робити це негайно! - Голос Сивого Капiтана набув ще бiльшої владностi. - Моя помста Фернандесовi та його зграї буде, як я й попереджав, безжальною. Але, крiм того, зараз треба, щоб усi зрозумiли: я просто стиратиму з лиця землi всiх тих, хто заважатиме моїй великiй помстi! Iншого шляху в мене не лишається. Вони хочуть моєї кровi, тож хай ллється їхня кров разом з кров'ю тих, хто досi не зрозумiв, на чий бiк треба стати. Озирнися, Олесю!
Юнак швидко повернув голову туди, куди дивилися примруженi очi Ернана Рамiро. Не далi як за кiлометр вiд 'Люцифера' плив, легко розрiзаючи гострим носом пiнявi хвилi, сiрий присадкуватий вiйськовий корабель. Його середня частина була немов зрiзана, палуба в цьому мiсцi зовсiм наближалася до поверхнi води, i здавалося, що морськi хвилi можуть першої-лiпшої хвилини залити її. Двi широкi труби випускали густий дим, що розстилався довгою темною хмарою позаду корабля. Мiноносець на повну швидкiсть мчав прямо на 'Люцифер'.
Ернан Рамiро нахилився до тонкої переговорної труби, що правила за стовпчик поруччя, i неголосно промовив:
- Увага, Валенто! Мiноносець наближається. Будьте напоготовi !
Олесь побачив прапор на кормi корабля. То був чорно-синьо-оранжевий прапор фалангiстської Iберiї. Ось на щоглi мiноносця з'явилися ще й маленькi барвистi прапорцi. Сигнали!
Сивий Капiтан проговорив стиха, наче сам до себе:
- Вiн запитує, хто ми. Гаразд, незабаром вони самi впiзнають мене!..
Мiноносець тим часом наближався на повну швидкiсть. Ось уже на його низькому борту стало видно окремi постатi офiцерiв у бiлих, розшитих золотом куртках, з бiноклями в руках. Сивий Капiтан усе ще нерухомо стояв на мiсцi, схрестивши руки на грудях. I так само лишався на мiсцi й 'Люцифер', тихо погойдуючись на хвилях.
'Та що ж Капiтан хоче зробити? - подумав Олесь, який не мiг зрозумiти намiрiв Ернана Рамiро. - Чому ми стоїмо? Навiщо? Адже так вони зможуть напасти на нас...'
- Гей, на суднi! - долинув до нього гучний голос з мiноносця, пiдсилений мегафоном. - Хто ви такi?
Сивий Капiтан повернув голову. Вiтер заворушив його кучерями.
- Нечемно запитувати iнших, не назвавши спочатку самих себе, - голосно i спокiйно вiдповiв вiн, презирливо дивлячись на мiноносець, наче перед ним був не грiзний морський вiйськовий корабель, а якийсь рибальський човен.
Секунду панувала мовчанка, що порушувалась лише тихим плюскотом хвиль. Офiцери на мiноносцi були здивованi незалежною, навiть задерикуватою вiдповiддю...
- Пропоную негайно вiдповiдати, коли запитує урядовий мiноносець 'Сан-Себастiан'! - погрозливо пролунав владний голос з корабля. Його власник знайшов-таки форму вiдповiдi, яка водночас i сповiщала про назву мiноносця, i лишалася наказом.
- Це вже краще, - ще глузливiше вiдгукнувся Ернан Рамiро. - А ми туристи, що подорожують у своїх власних справах i не мають бажання розмовляти будь з ким.
- Що за судно? Як називається? - не вгавав загрозливий голос з мiноносця.
Ернан Рамiро зневажливо знизав плечима:
- 'Свiтлоносець', приватний корабель, якщо ви вже так наполягаєте, сказав вiн.
У вiдповiдь з мiноносця долинув ще грiзнiший вигук:
- Виверти не допоможуть вам! Ми впiзнали вас! Тримаємо ваш 'Люцифер' пiд наведеними гарматами! Здавайтеся негайно! За хвилину вiдкриємо вогонь!
Сивий Капiтан з насмiшкуватим здивуванням розвiв руками:
- От дивно! Та хiба ж вам не вiдомо з урядових повiдомлень, що 'Люцифер' разом з його командою знищено? Чи у вас немає радiо?
I зразу потому вiн, не змiнюючи пози, тихо проговорив у переговорну трубку:
- Вниз, Валенто! Враз!
Пiдштовхнувши Олеся, Ернан Рамiро зник разом з ним у люку. Кришка люка автоматично зачинилася за ними. Нiбито Олесь встиг iще почути пострiли, але напевно сказати не мiг, бо всi звуки разом ущухли: 'Люцифер' швидко занурювався, мов його щось тягло вниз.
Ернан Рамiро спинився тiльки в кабiнi керування. Олесь iшов слiдом за ним. Капiтан зловiсно посмiхався, пiдходячи до пульта. Кiлька швидких рухiв - i вiн знову одiйшов на середину кабiни. Валенто Клаудо стояв бiля другого крiсла i запитливо дивився на Капiтана.
