зможете вернути, тодi й повернете.
Рита (спалахнувши). О, дякую дуже. Але...
Янсон. Вибачте, я вас переб'ю. Але одна умова: я позичу грошi тiльки вам iз тим, що виїдете з Парижа ви, а ваш муж лишиться тут.
Рита. Що-о?! Щоб я одна їхала?.. Що ви, добродiю?
Янсон. Таку умову я ставлю.
Рита. Щоб муж мiй тут зостався, а я їхала? Для чого? Навiщо вам?
Янсон. Така моя умова.
Рита (глянувши на Снiжинку). Ха-ха-ха! Я розумiю. Дуже дякую, добродiю, дуже дякую. Ви дуже добрi, а ще бiльш простодушнi.
Корнiй. Я не розумiю цi ї умови. I потiм ми не можемо згодитись... Я мушу кiнчати свою роботу. Що за... чудна умова?
Рита (до Янсона). Та ви розумi те, що ви пропону те, чи нi?
Янсон. Я, мадам, завжди даю собi вiдчит, що говорю i роблю.
Рита. Не думаю, що на цей раз ви вiрний вiдчит собi дали! Ха-ха-ха! Розумi ш, Корнiю, цю умову? Я поїду, а ти лишишся тут, i в тебе не буде вже жiнки й сiм'ї. Ти будеш 'вiльним', i дехто може зайняти мо мiсце. Ха-ха-ха! А добродiй Янсон така добра людина, що згоджу ться помагати цьому.
Снiжинка весь час посмiха ться.
Корнiй. Що за нiсенiтниця!.. А, ма ш... Я не розумiю, добродiю, навiщо я вам тут? От сть!
Янсон (з спокiйною усмiшкою). Така моя умова. Я нiяких пояснень не можу вам дати.
Рита. Ну, то за таку помiч я можу вам на дверi показати, добродiю!
Янсон. Як зна те, воля ваша.
Рита. Ха-ха-ха! Та хiба я не знаю, чиї це умови? Це не вашi, а он чиї! (Показу на Снiжинку). Нi? Неправда?
Янсон. Я сказав, що пояснень дати вам не можу.
Рита. Ну, розумi ться. Як ви можете їх дати, коли вона звелiла вам не давати. Вона звелить вам стерегти дверi, як вона спатиме з любовником, i ви стерегтимете!
Янсон (спокiйно). Це моя справа, шановна добродiйко. Ви прийма те мої умови?
Рита (гнiвно). Hi! Таку помiч я вважаю собi за образу! Розумi те? Забирайтесь геть!
Янсон (уклоняючись). Я цього ждав. Прошу вибачення. (Поверта ться i йде).
Снiжинка (з посмiшкою, до Корнiя). А правда, Янсон може розумiти красу?
Рита. Так само, як павiан! Або жалкий раб!
Снiжинка (тихо). Дуже помиля тесь. У всякому разi сво вiн любить так, що все дасть за нього. А ви сво так не любите. Ви жертву те сином для ревностi. Не правда?
Рита. Як ви смi те так говорити зо мною?
Снiжинка. Хiба не правда? Хто вам дорогше?
Рита. Про те я вам казати не буду, бо ви нi того, нi другого не розумi те. Вам бульварнi чуття тiльки зрозумiлi. Прошу вийти з нашої хати.
Снiжинка. Я на образи не хочу одповiдати образами. А до того, що розумiю, ви ще не доросли. Прощайте, Бiлий Медведю! (Помалу виходить за Янсо-ном).
Рита. Ха-ха-ха... О, подума ш! Не доросли... Але яке нахабство! Який цинiзм! Така пропозицiя. Це таке... одверте щось, нахабне, брудне. Фу, Господи! Та як вона смi ?!
Корнiй (що весь час ходив по хатi). А, лиши... Ну, просто Снiжинка дурницi робить. А, що там... Я все одно не можу. От i вже. Не можу.
Рита. Ти завтра ж продаси полотно i визволиш мене од таких образ i пропозицiй! Чу ш? I як ти мiг слухати спокiйно цю пiдлу пропозицiю? Як ти мiг допустити це?! Вона ж, видно це, прийшла спецiально, щоб нас образити!
Корнiй. А, Рито. Яка там образа.- Зовсiм вона цього не думала. От собi дума , що сiм'я не пiдходить артистовi, й хоче нищити її. От i вже... I не в тому рiч.
Рита. Ти, зда ться, цiлком спiвчува ш їй.
Корнiй. Лиши, Рито... Не можу я спiвчувати тому, чого нема в менi.
Рита. Нi, ти спiвчува ш! Бо якби ти був проти цього, ти б не мучив нас так, ти б давно вже зробив для сiм'ї те, що всякий мусить зробити.
