прибувають гостi з iншої сонячної системи?
- Знаєте, що я придумав? - вигукнув Северсон. - Перевiримо, наскiльки правильно академiк Ватсон зрозумiв їхню мову. Надiшлемо їм повiдомлення, щоб вони, бува, не злякались, коли ми з'явимось на їхньому небi.
- Чудесно! Хай я стану атомом торiя, якщо це погана iдея! - захоплено погодився Фратев.
- Iдея справдi непогана, але не знаю, чи зможу я здiйснити її, посмiхнувся Ватсон. - Хiба я вмiю так скиглити, як вони?
- Це дуже просто, - озвався Мадараш. - Перекладiть нашу передачу на 'iксовщину' i напишiть до тексту ноти. Я проспiваю їх, як соловей! їхню мову я трiшки засвоїв, коли вивчав музику.
- Ото буде сюрприз, коли ми раптом всунемося в їхню програму! засмiявся Фратев.
Як сказали, так i зробили. Наступного тижня радiохвилi з чудними звуками вже помчали до планети Iкс. Мадараш зiграв свою роль бездоганно.
Ватсон тепер не вiдходив вiд приймача. Вiн чекав, чи не дадуть вiдповiдi незнайомi створiння.
- Увага! - раптом закричав вiн переможно. - Вони почули наш заклик! Передавач замовк!
За десять хвилин станцiя планети Iкс заговорила. Ватсон увiмкнув магнiтофон на запис. За якийсь час передавач замовк знову.
- Повторiть наше повiдомлення. А я тим часом спробую розшифрувати текст.
Ватсон узяв свiй дбайливо складений словник i почав перекладати... Записавши першу фразу, покрутив головою:
- Якась нiсенiтниця! Тут взагалi немає логiчного зв'язку: 'Вiйна робить мир, за лiс кидати камiння, час приборканий не може...'.
- Або вони нас погано зрозумiли, або не розумiємо їх ми, - посмiхнувся Навратiл. - Спробуйте перекласти наступнi фрази.
- Момент! Вiдновили передачу. Ватсон знову почав записувати.
- Погано їх розумiю, передача має багато перешкод. Ось послухайте! переключив вiн приймач на репродуктор.
Пролунав шум i трiск, якi зовсiм заглушили голос диктора.
- Це схоже на грозу, - сказав Фратев.
- На планетi Iкс спостерiгаю чуднi спалахи! - повiдомив Цаген з кабiни управлiння.
Вченi пiдбiгли до астротелевiзора.
- Це не гроза, а скорше вибухи вулканiв, - сказав Чан-су.
- Вулканiчна дiяльнiсть, мабуть, захопила тiльки лiвий континент.
Ватсон швидко перестроїв приймач.
- Друга станцiя мовчить. Мабуть, мiститься на континентi, який зазнав стихiйного лиха.
Навратiл увiмкнув вiдеофон:
- Товаришко Молодiнова, збiльшить швидкiсть. Є загроза, що прибудемо надто пiзно.
- Почалися вибухи вулканiв вже й на другому континентi! - вигукнув Вроцлавський.
Всi замовкли. З жахом в очах спостерiгали картину на екранi.
- Перша станцiя також замовкла...
Ватсон витягнув з кишенi хусточку i повiльно витирав пiтне чоло.
- Своїм нещасливим пророцтвом я нiби накликав катастрофу... - сказав вiн скрушно. - Адже я казав, що тут ми не зустрiнемо нiяких людей...
- Не випереджайте подiї, - заспокоював його Навратiл. - Вулканiчна дiяльнiсть справдi страшне явище, але все життя на планетi вона знищити не може. Особливо коли йдеться про все людство. Мешканцi планети все-таки розумнi створiння. Знають радiо, а отже, - цiлком iмовiрно, - мають i авiацiю. В найгiршому разi, врятуються в повiтрi.
***
'Промiнь' уже наблизився до планети настiльки, що її поверхню можна було спостерiгати простим оком. Вулканiчнi спалахи досi ще не згасали.
Мадараш вбiг до кабiни управлiння i похитнувся. На його обличчя впало багряне сяйво червоного сонця, яке слiпучо свiтило з зоряного неба. В руцi вiн судорожно стискував щойно проявлену, ще мокру, фотографiю.
- Товаришко Молодiнова, товаришу Навратiл...
