iнакше.
- Вашу безпеку я гарантую, - холодно заперечив президент.
Слухаючи подальшу розмову, начальник бюро розшуку з досадою пересвiдчився, що йдеться про щось досить добре вiдоме обом спiврозмовникам, але зовсiм для нього незбагненне. Звичайно, все це пiдтверджувало безпосереднiй зв'язок мiж Жулем та президентом Уестерна. Але яка вiд того втiха!.. Аж раптом мiстер Жуль в суперечцi з президентом сказав:
- А ви скiльки заробили на 'бородатих'?
Шеф подався вперед, до болю в пальцях стис бильця крiсла.
- Правильно, компанiя дещо на цьому мала, - по паузi сказав Жулевi президент. - Але й нам цi 'хлопчики' влетiли в копiєчку.
Далi знов розмова торкнулася чекiв, якихось недоплачених сум, бiострумiв...
Начальник бюро розшуку натис кнопку виклику.
- Джона Варвара, - кинув вiн роботовi, що майже зразу появився в дверях.
Нечутно, мов привид, робот зник.
Шеф вважав Джона Варвара одним iз найдосвiдченiших своїх детективiв i часто радився з ним з приводу найкаверзнiших питань.
Коли Варвар з'явився на виклик, начальник бюро коротко переказав йому змiст записiв, зроблених на бляшцi.
- Як бачите, - на закiнчення сказав вiн, - ви недарма прилаштували цю штуковину до пiджака того суб'єкта. Гадаю, його треба взяти. До нього тягнуться всi ниточки.
- Але зробити це варто якнайделiкатнiше.
- Для цього, Джонi, я й викликав вас, - довiрливо сказав шеф. - Успiх операцiї дасть нам... Ну, ви самi розумiєте. На карту поставлено все... Одне слово, кого ви вiзьмете з собою?
Джон подумав.
- Флетчера, - нарештi сказав вiн.
- Що ж, не заперечую. Витрати хай вас не бентежать...
Операцiя
Жуль з'явився в Уестернi недавно, десь рiк тому. Правлiнню компанiї зразу ж припала до душi його надзвичайна здатнiсть влаштовувати рiзнi темнi справи.
Вершити їх Жулевi допомагали невичерпна винахiдливiсть, жорстокiсть, певна обiзнанiсть у технiцi й цiла вервечка iнших якостей, котрi навряд чи можна вважати за позитивнi.
Вершиною Жулевої дiяльностi була, звичайно, афера з 'Добрими вовками'. Мабуть, тiльки його диявольська уява могла породити такий план.
Коли Жуль виклав свою iдею президентовi, той захоплено поплескав його по плечi й вигукнув:
- Ну й голова! Либонь, давно за нею зашморг скучив. З таким обдаруванням, Жуль, ви можете стати одним iз найповажнiших бiзнесменiв. Якщо, звiсне дiло, по дорозi вам не доведеться присiсти на електричний стiлець... Що вам треба, аби успiшно здiйснити свiй задум?
- Грошi.
- Це ви одержите. Щодо винагороди ми теж домовились.
- I пiсля цього я буду вiльний?
- Як вiтер.
- Я пристаю на вашу умову.
- Отже, - сказав президент компанiї, - ви негайно вилiтаєте на пiвдень, до того, як його?..
- Майкла Кардiнга, - пiдказав Жуль.
- Так, так. А без нього й справдi не обiйтися?
- Вiн єдиний, хто може в даному випадку стати нам у пригодi, - сказав Жуль.
I це була правда.
Молодий маловiдомий учений, дещо дивакуватий, непокiрний (його й начальство за це недолюблювало), спромiгся за досить короткий час свого перебування в Уестернi створити феноменальний апарат трансформацiї бiострумiв, який i було використано пiд час матчу 'Добрих вовкiв' i 'Бородатих хлопчикiв'...
Пiсля того, як Майкл Кардiнг зробив своє дiло, в Уестернi стали вважати його зайвим. Це не значить, що Кардiнга не можна було експлуатувати далi. Навпаки - роботи йому знайшлось би чимало. Але рiч у тiм, що останнiм часом Майкл дозволив собi кiлька зухвалих випадiв проти можновладної верхiвки компанiї. Про це запопадливо доповiли правлiнню численнi iнформатори, штатнi й добровiльнi. Керiвнi боси знали, що в даному випадку заткнути рота чеком не вдасться, i кiнець кiнцем, аби не ризикувати, поклали прибрати Кардiнга.