Корнiй (раптом роздратовано). А, для сiм'ї, для сiм'ї! Все для сiм'ї! А чому сiм'я для мене не робить? Такої сiм'ї я не хочу! От сть! Не хочу, та й уже. Я перерiс таку сiм'ю. Це минулося... Минулося. Все для сiм'ї: i честь для сiм'ї, i власнiсть, i талант, i держава... Та що таке? Хай сiм' служить уже чомусь бiльшому за неї! Годi.
Рита. Бiльшому?
Корнiй. А щоб тв знала, що бiльшому. Творчостi! Мистецтву, от чому. Na! Завели собi сiм'ю, i все їй давай, - священна. Поцiлував другу женщину, честь опозорив. Во сiм' ї те шкодить. А к чорту не хочеш? Na, ма ш! Колись вона була головна, а тепер чоловiк вирiс. Вирiс, i вже. Годi. Сiм'я мусить нову форму придбати. От. Годi од сiм'ї до всього пiдходити... Так-так! Що це, справдi, таке? Того не можна, того не можна, те їй давай, це їй давай. Та що? Хiба я якийсь крамар, що ма лавку для сiм'ї? Мавшi Хiба я живу для того, щоб сiм'ю содержувати? Сiм'я менi головне? Та з якої речi? От сть тобi! Це колись було. А тепер сiм'я хай служить. От i вже. Я й досi нiчого не можу зробити, нiчого бiльшого не можу написати. Я все продаю, все спiшу. Та до якої ж пори? Ма ш! Одну рiч хотiв зробити i от тобi - давай її сiм'ї. Але вибачайте, я її не дам. А, того не буде! Хочеш сiм'ю рятувати, то рятуй сама! А хочеш бути менi дiйсним товаришем, то мусиш все вiддати для мистецтва. От i вже. Треба, нарештi, ясно це поставити, до якої це пори буде!
Рита. Що ж я тобi ще не дала? Що ти не взяв ще у мене? Говори, я дам.
Корнiй. А, що! Чого ради я повинен для сiм'ї давати сво ... все найдорогше, чому сiм'я менi не дасть свого найдорогшого... ' святого '? А, ма ш...
Рита. Говори ж, що? Говори, що сiм'я тобi ще не дала, тво му мистецтву, що?
Корнiй. Нiчого не дала, а ще взяла. Менi треба грошей на Салон, на роботу, на фарби. Де я вiзьму? Де? А, ма ш... Де я можу зараз дiстати, коли я скiнчив роботу? Продать цю, а потiм знов почати, не скiнчить, продати i знов? I так все життя? Та що таке? За якої речi?
Рита (тихо). Чого ж тв хочеш? Щоб ми пiшли од тебе? Ти хочеш, щоб взяла грошi у Янсона i поїхала? Так?
Корнiй. Нi, я цього не хочу...
Рита. Ага, ти мусиш кiнчати роботу. Ну, так чого ж тобi треба?
Корнiй. Менi треба грошей. От i вже.
Рита. I менi треба. Ну?
Корнiй (зупиняючись, чудно дивиться на неї). 'Ну'? Ну, так от що тобi скажу. Ти говориш, що ти i все можеш зробить, що ти товариш мiй?
Рита. Говорю. Ну?
Корнiй. Ну, так от: ти мусиш пiти до Мулена, продатись йому i взяти для сiм'ї й для мене грошей. I вже.
Рита (пронизана жахом). Корнiю, що ти говориш?!!
Корнiй. Я говорю те, що говорю. Дай свою честь для сiм'ї, дл мистецтва, для мене.
Рита. Корнiю! Господи! Ти свiдомо це говориш? Ти розумi ш, що ти говориш?
Корнiй. Я говорю те, що я говорю. От i вже.
Рита. О Боже! Менi сниться чи... Господи!.. Ти на це йдеш? На це?
Корнiй. Я мушу мати грошi. Я давав їх за твою честь, сiм'ю, дай менi за мою честь. Я не можу так далi!
Рита. Ти безчестям сiм'ї хочеш купити собi артизм свiй?
Корнiй. Безчестя нема нiякого... Нiякого... Безчестя тодi, коли сiм' вище цього. Тодi женщина не смi нарушати її наказiв, бо сiм'я руйну ться. От. А коли сiм'я средство, тодi безчестя нема.
Рита. О Боже!.. Щоб я сво тiло продавала для твого полотна? Дл твого мертвого - свої живi муки, сором?
Корнiй. Так! Щоб ти тiло продала... Я продавав для вас свiй мозок, свої нерви, тiло й душу, а ти продай
