завершити розпочату двадцять два роки тому теоретичну працю про конвергенцію тахіонів. Головний консультант Інституту надрелятивної енергетики професор Борзов, який керував ремонтом «Землі-12», висловив переконання, що на підставі праці Михайла Северина можна негайно починати будування генераторів «поля Мро» будь-якої потужності — навіть такої, яка захищатиме найбільший трансгалактичний лайнер.
Головний консультант Служби Життя академік Лансьє, який очолює медичну групу рятувального зорельота, заявив, що докладний аналіз стану клінічної смерті всіх членів екіпажу «Землі-12» дав цілком задовільний результат. Академік запевнив, що всі вони будуть повернені до життя.
Юрій Нікітін
Чорна квітка
За ілюмінатором палахкотіло полум’я, щось протяжно й огидно заревло, а тоді враз запала тиша.
А ще через півгодини двері відсунулися, і на порозі постала Флорина Кричевська. Обличчя дівчини було бліде, під очима темніли кола.
— Троль! — покликала вона.
Ян Троль, що лежав на дивані, квапливо перегорнув сторінку і зробив рух зігнутим пальцем, ніби натискував невидимий курок.
— Знов детективи! — мовила вона й поморщилася.
Троль кивнув.
— Ви так і не лягали в протиперевантажувальну ванну? — спитала дівчина.
Троль двічі зігнув і розігнув вказівний палець. Обличчя його проясніло.
— Про витривалість Розвідників Далекого Пошуку розповідають легенди, — сказала вона здивовано, — але це вже занадто! Щоб через якісь мерзенні детективи…
Він гарячково перегорнув сторінку. Вільна рука стислася в кулак.
— Троль! Ви мене чуєте?
Він кивнув.
— Вас вирішили висадити на безлюдному астероїді!
Він ствердно кивнув.
— Там дикі звірі, заввишки з гору!
Він шалено кивнув.
— Але я переконала, щоб вас повісили негайно, і це схвалили!!!
Він згідно кивнув і знову перегорнув сторінку. Вона рвучко підійшла й вихопила книгу.
— Як не соромно! Розляглись, як бегемот, коли до вас звертається жінка!
Троль скочив, мов розкручена пружина. Вона мимохіть одступила на крок. Величезний і міцний, як скеля, він нависав над нею широченними плечима. На могутніх грудях могла б розташуватися пантера, а дужі руки, здавалося, розтерли б шматок заліза на порох.
— Вибачте, Рино. Винуватий, молодий, виправлюсь. Благаю, віддайте книгу! Він от-от наздожене!
Вона уважно глянула в чисті чесні очі, які дивилися жалібно і благально.
— Послухайте, Троль. Не можна ж бути таким обмеженим. Правда, ви не вчений, а космонавт- професіонал і навряд чи здатні оцінити музику таких слів, як…
Вона похапцем продекламувала;
— Не чую музики, — сказав Троль нетерпляче, — це ж вірші!
— Так, — промовила Флорина згаслим голосом, — це тільки вірші. Великого Пей Сіна.
— Пей Сін? Радист з трансгалактичного? Авжеж знаю, хлопець здоровенний. Метр дев’яносто вісім.
— Пей Сін — танський поет! — підкреслила презирливо Флорина. — Жив у восьмому столітті.
— Тю, — здивувався Троль. — Уже тоді водилися поети?
— Ех, ви, — сказала дівчина гірко. — Невдовзі на мавпу перетворитесь. Детективи допоможуть. Але мені все-таки хотілося б вас бачити в людських рядах. Чи не бажаєте взяти участь у вилазці?
— Навіщо? — спитав Троль і скосив око у вікно.
Здавалося, навіть крізь термостійку оболонку корабля проникала спека. Над потрісканою розпеченою сковородою червоної землі висіло кошлате сонце. Вертикальними хвилями коливалося сухе стерильне повітря, вкривало хитким маревом гарячий кам’яний грунт.
Ані стеблинки, ані комашки, ані найменшого прояву життя! Хоча б якийсь скорпіон проповз!
— Навіщо? — повторив він.
Флорина навіть розгубилася від такого запитання.
— Як навіщо? Все-таки чужа планета, новий світ…
— Оцей новий світ Маківчук відкрив, коли я подорожував від манежу до ящика з іграшками. Я читав запис у судовому журналі.
— Авжеж, — мовила вона іронічно, — я й забула, що ви, Розвідники Далекого Пошуку, першими ступаєте на всі нові землі.
— Не варто це забувати. Віддайте книгу!
Вона сховала книжку за спину. Він ступив крок уперед, розкинув довгі ручиська. Вона злякано відступила. Троль обхопив її, намацав за спиною корінець книги. Дівчина не встигла навіть зойкнути.
Троль переможно підніс книжку над головою і тут-таки знову повалився на диван. Флорина пішла до дверей:
— Що передати капітанові?
— Що я — пасажир і буду ним, аж поки ця малопотужна коробка не добереться до Зовнішньої Бази. Не для того я брав відпустку на Землі, щоб на зворотному шляху роздивлятися вичовгані планети. Все!
І він знову занурився в читання.
Флорина сердито глянула на глянцеву обкладинку з чарівною блондинкою, крадькома скосила око на своє відображення в полірованій стіні, ще раз глипнула на Троля. Той захоплено гортав сторінки.
Вона знизала плечима і вийшла.
Троль лежав у тій самій позі, коли через п’ять годин дівчина знову прочинила двері.
— Троль!
