Досконалий Дорадник.
— Побачимо, чого він вартий, — сказав Мудрильйон і звелів посипати підлогу в залі корицею й шафраном, бо Дорадник дуже смердів розжареним залізом, а місцями навіть трохи світився, бо його щойно витягли з печі.— Ти можеш іти собі,— додав король, — а увечері прийдеш, і тоді порахуємось, хто кому й скільки винен.
Трурль вийшов, роздумуючи над останніми Мудрильйоновими словами, що вони не обіцяють особливої щедрості, і хто знає, чи не таїться в них який підступ. Отож він подумки радів, що обмежив Дорадникову універсальність одним маленьким, але істотним застереженням у його програмі, а саме: хоч би що наказали йому робити, він не сміє важити на життя свого творця.
Зоставшися з Дорадником сам на сам, король спитав: — Хто ти і що вмієш?
— Я Досконалий Королівський Дорадник, — відповів той глухим голосом, який наче долинав з порожньої бочки, — а вмію давати найдосконаліші з можливих поради.
— Гаразд, — сказав король. — А кому ти маєш виявляти послух і вірність, мені, чи тому, хто тебе створив? — Вірність і послух я повинен виявляти тільки Вашій Королівській Величності,— продуднів Дорадник.
— Гаразд, — буркнув король. — Для початку…
тобто… того… слухай… я не хочу, щоб перше має побажання справило на тебе враження, ніби я скупий… Але я хотів би, певною мірою, виключно з принципових міркувань, розумієш?..
— Ваша Королівська Величність ще не зволила сказати, чого хоче, — відповів Дорадник і висунув збоку маленьку третю ногу й сперся на неї, бо на мить втратив рівновагу.
— Досконалий Дорадник повинен уміти читати думки свого володаря! — гнівно рикнув Мудрильйон.
— Звичайно, але лише в тому випадку, коли бажання буде чітке, щоб не допуститися нетактовності,— відповів Дорадник, відчинив дверцята в себе на животі й повернув маленький ключик з написом «Телепатрон».
Потім засвітився і сказав: — Ваша Королівська Величність бажає не заплатити Трурлеві ані копійки? Розумію!
— Якщо ти комусь про це пробовкнешся, я звелю вкинути тебе до великого млина, жорна якого обертають відразу триста тисяч моїх підданих! — грізно сказав король.
— Нікому не скажу! — запевнив його Дорадник. — Ваша Королівська Величність не бажає платити за мене — це цілком зрозуміло. Коли прийде Трурль, прошу йому сказати, що ніякого золота не буде, і хай він іде собі геть.
— Йолоп ти, а не дорадник! — обурився король. — Я не хочу платити, але зробити треба так, щоб здавалося, ніби Трурль сам у цьому винен! Що йому нічого не належить! Розумієш?
Дорадник знову увімкнув пристрій для читання королівських думок, злегка захитався і глухо промовив: — Ваша Королівська Величність хоче також, щоб усім здавалося, ніби вона вчинила справедливо, згідно з правом і королівським словом, а Трурль щоб виявився нікчемним ошуканцем і негідником… Чудово!
З дозволу Вашої Королівської Величності, я зараз кинуся на вас і почну вас душити й товкти, а Ваша Королівська Величність хай зволить голосно кричати, волаючи про допомогу… — Ти, либонь, з глузду з’їхав, — сказав Мудрильйон, — нащо тобі мене душити, а мені репетувати?
— Щоб оскаржити Трурля в тому, що він з моєю допомогою пробував учинити замах на короля! — сказав, світячись, Дорадник. — Таким чином, коли Ваша Королівська Величність накаже відшмагати Трурля й скинути його з замкового муру в рів, усі визнають це за акт надзвичайної ласки, бо за такий злочин спершу піддають тортурам, а вже потім карають на горло. А мене, як невинне знаряддя в Трурлевих руках, Ваша Королівська Величність зволить повністю виправдати, що викличе загальний захват королівською добротою і великодушністю. І тоді все буде саме так, як волить Ваша Королівська Величність.