- Досить, Валенто, - коротко розпорядився Ернан Рамiро. - Я вже увiмкнув генератори. Можна йти вгору.
В цю мить 'Люцифер' немов пiдстрибнув. Весь його велетенський корпус пiдкинуло вгору. Олесь схопився за дверi, щоб не впасти. Оглушливий гуркiт покрив усе. Ернан Рамiро стискував кулаки, наче погрожував ними комусь нагорi:
- Знову глибиннi бомби? Гаразд! Зараз вони зрозумiють: нiщо, нiякi бомби менi не страшнi. О, вони самi накликали на себе лихо! Хай же тепер вiдчують на собi i тяжкiсть моєї кари! То буде уроком для iнших!
Вiн схопив важелi керування. 'Люцифер' затремтiв i ринувся вперед. Здалека долинув гуркiт нових вибухiв. Але вони стали дедалi тихшими. Не знаючи, що 'Люцифер' швидко вiдпливав убiк, мiноносець кидав одна за одною глибиннi бомби на тому мiсцi, де занурився корабель Сивого Капiтана.
Мовчки, з нахмуреним, гнiвним обличчям Ернан Рамiро керував 'Люцифером'. Ось вiн натиснув великi важелi, що регулювали занурення й пiдняття. Нiс 'Люцифера' пiшов угору. За кiлька секунд на екранi з'явилася поверхня моря. Ернан Рамiро мовчки передав керування Валенто Клаудо i швидко вийшов з каюти. Олесь iшов слiдом за ним. Що задумав зробити Капiтан? Про яку помсту, про яке лихо говорив вiн щойно? Навiщо вiн пiшов на такий риск вивести 'Люцифер' на поверхню моря, де його можуть розстрiляти з гармат?..
Люк на палубi був уже вiдкритий. Сивий Капiтан вийшов нагору i спинився бiля поруччя, ще мокрого вiд морської води. Недобре прищуленi його очi дивилися на фалангiстський вiйськовий корабель.
Мiноносець був уже близько. По його палубi перебiгали люди, метушилися бiля гармат i механiзмiв. Звичайно, вони зразу помiтили, що 'Люцифер' виринув iз води. З труб 'Сан-Себастiана' повалили густi хмари диму. Корабель описав пiвколо i ринув прямо на 'Люцифер'. Водночас почали опускатися нижче й нижче стволи його гармат, готуючись намацати цiль. Ернан Рамiро наче не помiчав загрози, що насувалася, вiн спокiйно дивився на 'Сан-Себастiана', не роблячи жодного руху й не виймаючи рук з кишень.
Олесь розгублено поглядав то на нього, то на мiноносець. Що ж станеться зараз? Адже ворог ось-ось почне обстрiл? З такої вiдстанi не можна промахнутися, снаряди влучать у 'Люцифер'... а Капiтан нiчого не дiє, вiн залишає 'Люцифер' пiд загрозою неминучого розстрiлу... та невже ж Капiтан розгубився, вагається? Але ж тодi - цiлковита загибель, кiнець...
А стволи гармат все опускалися. Ось вони вже опинилися на рiвнi якоїсь уявлюваної прямої лiнiї, що з'єднувала 'Сан-Себастiан', вкритий стальним панциром грiзний мiноносець - з беззбройним 'Люцифером', що лiнькувато погойдувався на хвилях. Зараз, зараз пролунає оглушливий залп, що рознесе 'Люцифер' на шмаття...
I раптом гармати мiноносця спинилися, застигли в незакiнченому русi, наче в них застопорилися механiзми. А 'Сан-Себастiан' замiсть того, щоб затриматися на тому курсi, при якому його гармати були б наведеними на 'Люцифер', чомусь продовжував повертатись, мов по iнерцiї. Олесь почав догадуватися, в чому рiч.
- Ха-ха-ха! - пролунав коло нього сухий, короткий смiх, у якому не було нiчого веселого. Навпаки, той смiх звучав погрозливо, в ньому вiдчувалися водночас i гнiв, i глузування. Олесь озирнувся: то смiявся Сивий Капiтан, схопившись за поруччя.
- Ха-ха-ха! - пролунав iще раз той холодний смiх. I Ернан Рамiро заговорив голосно й чiтко, так, що кожне його слово долiтало до людей на мiноносцi. - Ви не чекали цього? Ви думали, що так легко буде розстрiляти мiй 'Люцифер'? Даремнi сподiвання, фалангiстськi наймити!
Вiн трохи нахилив голову до переговорної труби:
- Вперед, Валенто!
'Люцифер' ожив. Його металевий корпус завiбрував вiд руху потужних механiзмiв. Нiс повiльно повернув у бiк 'Сан-Себастiана'. 'Люцифер' почав наближатися до мiноносця.
Олесь зрозумiв: дiєю своїх скерованих генераторiв, їх електромагнiтними коливаннями Сивий Капiтан
