_Магнiтофон_ (похмуро). Ти i в армiї завжди обходив гострi кути, ховаючись за фразу: 'Легше бути скривдженим, нiж кривдити'. Бачиш, до чого приводить твоя фiлософiя... А, думаєш, вони тебе розумiють? Твою душу, твої роботи?!
_Денис._ Вiдчепись нарештi! Як я втомився вiд усього цього! Ну й деньок!..
_Магнiтофон_ (повiльно). Народження...
_Денис._ Хоч не нагадуй! (Мовчанка). От кого б тiльки я зараз прибив, так оцю (киває на Санька-Бiлого) гниду... Залюбки!
_Магнiтофон._ Тепер пiзно. Про це треба було ранiше думати. В тебе є сигарети?
_Денис._ Тут була пачка. 'Столичних' (шукає на полицi). Певно, хтось узяв.
У дверi заглядає _Таня._
_Таня._ Денисе, можна тебе на хвилинку?
_Магнiтофон._ Ну, я пiшов. Невже нi в кого не залишилося сигарети?!
Магнiтофон виходить. Входить Таня.
_Таня._ Денисе... (Мовчанка). Денисе, пробач менi... Ну, любий, ну прошу тебе... (Мовчанка). Ну, хочеш - я тебе благаю... Пожалiй мене... Менi так страшно тут... весь вечiр...
_Денис._ Але як ти могла навiть припустити таке! Голови не береться! Ти, моя Таня, могла таке про мене подумати?!
_Таня._ Я сама перелякалась на смерть, коли почула про нiж. I тому вирiшила все вiдразу з'ясувати... Я за тебе боялася...
_Денис._ 'З'ясувати', 'боялася'. Значить, все ж таки запiдозрила. Ти не любиш мене, Таню, - любовi без довiр'я не буває... Нащо тодi усi цi розмови... Даруй, але менi зараз не хочеться навiть бачити тебе.
_Таня._ Денисе, ти хочеш, щоб я заплакала, впала навколiшки, хочеш?! Хочеш, щоб я зараз що-небудь заподiяла собi. Ти цього хочеш?!
Входить _Еврика._
_Еврика_ (до Танi). Ти - i 'заподiяла'? Це було б справдi цiкаво. I я вперше сьогоднi здивувався б. Може, стрибнеш з вiкна? Щасливого польоту!..
Таня вибiгає з кiмнати.
_Еврика._ Ось що таке - справжня любов!
_Денис._ Ти менi Таню не чiпай!
_Еврика._ О'кей! А закурити в тебе нема?
_Денис._ Та була запасна пачка. Хтось взяв. Спитай у хлопцiв.
_Еврика._ Питав, нiхто не признається. Ще одна кримiнальна iсторiя.
В кiмнату заглядає _Лада._
_Лада._ Денисе, вийди сюди.
_Денис_ (роздратовано). Чого там iще?
_Лада._ Є в тебе валер'янка? Таня твоя тут плаче. Божевiльний дiм!
Денис виходить.
_Еврика_ (швидко пiдходить до Санька-Бiлого, пiднiмає на розкладушцi). Бiлий, ти що, i справдi не в собi?.. Що це ти наробив, дурню... А звiдки у тебе нiж взявся? Хоч це ти пам'ятаєш?! Де взяв той нiж?!.
_Санько-Бiлий_ (тихо, не розплющуючи очей). Iди вiд мене...
_Еврика_ (термосить його). Та покинь прикидатися! Це я - Еврика, мене не обдуриш. Я питаю: пам'ятаєш, де взяв нiж? Скажи менi, поки нiкого немає. Може, тобi його сам Денис дав... або Магнiтофон?..
_Санько-Бiлий._ Iди геть!.. Я нiчого не пам'ятаю...
_Еврика_ (дає Саньку-Бiлому ляпаса). Ну i чорт з тобою, пропадай, щеня!
Санько-Бiлий знову заривається головою в подушку.
Еврика пiдходить до столу, стоячи, п'є вино прямо з пляшки.
Входить _Лада._
_Лада._ Знову п'єш?!
_Еврика_ (спокiйно). П'ю. Тобi налити?
_Лада._ Таки довели Таню до iстерики. (Пауза). I ця iсторiя з Олькою - бiда на нашi голови... А що буде, коли Єдиний повернеться з вiдрядження!..
_Еврика._ Нiчого не буде. Ми про все це промовчимо. А Оля тим бiльше. Незабаром у них весiлля.
_Лада_ (зiтхнувши). Весiлля. У всiх весiлля... Усi мої подружки одна за одною вискакують замiж...
_Еврика._ I що з того?
_Лада_ (нервово). А я хiба гiрша вiд них?!
_Еврика_ (байдуже). Виходь i ти...
