- Тiльки я була певна, що ви не справжнiй орнiтолог.
Потiм ми жартували, щось казали Бронка, Телль, Чорний Франек, але їхнi слова дедалi слабше доходили до моєї свiдомостi. У мене з'явилася думка, спершу несмiлива, а дедалi все настирливiша. Серце так закалатало в грудях, наче за мить я повинен був вiдчинити якiсь дверi, що за ними ховається велика таємниця. Раптом несподiвано мене осяяло.
- А якщо нi?.. - спитав я тихо. - А якщо нi?
- Що 'нi'? - поцiкавився мiлiцiонер.
- А якщо це не ви, а саме я здобуду скарби?
Вiн поглянув на мене, мов на божевiльного. Побачив я подив i в очах своїх молодих друзiв.
Я зiрвався з трави, схопив мiлiцiонера за руку.
- Ходiмо! Та швидко. Ми повиннi знайти скарб, - сказав я гарячково. Бiжiмо до озера, бо за хвилину може бути пiзно! Другий варiант! - вигукнув я. - Невже ви не розумiєте, що на яхтi ви нiчого не знайдете? Я певний, що переляканi появою аквалангiста, вони вдалися до другого варiанту втечi. На яхтi немає скарбiв. Швидше! За мною! - закричав я й побiг до затоки.
Гiлля кущiв i молодих дерев било мене по обличчi. Раз у раз я перечiплювався об корiння i провалювався в якiсь ями. Але не вiдчував подряпин. Навiть не бачив, чи бiжать за мною друзi. I тiльки на зарослiй травою дорозi, яка пролягала до колишньої переправи поромом, я на мить зупинився, усвiдомивши, що без мiлiцiонера я небагато зроблю в таборi пана Анатоля.
А Орнiтолог - бо так я й надалi його називатиму - i мої молодi друзi все ще не розумiли, чого я помчав до затоки. Однак вони бiгли слiдом, бо в моєму голосi було щось таке, що змушувало їх бiгти.
Ми майже одночасно вибiгли з лiска мiж автомашини пана Анатоля i пана Казика.
Я окинув поглядом увесь їхнiй табiр. Намети були вже згорненi. Дружини лицарiв спiнiнгу вкладали пакунки в багажник, а обидва чоловiки прив'язували ременями свiй човен на причепi.
Мабуть, у мене був страшний вигляд, бо Мишка пана Анатоля, забачивши мене, аж писнула.
- Що сталося? Чого вам треба? - грiзно спитав пан Анатоль.
Тiльки пан Казик зрадiв, угледiвши Марту.
- Ви знаєте, скiльки лящiв я спiймав? Щонайменше два кiлограми.
- Замовкни, Казику! - гримнув на нього Анатоль. - Не думай, що ти рибалка.
- Ви вже вiд'їжджаєте? - хрипко спитав я.
- Так, - поквапливо вiдповiв пан Казик. - Бо Анатоль каже, що тут риба не клює. Ми їдемо на Нiдське озеро.
- Ти забагато говориш, Казику, - буркнув Анатоль. - Цього пана не повинно обходити, куди ми їдемо.
Я похитав головою.
- Мене цiкавить лише, де ви домовились зустрiтися з Вацеком Краватиком.
Запала тиша.
Пан Анатоль ще грiзнiше нахмурив лоба. Пан Казик дивився на мене здивовано.
- Ми не домовлялися зустрiтись, - промовив вiн несмiливо.
Пан Анатоль узявся руками в боки й, виставивши вперед праву ногу, став навпроти мене, наче вождь, який уже послав своє вiйсько в битву.
- Замовкни, Казику! - гримнув вiн на приятеля. - Не втручайся! Це моя справа. Тiльки моя, - пiдкреслив вiн. - Я можу зустрiчатися з ким хочу й де хочу, а вас це зовсiм не обходить.
Я показав рукою на пакунки й клумаки з постiллю, що лежали на травi.
- Який з цих клумакiв належить Краватиковi?
Лише тепер мої друзi зрозумiли, що означає другий варiант. З гурту молодi вийшов Орнiтолог. Вiн вийняв з кишенi своє службове посвiдчення.
