72. Seton-Watson, 435.
73. «Вдоль стен стояли стулья с задками в виде лир; они были куплены еще покойником генералом в Польше, во время похода». Иван Тургенев, Собрание сочинений (Москва: Государственное издательство художественной литературы, 1961), 149.
74. Ivan Turgenev, Fathers and Sons, edited by Ralph E. Matlaw (New York: Norton, 1966), 27.
75. Seton-Watson, 280-88; і Andrzej Nowak, ed., Kronika Polski (Krakow: Kluszczynski, 1998), 431.
76. Твір Юліуша Словацького «Ангеллі» є вражаючим вираженням тривоги й гніву пригнобленої людини. У цій поемі, написаній більш ніж за сто років до праці Фанона, використовується інший жанр (поезія в прозі) для висловлення почуття сум’яття пригноблених людей. Juliusz Slowacki, Dziela wszystkie, vol. 3 (Wroclaw: Ossolineum, 1952), 9-59. Переклад «Ангеллі» англійською мовою: Dorothea Prall Radin (London: Allen & Unwin, 1930).
77. Інтерв’ю з Девідом Гергеном. Див. п. 19.
78. Badretdinov, 97-100.
79. Solzhenitsyn, Cancer Ward, 74.
80. «Вираз «правозахисник» став образою в Росії», — казала в 1995 р. Рейчел Денбер (Rachel Denber) представниця в Москві правозахисної групи «Human Rights Watch / Helsinki». У звіті цієї групи повідомлялося, що в 1995 р. стан з правами людини в Росії значно погіршився порівняно з ситуацією на початку 1990-х років. «Російська влада продовжувала криваву війну у віддаленій республіці Чечні, повністю нехтуючи гуманітарним правом, і призвела до тисяч випадків загибелі цивільного населення». Reuter (Moscow), 8 December 1995.
81. Союз нерушимый республик свободных / Навеки сплотила Великая Русь /Да здравствует созданный волей народов / Единый могучий Советский Союз.
82. Peter Ford, «The View from the Kremlin: Russia as Eternal Superpower,» Christian Science Monitor Online, 29 May 1997. Форд вказує також, що в 1997 р. Аман Тулєєв, губернатор Кемеровської області, висловився так: «Цей парад суверенітетів [проголошення незалежності колишніми радянськими республіками] вже залишився позаду…. Співдружність має вести її лідер, Росія». Президент Борис Єльцин у передмові до своєї книжки «Боротьба за Росію» писав: «Я завжди дотримувався думки, що Росія повинна залишатися сильною державою в усі часи…. Ми дістали статус великої держави у спадщину, і він є не тільки основою для нашої свідомості і нашої культури, а й кодексом для кожної державної структури Росії». Леонід Фітуні, керівник ліберальної аналітичної установи — Центру стратегічних і глобальних досліджень у Москві — зробив такий прогноз: «Звичайно, коли Росія стане на ноги, залікує свої рани, коли її економіка зростатиме, вона подивиться за свої кордони…. Якщо Росія буде сильною, неминуче відбуватиметься експансія — спершу економічна, а потім і політична».
83. Uri Ra’anan, «Introduction» in Uri Ra’anan, ed., The Soviet Empire: The Challenge of National and Democratic Movements (Lexington, MA: D. С Heath, 1990), x.
84. Agence France-Press, 15 January 1999.
85. С. Б. Чернышев, ред., Иное.
86. Владимир Пастухов, «Будущее России вырастает из прошлого. Посткоммунизм как логическая фаза развития евразийской цивилизации», Полис, N№ 5–6 (1992).
87. «Похороны Николая II — событие номер один во всем крещеном мире». Аркадий Соснов, «Нелюбовь к отечественным гробам», Огонек, № 28 (13 июля 1998).
88. Повідомлення Пенні Морвант (Penny Morvant) у OMRI Daily Digest, 1 September 1995.
89. Davies, 1984, 89.
90. Д. С Лихачов, огляд праці Б. Д. Грекова «Культура Киевской Руси», Исторический журнал, т. 1/2 (137/138) (1945), 89–90.
