- Досить! Досить дитячих розмов i виправдань! Я знаю тiльки одне: 'Люцифер' не мiг розчинитись у водi. Ви не виправдали державного довiр'я. I тому тепер я мушу виправляти вашi помилки, братися сам до дiла. Ну, тiльки спробуйте наплутати щось! Ось мiй перший наказ. Посилити нагляд за озером: ваш 'Люцифер' ховається десь там поблизу. Далi. Не знiмати гарматних батарей. Бiльше того: розставити новi замаскованi артилерiйськi пости по всiх навколишнiх шляхах. I де б не з'явився цей клятий 'Люцифер' - негайно його розстрiляти! Нiяких переговорiв iз Сивим Капiтаном! Досить, уже набалакались! I щоб ви, панове, з цього часу не говорили газетним репортерам жодного слова. Хай газети вважають, що й справдi з Сивим Капiтаном покiнчено!.. А коли вiн з'явиться, тодi - зразу! - i мiнiстр зробив виразний жест, наче прихлопнув щось на столi. - Розумiєте? Майте на увазi: або нова поява Сивого Капiтана буде його останньою появою, або це буде вашим останнiм завданням. Здається, я досить ясно висловився, панове?
Начальник полiцiї i його особливо уповноважений покiрно мовчали, схиливши голови. Або - або... третього виходу перед ними не лишалося.
- Отже, я бiльше вас не затримую, панове. На все добре. Голос мiнiстра звучав уже знов так само сухо й безбарвно, як i на початку розмови. Генерал Франческо Альдумеро да Хуранiто, права рука всевладного каудiльйо, лише дуже зрiдка дозволяв собi виявляти якiсь почуття чи емоцiї, якщо взагалi вони в нього були. I тепер на розгублених, незграбно задкуючих Карло Кабанероса i Мiгеля Хуанеса знову холодно дивилося застигле жовте обличчя зловiсного черепа, що ховався в глибокiй тiнi, яку вiдкидав глухий абажур настiльної лампи.
Коли ж вiдвiдувачi вийшли, мiнiстр натиснув кнопку електричного дзвiнка. Таким самим безбарвним голосом людини, яка на вагу золота цiнить кожне своє слово, вiн наказав ад'ютантовi:
- Домовтеся з мiнiстром оборони про негайне секретне розпорядження усiм збройним силам армiї i флоту: де б не з'явився 'Люцифер', розстрiляти його без нiяких переговорiв.
Стежачи неуважним поглядом за стрункою постаттю ад'ютанта, який беззвучно виходив з кабiнету, генерал Альду-меро да Хуранiто пробурмотiв:
- Полiцiя i жандармерiя своє робитимуть. Але введемо на всякий випадок у гру й вiйськову силу... воно не завадить...
Роздiл тринадцятий
1. ПIД ВОГНЕМ ГЛИБИННИХ БОМБ
З того моменту, як Олесь став бiля циферблата, вiн уже не виходив з кабiни керування. 'Люцифер' промчав по Фонтiверосу, не торкаючись дороги колесами. Ось чому не вибухнула жодна з фугасних мiн, розставлених саперами за планом Мiгеля Хуанеса! Проте Сивий Капiтан, а разом з ним i Олесь ясно бачили на екранi ще й замаскованi в лiсi артилерiйськi гармати, i, звичайно, це не полiпшувало настрою Капiтана.
Олесь не запитував, чому Ернан Рамiро вiв 'Люцифер' саме сюди, в середину лiсу Фонтiверос, де чи не на кожному кроцi були розставленi для нього пастки. Очевидно, на те були якiсь важливi причини.
А на центральнiй галявинi, бiля самого озера, 'Люцифер' безпорадно спинився. Стрiлка циферблата, бiля якого пильнував Олесь, притиснулася до нуля i не вiдходила вiд нього. До вiдказу вiдкритий кран додаткового резервуара не допомагав. У ньому вже не залишилося водню.
- Не встигли! - спокiйно констатував Сивий Капiтан. - Це наслiдок перебiльшеної витрати водню... а може, ще й пошкодження трубопроводiв, якими подається водень, зараз не можна нiчого певного сказати. Тепер треба замiнювати балон. Залишайся тут, Олесю. Стеж за екраном.
Вiн вийшов з каюти. Олесь лишився сам. Пересуваючи регулятор телевiзiйного екрана, вiн бачив солдатiв, що ховалися за кущами й деревами, бачив довгi стволи гармат, скерованi до галявини, на якiй стояв 'Люцифер'. А ось iз-за дерев з'явився той високий худорлявий чоловiк з горбатим носом, якого Олесь уже бачив i чув ранiше, а за ним - куца кремезна постать з круглим червоним обличчям.
Саме тодi, коли юнак розглядав цих двох людей, що наближалися до галявини, Сивий Капiтан повернувся до кабiни. Олесь розчув, як Капiтан, увiходячи, кинув через плече в коридор:
- Треба виграти ще кiлька хвилин, Валенто! Електромагнiтний генератор не дiє через брак водню, 'Люцифер' беззахисний... Лише кiлька хвилин, поки я пiдготую занурення. Поговорiть з ним про щось, розумiєте?
Здаля долинув стриманий, притишений голос Валенто Клаудо:
- Єсть, Капiтане!