Пан Казик спитав приятеля:
- Ти справдi умовився зустрiтись з Краватиком?
- То нiякий не Краватик, - накинувся на нього пан Анатоль. - То князь спiнiнгу, ти, рибальська дрiбното. А ви, - звернувся вiн до Марти, фальшива королева. Це неможливо, щоб така молода дiвчина змогла зловити вудкою тридцятивосьмикiлограмового сома.
- А ви знаєте юридичнi закони? - спитав Орнiтолог, пiдсунувши йому пiд нiс мiлiцейське посвiдчення.
- Я поважаю правила й закон, - гордо випростався пан Анатоль.
- Ви знаєте, яка кара чекає того, хто допомагає приховувати злочин? Ви знаєте, що в отих клумаках, якi залишив вам Вацек Краватик?
- Нi... - збентежився пан Анатоль. - Вiн теж хоче ловити рибу на Нiдському озерi. Але яхтою туди важко добратися. Тому вiн вирiшив залишити яхту в Iлавi й доїхати до Нiдського озера автобусом. Ми забрали в нього два клумаки з речами, щоб вiн не носився з ними.
- У нього є автомашина в Сем'янах, - втрутився я.
- Так? - здивувався пан Анатоль. I в нього виникла пiдозра.
- Якi це клумаки? Будь ласка, розпакуйте їх, - коротко, але категорично розпорядився Орнiтолог.
Пан Анатоль показав на човен на причет.
- Вони там, - сказав вiн покiрно. - Два великi й важкi пакунки.
За мить клумаки вже лежали на травi перед нами. Незважаючи на пiдозру, пан Анатоль усе ще сумнiвався.
- Але пан Вацек зовсiм не злочинець, - бурмотiв вiн.
Вiн перестав бурмотiти й ремствувати, коли ми розв'язали шнурки, i з товстих ковдр, якими, здавалося, були обмотанi постiль та гумовi матраци, висипалися прегарне бурштинове намисто, браслети, бiльше десятка предметiв, зроблених iз золота. У другiй ковдрi був старовинний золотий сервiз, яким до вiйни пишався музей в Е.
- Звiдки... вiн усе це... виловив? - простогнав пан Анатоль.
- З озера, - вiдповiв я.
- Спiнiнгом? - наївно спитав пан Анатоль.
Я запам'ятав гучний регiт, яким привiтали ми слова лицаря спiнiнгу.
____________________________________________________________________________
До циклу 'Пригоди пана Самоходика'
на 1 квiтня 2004 року входять такi книги:
0. 'Pozwolenie na przywoz lwa' (1961)
a.k.a. 'Pierwsza przygoda Pana Samochodzika'
1. 'Skarb Atanaryka' (1960)
a.k.a. 'Pan Samochodzik i Skarb Atanaryka'
2. 'Uroczysko' (1957)
a.k.a. 'Pan Samochodzik i swiety relikwiarz'
3. 'Pan Samochodzik i Wyspa Zloczyncow' (1964)
4. 'Pan Samochodzik i Templariusze' (1966)
5. 'Pan Samochodzik i niesamowity dwor' (1970)
6. 'Nowe przygody Pana Samochodzika' (1970)
a.k.a. 'Pan Samochodzik i Kapitan Nemo'
7. 'Pan Samochodzik i Fantomas' (1973)
8. 'Pan Samochodzik i zagadki Fromborka' (1972)
9. 'Ksiega Strachow' (1967)
a.k.a. 'Pan Samochodzik i dziwne szachownice'
10. 'Pan Samochodzik i tajemnica tajemnic (1975)
11. 'Pan Samochodzik i Winnetou' (1976)
12. 'Pan Samochodzik i Niewidzialni' (1977)
13. 'Pan Samochodzik i zlota rekawica' (1979)
14. 'Pan Samochodzik i czlowiek z UFO' (1985)
a.k.a. 'Pan Samochodzik i Niesmiertelny'
15. 'Pan Samochodzik i nieuchwytny Kolekcjoner' (1997)