На знiмку була зображена частина планети з правим континентом. В кiлькох мiсцях з її поверхнi здiймалися вогненнi кулi. На вершинi однiєї з них, як терновий вiнець, химерно клубочився дим. З мороку яскраво-фiолетовим кольором свiтилося зубчасте гiрське пасмо.
- Це не вибухи вулканiв, це... - голос Молодiнової урвався.
- ...вибухи атомних бомб! - прошепотiв Навратiл. Мадараш витягнув авiацiйнi знiмки вибухiв у Хiросiмi та Нагасакi i поклав їх поруч з фотографiєю.
- Сумнiву немає...
- Планета Iкс дуже радiоактивна! - почулося повiдомлення з кабiни спостереження.
- Ми прибули надто пiзно!.. Безумцi, чи для того дала їм природа розум, щоб вони взаємно знищували одне одного? - Молодiнова стиснула кулаки. - Вони самi собi проголосили смертний вирок... I яка жахлива смерть! Тi, що не загинуть одразу, будуть довго конати в страшних муках...
'Промiнь' наблизився до планети ще бiльше. I тiльки тепер, побачивши згасаючу атомну вiйну на власнi очi, кожен ясно усвiдомив, що тут, за мiльярди кiлометрiв вiд Землi, зараз вiдбувається трагедiя, якої Всесвiт досi не знав.
Всi, хто був вiльний, зiбралися в клубi й мовчки спостерiгали грiзну сцену. Нiхто не хотiв зараз лишатись на самотi, усiх тягло до колективу.
Ватсон притулився лобом до холодної шибки вiкна й прошепотiв:
- Нiколи я не думав, що побачу наяву Дантове пекло! 'Земля, слiз повна, вихор пiдганяє, жахлива блискавка в багрянцi промайнула...'
Ще кiлька вибухiв - i на планетi Iкс запала мертва тиша. Тiльки то тут, то там хмари диму та пилу проривало багряне сяйво вогню.
'Промiнь' спустився ще нижче i обертався навколо планети на мiнiмальнiй висотi.
На екранi астротелевiзора пробiгала жахлива картина суцiльної руїни: палаючi мiста, села i лiси; спаленi на вугiль поля. Де-не-де валялись трупи тих, кого вибухи застали на бiльшiй вiдстанi. Гiрськi масиви та металевi конструкцiї свiтились зеленкувато, як натертi фосфором. Так само сяяла й уся атмосфера не освiтленої сонцем пiвкулi.
А над усiм цим палала кривава Проксима. Здавалось, вона також плакала. Довгi язики протуберанцiв вилiтали до чорного неба i повiльно вiдривались вiд своєї вогненної матерi.
- Нагорi атомна енергiя, яка дарує життя, а знизу - та, що це життя знищує...
Плакали всi, i нiхто цього не соромився.
- Радiоактивне випромiнювання має незвичайнi властивостi. Воно таке ж потужне, як i космiчнi променi. За всiма ознаками, проникає на п'ятсот метрiв у землю, - почувся голос у репродукторi.
Северсон схопився за голову.
- Товаришi! - закричав вiн. - Я вас зраджував. Тепер бачу, яким злочинцем є Олаф, якими вбивцями є 'Браття сильної руки'!
Мадараш вiд несподiванки впустив кiнокамеру, якою саме вiв кiнозйомку найбiльш приголомшливого в iсторiї людства документа. Вченi пiдбiгли до Северсона, гадаючи, що той збожеволiв.
- Що ти кажеш, мiй любий?! Опам'ятайся! Не втрачай розуму! Така катастрофа нашiй Землi вже не загрожує, ми давно послали атомних авантюристiв пiд три чорти!
- Не бiйся, Аленко, я не збожеволiв. Тiльки я вже бiльше не можу мовчати. Цей жах унизу одкрив менi очi. Не можу мовчати! - вiн через силу пiдвiвся. - Я вам усе повинен сказати... З нами летить убивця! Убивця, який за вашою спиною готується влаштувати ось таке! - показав вiн на планету Iкс. - Це - Дiтрiхсон; так, мiй праплемiнник Олаф! А я його приховував!
- Але ж Дiтрiхсон не може бути вашим праплемiнником, я знаю його вже давно, - похитав головою Ватсон. - Його пращури переїхали до Америки щось близько тисяча вiсiмсот шiстдесятого року. Заспокойтесь, Северсон, у вас трошки розгулялися нерви, але незабаром все це мине. Катастрофа на планетi Iкс сильно вплинула i на нас... Вроцлавський, та не стiйте ж ви, як соляний стовп! Принесiть якихось лiкiв, чи що!
