побожеволiли... Сiдайте, Снiжинко.
Снiжинка. Сядьте й ви... Тут... на канапу...
Корнiй мовчки i важко сiда . Здалека чу ться гра на скрипцi.
Корнiй (тихо). Знов гра ...
Снiжинка. Це той iтальянець... Вiн тiльки вночi може грати...
Корнiй. Так, вночi. Вночi - тихо...
Снiжинка. Дуже тяжко. Медведю?
Корнiй. Я стомлений... i порожнiй...
Снiжинка. Порожнiй?
Корнiй. Порожнiй, як... труп. Так менi зда ться. (По паузi). Я чужий собi... Так менi зда ться... От так менi зда ться, i вже...
Снiжинка. Нiчого, знову будете повним... Все буде добре. Медведю... В кожному поганому сть часточка доброго.. Ви зате можете бути тепер вiльним... Як хочете, розумi ться...
Корнiй. Не знаю... Нiчого, Снiжинко, не знаю...
Снiжинка. Будете! В вас е сила, велика сила, вона сво вiзьме. Це тiльки тепер... Ви стомленi, прибитi, враженi.. Потiм сила проб' тьс вгору... I навiть добре, що так сталось!.. Така моя думка. Медведю.
Корнiй. Не треба, Снiжинко, не треба... Я нiчого не знаю. I не треба... Потiм. Все потiм...
Снiжинка. А я думаю, що не потiм, а зараз... тепер же! Ви - не хлопчик i мусите у всяких обставинах давати собi вiдчит... Що за легкодухiсть? Люди в бiльших нещастях не падають духом, а вам, може, й не нещастя це, а щастя.
Корнiй. Не говорiть так, Снiжинка.. Не треба... Негарно.
Снiжинка. Через що?
Корнiй. Я не знаю.. Негарно, i все... Так менi зда ться... I не в тому рiч... Зовсiм не в тому. Ну, помер Лесик... Ну, й помер. I вже. I горе, i жалко. Ну, i вже. Кiнець, не оживе. Друге... А, друге сть, друге.
Снiжинка. Що ж друге? Рита?
Корнiй мовчить.
Снiжинка. Рита, Медведю?
Корнiй. Не будемо говорити, не будемо. Не треба. Щоб говорити, треба знати... Треба все знати, Снiжинко. А що ми зна мо? Що я знаю? А, от то i сть... Я знаю, що так не можна, а як?
Снiжинка. Що 'так'?
Корнiй. Так, як було... А як iнакше? Хто скаже? Я? Чи Рита? О, Рита... Вона iнакше не скаже.О вона не скаже... Нi-нi, вона не може сказати iнакше... Ви дума те, вона менi простить Лесика? (Чудно посмiха ться). О, Чорна Пантера за дiтей не проща нiкому. А то вже нi... I вона права. Вона права... А я теж правий.. Хто ж винен, Снiжинко? Хто? А, от то i сть, що хто!
Снiжинка. Ви розiйдетесь тепер?
Корнiй (здивовано). Хто?
Снiжинка. Ви i Рита.
Корнiй. Як розiйдемось?
Снiжинка. Ну, 'як'? Як звичайно розходяться.
Корнiй. Не знаю... Я цього, власне, й не знаю... Я тепер нiчого не знаю... Ох, як стомився ж я! I все таки нiчого не знаю. Усе-таки. Ну, все одно. Все одно, Снiжинко... Чу те, як гра ? А тихо як... Бiдна Рита! Ох, яка вона бiдна! Ну, все одно... Щось буде. Побачимо...
Снiжинка. Ви з нею говорили?
Корнiй. Нi, ми нiчого не говорили... Ми тiльки чу мо. Розумi те, Снiжинко, як можна не говорити, а всi думки чути? Розумi те? От i ми чу мо! I я чую, i вона чу ... Ну що ж. Побачимо... а що побачимо? Хто скаже? Ну, як треба, Снiжинко? Як?
Снiжинка. За Риту я нiчого не можу сказати. Я її не розумiю... А вам скажу: ви хочете бути артистом? То мусите бути вiльним. Артист не повинен мати сiм'ї. Вiн - жрець. От i все!
Корнiй (мовчки, не згоджуючись, хита головою). Нi... Нi, Снiжинко...
Снiжинка. Нi, так!
Корнiй. Нi, вiн буде... не цiлий... Не цiлий... Так я чую. От чую, i вже...
Снiжинка. А так цiлий, коли да себе сiм'ї i ма те, що хоч i ви зараз? Так цiлий?
Корнiй. Нi, i так не цiлий...
Снiжинка. А як же?
