгати за планетою Iкс i у вiльний час.
Спочатку вона з'явилась на екранi як макове зернятко. Повiльно виросла до розмiру горошинки, потiм стала як горiшок, як тенiсний м'ячик...
Складнi електронно-обчислювальнi машини запрацювали на повний хiд. Слiд було якнайшвидше обчислити шлях усiх чотирьох планет бiля Проксими, i насамперед орбiту планети Iкс; точно визначити час її обертання навколо центрального свiтила та навколо власної осi, - так само, як i вiдстань мiж Проксимою та окремими планетами. Розрахунки, якi ранiше вимагали б працi десяткiв учених протягом довгих рокiв, електронно-обчислювальнi машини провели за кiлька годин.
'Промiнь' уже наблизився до планети настiльки, що астротелевiзором можна було спостерiгати її поверхню. Чотири п'ятих планети було вкрито океаном, решту посiдали два континенти та кiлька невеликих островiв. Точну карту планети вченi ще не могли скласти, бо перешкоджала густа запона.
- Якщо невiдомi люди мають бiльш досконалi телескопи, нiж ми, то вони, безперечно, вже помiтили нас, - мiркував Вроцлавський. - Яке ж враження справить на них наш 'Промiнь'? Чи догадуються вони, що до них
