- Живе в цьому палацi могутня чародiйка Краса - Мiдна Коса, яка Круговертю править. Усi машини їй пiдкоряються, нiхто не смiє перечити.
- А Знавець-Моргунець?- не витримав Малько-Ванько.
- Велику силу й мудрiсть має Знавець-Моргунець, - усмiхнулася бабуся. - Та Краса сильнiша. Вся її могутнiсть - у Мiднiй Косi. Триста тридцять три тисячi найтонших волосинок у косi, i всi вони повиннi бути укладенi одна до одної. I якщо хоч одна переплутається - у Круговертi почнеться сум'яття. Триста тридцять три майстри заплели кожен по кiсцi та уклали в одну велику косу. А сьогоднi вночi розтрiпалася коса у чародiйки, та так, що заснула вона мертвим сном i прокинутися нiяк не може.
Провiсниця зажурилася, потiм додала:
- От i нiкому заплести дивну могутню косу, розбудити Красу, щоб знову спокiй i порядок настали у Круговертi.
Друзi перезирнулися. Малько-Ванько подивився на тугi Варинi кiски. Вони були заплетенi на славу - жодна волосинка не вибивалася з них. Навiть Провiсниця звернула на них увагу, похвалила:
- Гарнi коси! Сама заплiтала?
- Я завжди сама заплiтаю! - гордовито вiдповiла Варя i поглянула на Малька-Ванька.
- Адже ти... вмiєш? - спитав вiн.
- Вмiю.
- То й заплети Мiдну Косу, розбуди її!
- Еге, я боюсь!
- Чого боятися? - не вгавав Малько-Ванько. - Раз-раз - i заплела! Ви, дiвчатка, швидко це робите!
- Ага, тут 'раз-раз' не годиться, - втрутилася Провiсниця. Заплiтати косу треба дуже обережно. Якщо хоч одну волосинку не так покладеш - триста тридцять три блискавки вилетять i спалять тебе на мiсцi!
- Оце так! - вирвалося у Малька-Ванька. - Тодi й справдi страшно...
- Виходить, - сказала Варя, - якщо Красу не розбудити, то всi автомашини так i залишаться на Замкненому Колi, з якого ми ледь вирвалися.
Старенька сумно хитнула головою.
- Тодi я заплету її косу, - пiдхопилась Варя. - Де вона? Ведiть мене до неї, швидше!
- Оце по-нашому! - зрадiла Провiсниця.
Зашумiв вiтер, усiх оповив густий морок. Друзi злякано схопилися за руки. Все зникло: свiтлиця, самовар, старенька Провiсниця, i нашi герої опинились у небачених голубих покоях. Перед ними на слабо освiтленому кришталевому лiжку спала рожевощока дiвчина, Навколо її голови пишною хмаркою мерехтiло вогняно-червоне волосся iз золотавим вiдблиском. Пухнастi вiї кидали на нiжнi щоки темнi тiнi.
- Ось вона, Краса!
Довго заплiтала Варя дивне волосся, її тонкi пальцi занiмiли, очi почервонiли вiд напруження...
Нарештi остання, триста тридцять третя, кiска була сплетена. Та володарка Чарiвної Круговертi не прокидалась.
- Може, розбудити? - запропонував Малько-Ванько.
- Мабуть, я переплутала десь волосинку! - зажурилась Варя. - А де?
Малько-Ванько на хвилину задумався.
- А чому ж тодi блискавки не вилiтають? Провiсниця попереджала...
Варя зрадiла. I справдi, блискавки не вилетiли, не спопелили її на мiсцi. За роботою вона зовсiм забула про велику небезпеку, що загрожувала їй. Вона думала про тата, маму, бабусю...
Все було зроблено як слiд, а Краса не прокидається!
- От соня! - кинув зневажливо Малько-Ванько й навiть тупнув ногою. - Спить собi... А ще називається чародiйкою... Красою - Мiдною Косою!
- Косою! - вигукнула Варя. - Одна коса! А їх тут триста тридцять три. Виходить, треба сплести одну косу...
I вона знову взялась за роботу: зiбрала розсипанi на подушках кiски та сплела їх у пишну золотаво- червону косу.