Не звертаючи цього разу нiякої уваги на Олеся, Ернан Рамiро схилився бiля пульта i почав щось лагодити, тримаючи перед собою переносний iндикатор, який весь час спалахував - раз червоним, раз зеленим свiтлом.
Олесь чув розмову Валенто Клаудо, який стояв на даху 'Люцифера', з тiєю худорлявою людиною, яку вiн називав Мiгелем Хуанесом. Звiдкись юнак пам'ятав це iм'я... А, саме так було пiдписане те оголошення, що обiцяло високу нагороду за приставлення до полiцiї Сивого Капiтана живим чи мертвим!..
Валенто, говорячи з Хуанесом, явно вигадував час. Це було необхiдно, бо коли б особливо уповноважений вiддав наказ стрiляти по 'Люциферу' тепер, коли не дiяв електромагнiтний захист,- кулi й снаряди досягли б мети, i тодi... Нi, про це краще не думати!..
Нарештi Ернан Рамiро полегшено зiтхнув. Вiн випростався, натиснув кнопку сигнального дзвiнка, сповiщаючи тим Валенто Клаудо, що можна закiнчувати вимушену розмову. I вiдразу ж пiсля цього 'Люцифер' повiльно, майже непомiтно рушив з берега у воду. Олесь розумiв i це: Капiтан навмисно дав найповiльнiший хiд, бо хотiв використати першi хвилини, щоб ворог на березi не встиг одразу зорiєнтуватися. А тодi вже 'Люцифер' почав швидко занурюватись!
'Чи встигнемо? Чи встигнемо? - билася в головi юнака думка. - Адже генератор електромагнiтного захисту все ще не дiє; якщо почнуть обстрiл, 'Люцифер' буде пошкоджений, коли не знищений...'
I от пролунали пострiли, якi примусили Олеся зблiднути. Йому здалося, що все загинуло, що от зараз автомобiль буде розстрiляно... нiщо не зможе врятувати 'Люцифер' вiд смертоносної, нищiвної дiї снарядiв, коли не працює електромагнiтний захист! Швидше, швидше пiд воду, в цьому єдиний порятунок! Невже загинемо через те пошкодження вiд пiдступної мiни, що зiпсувала систему подачi водню?.. Нi, нi! Хоч сухий трiск, який пролунав угорi, доводив, що щось було таки пошкоджене пострiлами, 'Люцифер' дедалi швидше занурювався. I прилади не сигналiзували про новi несправностi в механiзмах машини.
Туманна темно-зеленкувата смуга затягла екран цiлком. 'Люцифер' занурився i тепер опускався нижче й нижче пiд воду. Звуки пострiлiв долинали вже ледве чутно, мов крiзь товсту ковдру. Нарештi вони вщухли зовсiм. Стало тихо, так тихо, наче весь свiт залишився десь далеко-далеко.
Нестримна радiсть охопила Олеся. Врятувались! Йому хотiлося палко потиснути руку Ернану Рамiро, подякувати йому. I в той же час було трохи дивно: чому ж навiть тепер, коли 'Люцифер' спокiйно плив у глибинi озера, нi Сивий Капiтан, нi Валенто Клаудо не зрадiли? Чому на їх зосереджених обличчях не помiтно анiнайменшого полегшення?
- Треба спробувати ще раз, Валенто, - тихо сказав Ернан Рамiро. - На ручному насосi ми далеко не заїдемо...
- Єсть, Капiтане, - як завжди, вiдповiв Клаудо i вийшов.
Ручний насос?.. Отже, автоматичну подачу водню до центрального механiзму не полагоджено? Доведеться й далi витрачати збiльшену кiлькiсть водневого палива? Он стрiлка покажчика знову стрибає, мов у лихоманцi...
I ще подумав Олесь про те, що тепер прийшли новi турботи. Чи довго зможе пробути 'Люцифер' пiд водою? Адже кисню в них мало. А як не вистачить?.. Треба буде пiдiйматися на поверхню озера, де чекають нацiленi гармати? Нi, пiдiйматися не можна, це ясно; I залишитися пiд водою - теж безперспективно. Що ж тодi робити? Тут - не море, не вiдпливеш пiд водою далеко вбiк, щоб виринути там, де ворог не чекає. Це ж просто озеро, хоч i досить велике. Значить, рано чи пiзно, а доведеться все ж таки виринати...
- Як же ми пiдiймемося на поверхню? - несмiливо запитав Олесь Сивого Капiтана. - Вони ж нас...
Ернан Рамiро пiдвiв на юнака свої сiрi очi. Мабуть, вiн про щось наполегливо думав, бо деякий час не вiдповiдав, мов намагався усвiдомити, про що його питають.
- На поверхню? - нарештi мовив вiн. - Я не збираюся пiдiйматися на поверхню озера, Олесю.
- Але...
- Ти ще багато чого не знаєш, - сказав Ернан Рамiро. - Зачекай, незабаром...
Дальшi його слова потонули в несподiваному оглушливому гуркотi. Немов одночасно з усiх бокiв загримiв тривалий i гучний грiм. Весь корпус 'Люцифера' кинуло вбiк. Олесь ледве втримався на ногах. Уперше за весь час перебування на 'Люциферi' вiн побачив, як зблiдло обличчя завжди врiвноваженого i стриманого Сивого Капiтана.
