Львівському, Тарнувському, Білостоцькому, Новогрудецькому та Віденському воєводствах чисельно переважали поляки, а частка українців і білорусів коливалася в межах від 20 до 45 відсотків усього населення. У Станіславському, Волинському та Поліському воєводствах поляки були в меншості, а частка українців і білорусів становила від 55 до 65 відсотків населення. Aleksander Gieysztor et al., History of Poland (Warsaw: PWN, 1968), 685, 714–716.
62. Teresa Toranska, Them: Stalin’s Polish Puppets (New York: Harper & Row, 1987), 209.
63. Gross, 35.
64. Gerhard Simon, Nationalismus und Nationalitatenpolitik in der Sowjetunion (Baden-Baden: Nomos, 1986), 171–179; Helene Carrered’Encausse, Decline of an Empire (New York: Newsweek Books, 1982), and Confiscated Power (New York: Harper & Row, 1982).
65. Советская юстиция, № 7 (1940), 23. Суботін вважав, що російський і білоруський — це взаємозамінні поняття.
66. Sarmatian Review 9, no. 1 (January 1989).
67. Bruno Bettelheim, «Foreword,» War through Children’s Eyes, edited by I. G. Gross and J. T. Gross (Stanford, CA: Hoover Institution Press, 1985), xiv.
68. Советское государство и право, май 1939, 8. Фінську оцінку радянсько- фінської війни див. у Hjalmar J. Procope, Finland Reveals Her Secret Documents: On Soviet Policy March 1940 — June 1941 (New York: Funk, 1941).
69. Правда, 16 червня 1940 p. та Известия, 2 липня 1940 p.
70. Советское государство и право, 11 (листопад 1940 р.), 59.
71. Советское государство и право, 3 (березень 1940 р.), 11.
72. В. Гудков, «Культура возрожденной страны», Правда, 16 червня 1940 р. «Антисоветская белофинская фальшивка», Известия, 18 вересня 1941 р., Партийное строительство, № 10 (травень 1940 р.), 20–21.
73. Правда, 14 січня 1940 р. та Известия, 2 липня 1940 р.
74. Комсомольская правда, 20 жовтня 1940 р.; П. Федосеев, «Социализм и патриотизм», Коммунист, № 9 (червень 1953 р.), 13; С. Якубовская, «Образование и расцвет социалистических наций в СССР», Коммунист, № 9 (червень 1953 р.), 42–45 та Социалистические нации СССР (Москва: Академия наук, 1955), 142.
75. Известия, 29 червня 1940 р. та Правда, 1 вересня 1940 р.
76. Советское государство и право, 3 (1941 р.), 35.
77. Розглядалися такі підручники: А. Романенко, Пособие по истории России, XX век: для выпускников и поступающих в вузы, (Санкт-Петербург: Тритон, 1996); С. Рябикин, Новейшая история России, 1991–1997: Пособие для учителей, старшеклассников, абитуриентов и студентов (Санкт-Петербург: Нева, 1997); С. Г. Смирнов, Задачник по истории России, 2-е перероблене видання (Москва: Международные отношения, 1995); А. Орлов и др., Пособие по истории отечества для поступающих в вузы (Москва: Простор, 1994); М. И. Главацкий, Россия, которую мы не знали, 1939–1993 (Челябинск: Южно- Уральское книжное издательство, 1995); Хрестоматия по истории для школ и вузов (Москва, 1995). Див. також видання під редакцією С. Б. Чернишова, Иное: Хрестоматия нового российского самосознания, 3 томи, (Москва: Аргус, 1995). Альберт Вікс (Albert Weeks) у своїй праці «Росія повертається до школи» («Russia Goes Back to School») зробив прихильні висновки, розглянувши лише два підручники 1997 р.: Мир в XX веке та История России, XX век (Transitions 6, № 1, січень 1999 p.). Девід Менделофф (David Mendeloff) не погоджується з інтерпретацією Вікса у статті «Надмірна похвала» («Overboard on the Praise», Transitions 6, № 3, березень 1999 p.).
78. Смирнов, 73.
79. Там само, 94.
80. У грудні 1998 р. Російська Дума ухвалила російський бюджет на 1999 р. у розмірі близько 29 млрд. дол. (за обмінним курсом рубля станом на середину грудня 1998 p.). 6 млрд. дол. з цієї суми призначалося на військові витрати. Платню офіцерам було підвищено майже на 100 %, солдатам — на 60 %. Можна зробити висновок, що вчителі, медичні працівники та державні службовці залишаться без зарплати, оскільки в бюджеті немає асигнувань на оплату їхніх послуг. Michael Gordon, «Russia Offers 1999 Budget,» New York Times, 11 December 1998.
81. А. С. Орлов и др., 112.
82. Там само, 111.
83. «Возвращение древних земель Белоруссии, за выход к Балтике», С. Г. Смирнов, 60.
84. Там само, 6. 85. Главацкий, под редакцией, Россия, которую мы не знали.
86. Там само, 401–402.
87. Романенко, 118.
88. Главацкий, 12.
89. «Сталин в Ялте получил ровно то, что западный мир в лице его лидеров не считал с уверенностью своим». В. Цимбурский, «Остров Россия» в книжці «Иное» под ред. Чернышева, т. 2, 213.
90. Романенко, 118.
91. Vernadsky, A History of Russia, 420, 423.
92. Nicholas V. Riasanovsky, A History of Russia, 4-th ed. (Oxford: Oxford Univ. Press, 1984), 516–517.
93. (Ann Arbor: Univ. of Michigan Press, 1968), 245–247.
94. Edward Acton, Russia (London: Longman, 1986), 245–247.
95. New York: Alfred A. Knopf, 1966.
96. (New York: Simon & Schuster, 1960), 513–544.
97. В. Махнач, «Империи в мировой истории», під редакцією Чернишова, Иное, т. 2, 123.
98. Протокол засідання Політбюро ЦК КПРС, 23 квітня 1981 р., у книжці під редакцією Главацького, 252.
99. Рябикин, 204.
100. Агентство Франс-Прес (Москва), 31 жовтня 1998 р.
101. Рябикин, 142.
102. Там само, 141.
103. Там само, 247.
104. Brian Whitmore, «Russia: Yeltsin Launches New TV Channel to Control Information,» Radio Free Europe / Radio Liberty, 29 August 1997.
105. Агентство Франс-Прес, 28 серпня 1997 p.
106. Там само, 14 жовтня 1997 p.
107. Виктор Ерофеев, редактор, Русские цветы зла (Москва: Издательство Дом Подкова, 1997). Есе Варлама Шаламова, Андрія Синявського, Віктора Астаф’єва, Юрія Мамлєєва, Венедикта Єрофєєва, Едуарда Лимонова, В’ячеслава П’єцуха, Валерія Попова, Саші Соколова, Євгенія Харитонова, Тетяни Толстої, Анатолія Гаврилова, Володимира Сорокіна, Дмитра Пригова, Льва Рубінштейна, Юлії Кісіної, Ігоря Аркевича та Віктора Пелєвіна.
108. Респондентам ставили запитання: «Шість років тому, у серпні 1991 року, так званий Державний комітет з надзвичайних подій (Государственный комитет по чрезвычайным происшествиям — ГКЧП) організував путч. Якби події, пов’язані з ГКЧП, відбулися сьогодні, то чию сторону ви прийняли б?» Агентство