- Оце коса... - Вона заздрiсно зiтхнула. - На славу! Коли б менi така!
Вона попросила Малька-Ванька потримати косу, поки перев'язувала її блакитним шовковим бантом. I тут трапилося несподiване...
Тiльки-но Малько-Ванько вiдчув у своїй руцi таку прекрасну товсту косу, вiн не втримався i...
...СМИКНУВ ЇЇ!!!
- Що ти зробив? - жахнулась Варя.
А Краса прокинулась!
- А-ах, хто це мене розбудив? Я лише задрiмала, - мовила Краса спроквола i всмiхнулася, широко розкривши великi променисто-смарагдовi очi.
Яскраве буйне свiтло залило напiвтемнi покої - аж дiти замружились.
А коли розплющили очi, то побачили, що стоять посеред залу, який не мав стiн. Точнiше, стiни були, але такi прозорi, що їх важко помiтити. Вулицi, провулки, площi, будинки, сквери й палаци Чародiйної Круговертi - все було як на долонi.
I Замкнене Коло з нерухоме закляклими автомобiлями на ньому.
I пелюстки величезного лабiринту на околицi.
А Краса - Мiдна Коса стояла поруч з дiтьми i стурбовано хмурилася.
- Що це таке? Чому всi машини опинилися в Замкненому Колi? Я не дозволяла їм туди їхати... Що трапилося? - I вона обернулася до дiтей.
Її голос, хоч i стурбований, був такий лагiдний i щирий, що дiти вiдразу навперебiй почали розповiдати про подiї у Чарiвнiй Круговертi, якi вiдбулися пiд час її довгого сну.
- Виходить, це ви розбудили мене? Ви заплели мою косу? - спитала вона здивовано.
Варя знiяковiло опустила голову, а Малько-Ванько пробурчав:
- Вона заплела, а я... тiльки смикнув. - I додав: - Ненавмисне.
Краса - Мiдна Коса знову засмiялася дивним чарiвним смiхом, її пальцi пробiгли по косi.
- Ну, а за те, що смикнув, пробачаю тобi. Тут одна волосинка трiшечки перекрутилася, i ти її розпрямив. Iнакше б я не прокинулась...
Малько-Ванько гордовито поглянув на Варю. А володарка Чарiвної Круговертi промовила:
- А що ви мене вiд темного сну розбудили, Круговерть урятували, просiть у мене все, що забажаєте. Ось ти, хоробра дiвчинко Варю?
У Варi вiдразу ж вирвалося:
- Нiчого я не хочу, тiльки щоб автомашини знову слухались i розвозили людям усе, що їм потрiбно. Мама... бабуся...
Добра чарiвниця стрiпнула своєю дивною косою - i мiсто змiнилось на очах.
Вулицями швидко й заклопотано засновигали машини - i кожна займалася своєю справою.
Фургони розвозили по магазинах смачнi булочки.
Автоцистерни - свiже молоко й пiнистий квас.
Автодвiрники чистили й пiдмiтали вулицi.
Поливальники зрошували асфальт.
А на площi, посеред найбiльшого перехрестя, стояв Знавець-Моргунець i командував рухом машин. Добродушно, але суворо пiдморгував вiн червоними, жовтими, зеленими очима!
Вiд щастя Варя засмiялась. Краса - Мiдна Коса повернулася до Малька-Ванька:
- А ти що хочеш, смiливий хлопче Малько-Ванько?
Вiн здивувався, що вона знає його iм'я, але тут же випалив:
- Дiд Драндулет i П'яте Колесо... пропали! Менi казали, що з твоїх володiнь нiхто не повертається... Так шкода! Поверни їх!
Чародiйка всмiхнулась:
- З моїх володiнь справдi нiхто не повертається...
- Ось бачиш! - вихопився Малько-Ванько, та вона легким порухом руки спинила його.
- ...таким, як був, - закiнчила вона. - А повертається оновленим - не впiзнати!
Вона знову стрiпнула своєю дивною косою - i друзi побачили внизу Дiда Драндулета, що котив вулицею