Корнiй. Ага... От то i сть, що як! Як? Я знаю? Ми перенесли це, а нового не ма мо.. Форми новi треба... Це - вiчне, Снiжинка.. Вiчне. Тут уже... годi.. А форми не тi... От i сть. От i душать, от i стискують... А як iнакше? (Нiби до себе). Ну як, от так просто: як? Чи Рита ж зможе якось iнакше? Чи схоче? Нi... А Рита й не схоче, i не зможе. От i сть... I вже...
Снiжинка. Та чого ж неодмiнно Рита? Хiба ви з нею навiки зв'язанi? Є другi женщини, якi схочуть i зможуть. Чого ж тiльки Рита?
Корнiй. Чого Рита? Того, що... (Довго мовчить). Не знаю...
Снiжинка. Ех, Бiлий Медведю, не Рити вам треба! Рита - для самця, а не для творця. Творець перерiс самця. Ось в чому суть людини. Так-так! Людина ма красу, а звiр її не зна . От i все. Ви мусите звiра в собi вбити. Тодi ви дасте красу, яка в вас . Є, мiй Бiлий Медведю, !.. Послухайте Снiжинки, яка найбiльше чула й чу в вас цю красу. Встаньте зараз, сильний, твердий, напишiть листа Ритi, й ходiм зо мною. Творець мусить бути жорстоким, не всяку жалiсть треба допускати до себе. Ходiм, Медведю! Я не говорю, щоб ви мене любили, щоб до мене йшли. Я хочу бачити вас вiльним i гарним. Чу те? Хочете, ми нiколи не будемо бачитись. Я не для себе. Хоча... хоча. Медведю, я думаю, що якби ви пiшли до мене, я б дала вам все те, що вам треба, те нове, що ви хочете й не зна те. Медведю, дорогий. Бiлий. (Ста на колiна перед ним). Послухайтесь Снiжинки. Вона вам хоче тiльки краси, тiльки краси. Медведю, ходiм? Га?
Корнiй. Снiжинко, Снiжинко, не треба, не зараз... Не треба.
Снiжинка (рiшуче). Скажiть, ви любите Риту? Любите?
Корнiй. Я не знаю, Снiжинко, не знаю...
Снiжинка. Ну, скажiть, ви, очевидно, чу те таку зв'язь з нею, що не можете порвати? Так?
Корнiй. Не знаю ж, Снiжинко! Я чую тiльки, що... що... порвалось щось. А що? Не знаю... Може, вона зна ?
Снiжинка. А вона це чу ? Чу ?
Корнiй. I вона чу ... А може, й не чу ... Може, й я нiчого не чую... Не знаю, Снiжинко. Не треба, не зараз... Потiм. Все потiм... Там ще Лесик.
Снiжинка. Лесика вже нема . Зв'язь порвано.
Корнiй. Не знаю... Може, й порвано. Може, це й сть...
Снiжинка (благаючи). Бiдний Медведю, ходiм зо мною! Ходiм, Медведю... Ходiм зараз, я боюсь за вас... Я боюсь. Пантера дужа... Вона не пустить вас...
Корнiй. Нi, я не боюсь... нiкого, а тiльки... себе. От iменно себе.
Снiжинка. Медведю, Бiлий прекрасний...
Розчиняються дверi в коридор, i хутко входить Рита. Забачивши Снiжинку, яка раптово пiдвелася, зупиня ться i якийсь мент не може нiчого сказати. Нарештi важко, трудно дихаючи, тихо i хрипло говорить:
- Я так i знала... (Помалу йде до них. До Корпiя). Так, значить, дл цього виманили з дому?
Корнiй (спокiйно, тихо). Я нiчого. Рито, не знаю...
Рита (до Снiжинки. Ледве чутно). Що вам треба тут?
Снiжинка (гордо). Я прийшла не до вас!
Рита. Ви зна те, що там? (Показу на свою хату).
Снiжинка. Знаю. Там лежить мертвим те, що в'язало вас обох.
Рита. А-а... А ви прийшли нову зв'язь зробити?
Снiжинка. Я прийшла од всяких зв'язiв увiльнити Бiлого Медведя!
Рита. Та-ак? (Чудно посмiхаючись). Але Бiлий Медвiдь зв'язаний з Чорною Пантерою, ви це зна те?
Корнiй. А, лишiть це!.. Iди, Рито, до себе...
Рита. Я в себе. Може, комусь iншому треба йти до себе.
Снiжинка. Я пiду зараз, не бiйтеся. Бiлий Медведю, ви хотiли трохи прогулятися? Ходiм разом.
Рита. Бiлий Медвiдь, добродiйко, нiкуди не пiде!
Корнiй. А, Рито, ну навiщо так? Схочу й пiду... У мене голова болить, я трохи пройдуся.