_Лада._ Ти ще довго будеш знущатися?! Не розумiєш, що ходжу сюди тiльки заради тебе?!
_Еврика._ Тихше! Знайшла час для таких розмов. Я сьогоднi не на. цю хвилю настроєний. Переключись на iншу програму.
_Лада._ У тебе нiколи немає нi часу, нi бажання поговорити зi мною чесно. Ти просто боягуз!
_Еврика._ Чого ти вiд моєї душi хочеш? Щоб я з тобою одружився? Так я поки що не маю такого бажання. I взагалi, покинь цi одноманiтнi розмови. Набридло!.. (Поривається вийти).
_Лада_ (злякано). Ну, гаразд, не сердься. Адже я люблю тебе, Костю! Я ще нiкого так не любила!.. Але сил моїх немає, я втомилася... (Обiймає його за плечi). Ти не уявляєш, як важко менi без тебе!
_Еврика._ Чому важко?
_Лада._ Тому що я красива... А красивою бути нелегко, Костенько... Американець недавно повну шапку доларiв пропонував... А югослав один навiть женитися хотiв...
_Еврика._ Ну й дурна!..
_Лада._ Костю!
_Еврика_ (поглядає на дверi). Припини нарештi цю мелодраму! Не мiсце i не час. Зайде хто-небудь. Бачиш, он Бiлий теж тут. (Тихо). А я не хочу, щоб вони пронюхали про наш зв'язок.
_Лада._ Бiлий п'яний i непритомний. Вiн нiчого не чує. Та й плювати на нього, шмаркача! Це iще не людина - так собi, напiвфабрикат, недоважок...
_Еврика_ (насмiшкувато). А вiн, цей 'напiвфабрикат', до вуха закоханий у тебе! От бачиш, не цiнуєш ти справжньої любовi.
_Лада._ Нащо ти мене принижуєш! Уже забув свої обiцянки?..
_Еврика._ Вiдчепись! Я нiчого не пам'ятаю.
_Лада_ (зiтхнувши). Нехай не пам'ятаєш, що обiцяв минулого року, але невже не встиг забути, що говорив цiєї суботи, коли ночував у мене... Ну, добре. Не хочеш женитися - не женись, але хоч стався до мене, як до людини. Адже я жiнка, Костю...
_Еврика._ У нас з тобою виникла психологiчна несумiснiсть.
_Лада._ Чого ж ти ходиш до мене, Костенько?!
_Еврика_ (роздратовано). За iнерцiєю. Можу не ходити... Та йди ти собi!
_Лада._ Значить, забув! Отак, значить?! Так?!
_Еврика._ Забув. Вiд цiєї хвилини, вважай, нiчого не пам'ятаю. I тобi раджу!
Еврика йде до дверей, але раптом Санько-Бiлий пiдхоплюється з розкладушки.
_Санько-Бiлий_ (кричить). Зате я пам'ятаю, Еврико!..
_Еврика._ Заткни пельку!
Входять галасливо _Санько-Чорний,_ _Магнiтофон,_ _Денис,_ _Майя,_ _Таня._ Санько-Бiлий знову лягає.
_Магнiтофон._ Вуха попухли без курива (Порпається у столi). Хоч би недопалка знайти! I немає... Що ж робити?
_Денис._ Без хлiба можна хоч цiлий день, а без курива i години не витримаєш.
_Магнiтофон._ Гастроном ще вiдкрито - можна збiгати. А в крайньому разi - настрiляти у перехожих.
_Еврика_ (зло). Сам казав: нiхто звiдси не вийде. От i сиди.
_Денис._ Недавно ж була цiла пачка 'Столичних'. Невже викурили?
Усi хлопцi, крiм Санька- Чорного, шукають недопалки по всiй кiмнатi.
_Еврика_ (раптом). Чорний, iди сюди! (Манить пальцем). Iди, йди!.. У тебе випадком не завалялося сигаретки?
_Санько-Чорний._ Чого це в мене?!
_Еврика_ (спокiйно). Сам вiддаси чи будемо витрушувати?
_Санько-Чорний_ (обурено). Чому?! Навiщо витрушувати?!. (Жалiсно). Я випадково... Слово честi... Я не хотiв... Я знайшов...
_Еврика._ Коротше!
Санько-Чорний мовчки задирає холошу штанiв i витягає засунуту за резинку шкарпетки пачку сигарет 'Столичнi'. Всi накидаються на неї.
_Еврика._ Отже, i цей злочин розкрито.
Чути дзвiнок у передпокої. Пауза.
_Магнiтофон._ А тепер i слiдчий прийшов.
Чути вдруге настiйливий дзвiнок.
Санько-Чорний. Вiдчиняй же, Денисе!
Денис