Цю делiкатну операцiю доручили Жулевi, й вiн виконав її бездоганно. За день до смертi пiдпоєний Кардiнг жартома навiть заповiт написав...
I ось тепер Жуль летить на захiд, аби виконати ще одне делiкатне доручення. Крiзь iлюмiнатор лiтака видно далеку землю... Господи, як вiн не хотiв братися за це дiло. Але вибору не лишалося, й так за кiлька останнiх днiв вiн мало не наклав головою. Ну та пiсля цього вiн уже зав'яже...
Коли лiтак приземлився i Жуль з невеличким саквояжем зiйшов на бетоновану дорiжку аеродрому, до нього, вiдтiснивши всiх своїх конкурентiв, пiдскочив таксист. Вiн пiдхопив Жулеву ношу й догiдливо сказав:
- Мiй вертолiт до ваших послуг, мiстер.
Жуль сiв у зручне крiсло, назвав потрiбну йому адресу, i срiблястий метелик здiйнявся в небо.
Дорогою Жуль вiдчув, що його нездоланно хилить на сон. Вiн хотiв був щось сказати пiлотовi, та голова безсило впала йому на груди, i Жуль сповз iз сидiння на м'який пластик пiдлоги...
- Приймай гостя, Флете, - сказав довготелесий пiлот. Вiн ухопив за комiр свого непритомного пасажира i потяг до люка.
- Обережно, бо виведеш його з ладу достроково, - посмiхнувся чоловiк, що стояв на землi, коло викинутого з вертольота трапу.
Завiса пiднiмається
Начальник бюро розшуку був вельми задоволений. I, слiд сказати, не без пiдстав.
Допит Жуля, проведений пiд випромiнювачем, здатним паралiзовувати волю, дав такi цiкавi наслiдки, що охороняти будинок, де велося розслiдування, було видiлено додатковi пiкети детективiв. Хтозна-як, але 'Уестерн компанi' дiзналася, до чиїх рук попав Жуль, i пiдозрiлi особи вешталися довкола бюро розшуку, як собаки бiля рiзнi.
Шеф кiлька разiв дiставав через пошту й вiдеофон спокусливi пропозицiї з боку ворожої компанiї, але лишився непiдкупним: не мiг же вiн зрадити тих, хто платив йому незрiвнянно бiльше.
На Флетчера, котрий уперше спостерiгав допит пiд випромiнювачем, ця картина справила гнiтюче враження. Довго по тому стояла в нього перед очима кругла кiмната, затоплена густо-фiалковим свiтлом, сiрi, як у мерцiв, обличчя його колег i напiвроздягнений Жуль у глибокiй прострацiї. Кiнцiвки i груди йому було оперезано чорними провiдниками, що тяглися до апарата, мов змiї. На виголену макiвку падав з випромiнювача вузенький снiп променiв. Жуль вiдповiдав на поставленi запитання невиразно, млявим глухим голосом. Але робот-дешифрувальник одразу ж 'перекладав' усе на звичайну мову, правда, зовсiм без емоцiй.
Протягом перших же годин допиту з'ясувалося он що. Перед Майклом Кардiнгом i його натхненником Жулем стояло завдання - будь-якою цiною послабити команду 'Добрих вовкiв'. Пiдписавши вигiдний контракт, Кардiнг самовiддано взявся за дiло i невдовзi знайшов досить мудрий варiант конструктивного розв'язання Жулевої iдеї. До речi, iдея ця полягала в тому, аби сконструювати прилад, що мiг би на вiдстанi впливати на нервову систему гравцiв. З цiєю метою знадобилися записи бiострумiв головного мозку всiх одинадцяти 'Добрих вовкiв'. За велику винагороду потрiбнi вимiри зробив протягом кiлькох ночей лiкар команди. Вiн i не пiдозрював, що за цим криється. А втiм, це його мало цiкавило. Лiкаревi сказали, що записи бiострумiв потрiбнi науцi, i за роботу непогано заплатили.
Коли прилад Майкла Кардiнга було викiнчено, його розмiстили в невеличкому двоповерховому флiгелi на одному з численних монтажних майданчикiв 'Уестерн компанi'. Лишалося зробити апарат портативним. Але це вже була, як кажуть, суто технiчна проблема. На допомогу стали штучнi бiлковi клiтини, зугарнi записувати iнформацiю, мiкроелементи та iнший арсенал наукових засобiв.
Кiнець кiнцем апарат влiз у пласку спортивну валiзку. В ньому був бiорефрактор, що випромiнював