91. Неповний перелік включає Розу Люксембург, Дж. А. Гобсона, Ґабріеля Колко, Дж. А. Шумпетера, Ганну Арендт, Пола Кеннеді, Вільяма Еплмена Вільямса, Ноама Хомскі (Chomsky), Говарда Зінна, Валтера Лефебра. Said, Culture and Imperialism, 5.
92. Валерия Новодворская, «Бросайте за борт все, что пахнет кровью», Новое время (сентябрь 1996). Переклад: «Steven Clancy, «Throw Everything Overboard That Smells of Blood.» Sarmatian Review 17, no. 3 (1997), 482.
93. E. J. Hobsbawn, Nations and Nationalism since 1780, 2d rev. ed. (Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1990), 65.
94. Американський економіст Пол Марер (Paul Marer) доводив, що Росія підтримувала економічно нежиттєздатні центральноєвропейські країни. Paul Marer, Dollar GNPs of the USSR and Eastern Europe (Washington, DC: Johns Hopkins Univ. Press, 1985); Paul Marer, ed., East European Integration and East-West Trade (Bloomington, Indiana Univ. Press, 1980); і Paul Marer, Soviet and East European Foreign Trade (Bloomington, Indiana Univ. Press, 1972).
95. William С Fuller Jr., Strategy and Power in Russia, 1600–1914 (New York: Free Press, 1992).
96. У 1995 p. було створено дев’яносту «автономну» провінцію навколо аеродрому Байконур і міста Ленінська, орендованих у Казахстану на 20 років. З другого боку, Чечня прагне стати незалежною, що знову зменшує кількість провінцій до 89.
97. Збігнєв Бжезинський в своєму інтерв’ю Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода, яке він дав у 15 вересня 1998 року, висловив припущення, що Російську Федерацію буде реорганізовано в конфедерацію, до складу якої входитимуть власне російські землі, розташовані в європейській частині Росії, центральний регіон Сибіру та Далекий Схід.
98. Christian Caryl, «Russia’s Tough Guy,» U. S, News and World Report Online, 21 September 1998.
99. Paul Goble, «Can Russian Diplomacy Hold Russia Together?» Radio Free Europe / Radio Liberty, 23 September 1998.
2. НАРОДЖЕННЯ ІМПЕРІЇ
Перший архів культурних описів, що починають визначати росіян як успішних засновників імперії, складається з російських романтичних літературних творів про Кавказ. Літературні образи мешканців Кавказу, що містились у цих творах, сприяли встановленню основних правил російської літератури і формуванню російського самовідчуття та вплинули на ставлення до кавказців. Романтизація колоніалізму в творах Пушкіна й Лермонтова мала свої паралелі в орієнталістській літературі Західної Європи. Однак, якщо для західного орієнталізму визначальними були переважно твори описово-роз’яснювального змісту, то в Росії головну роль відігравали поети і прозаїки. Описові твори на кшталт орієнталістських обмежувалися секретними документами та меморандумами, підготовленими російськими дипломатами для царської влади 1.
Те, що цей літературний архів був створений відносно пізно в російській імперській історії, зумовлене специфікою російського культурного розвитку, що запізнювався у порівнянні з процесом територіального розширення. Перед тим, як Пушкін і Лермонтов з’явились на літературній сцені, Росія не була достатньо освіченою, щоб трансформувати імперський досвід в авторитетні тексти. У Московії XVI і XVII століть світська література була бідною, і культурні записи були значною мірою релігійними, писаними мовою і абеткою, що їх розуміли лише декілька сотень осіб у державі. Одна з кількох світських праць цього періоду, книжка з правил домашнього господарства під назвою «Домострой», зосереджена на індивідуальних домашніх справах, а не на суспільстві чи політиці 2. Перша частина «Домострою» повчає читача, як вірити в Бога та шанувати царя, а решта присвячена сімейним стосункам і домашнім повсякденним справам, як-от маринування огірків на зиму 3. Однак паралельно з таким, позбавленим гегемонізму, баченням світу існувала секретність, яку оберігали кілька царів, стосовно завоювання Сибіру — голландський мандрівник Ісаак Масса (Isaak Massa) розповідає про це в своїй книжці про Росію 4. Частково через цю секретність завоювання Сибіру в XVII столітті не мало великого літературного розголосу, і письменницьке бачення своєї країни далі було ізоляціоністським, замкнутим на собі і стриманим.