— Ну, то души мене, тільки обережно, йолопе! — погодився король.
І все сталося саме так, як надумав Досконалий Дорадник. Король хотів, правда, перед тим, як кинути Трурля до рову, повисмикувати йому ноги, але до того якось не дійшло. І хоча сам він потім думав, що це сталося внаслідок замішання, але насправді це сталося завдяки таємній домовленості Дорадника з помічником ката. Потім король виправдав Дорадника і поновив його на посаді при своїй особі, а Трурль, ледь живий, поплентався додому. Повернувшись додому, він одразу ж подався до Кляпавція, розповів йому про свою пригоду й сказав: — Цей Мудрильйон іще більший негідник, ніж я сподівався. Він підло ошукав мене і, подумати тільки, використав для цього створеного мною Дорадника, щоб той допоміг йому порадою, як злочинно спекатися мене! Але він помиляється, якщо думає, що я здамся.
Та нехай я проіржавію наскрізь, якщо не помщуся тому тиранові!
— І що ж ти збираєшся робити? — спитав Кляпавцій.
— Подам на нього позов до суду, хай заплатить обіцяне. Але це буде тільки початок, він винен мені значно більше. Бо ніяким золотом не зможе заплатити за мої страждання і біль.
— Це складна юридична проблема, — сказав Кляпавцій. — Я радив би тобі перше, ніж щось зробити, звернутися по допомогу до доброго адвоката. — Нащо мені йти до адвоката? — відказав на це Трурль. — Я сам собі його зроблю!
Трурль пішов до себе, всипав у бочку черпаком шість з вершечком транзисторів, стільки ж опорів та конденсаторів, налив електроліту, прикрив кружком, пригнітив каменем, щоб усе це само по собі добре зорганізувалося, і пішов спати, а за три дні мав такого адвоката, аж любо глянути. Не хотілося навіть витягати його з бочки, бо його послугами треба було скористатись лише один раз, отож Трурль поставиз бочку на стіл та й питає: — Ти хто?
— Я правничий консультант-адвокат, — забулькотіла у відповідь бочка, бо він налив забагато електроліту.
Трурль виклав їй свою справу, а вона: — Ти заклав у програму Дорадника Застереження, щоб він не міг призвести до твоєї загибелі?
— Так. Тобто я подбав лише, щоб він не знищив мене. Тільки й усього.
— Отже, ти не повністю дотримав угоди, оскільки Дорадник повинен був уміти робити все, без жодних винятків. А якщо не міг тебе вбити, значить, умів не все.
— А якби мене вбив, то не було б кому одержати плату!
— Ну, то окреме питання й інша справа, то вже справа суду, установити згідно параграфів карну відповідальність Мудрильйона. А твоя скарга має характер цивільного позову.
— Бач куди Щоб якась бочка та вчила мене цивільного права! — розгнівався Трурль. — Ти чий адвокат — мій, чи того розбійника короля?
— Твій, але король мав право не заплатити тобі.
— І наказати скинути мене в рік з оборонного муру теж мав право?
— Це вже інша справа, карна, і окрема проблема, — відповідає бочка.
Трурля аж затіпало.
— Як це? Г То я перетворюю купу старих перемикачів, дротів і залізяк на свідомий розум і замість слушних порад дістаю якісь викрутаси? А бодай ти був не самозорганізувався, крутію нікчемний!
Трурль відцідив електроліт, витрусив усе з бочки на стіл, порозбирав на частини, та так швидко, що адвокат навіть не встиг внести апеляції проти такої дії.
Тоді Трурль закасав рукави і збудував двоповерхового Юрисконсульта з чотирикратними підсилювачами на два кодекси — цивільний і карний — і про всяк випадок підключив йому ще міжнародне й адміністративне право. Потім увімкнув струм, виклав справу й питає: — Як добитися свого?
— Складна справа, — каже машина. — Вимагаю, щоб мені негайно підключили п’ятсот додаткових транзисторів зверху і двісті — збоку, Трурль зробив це, а машина каже: — Мало! Прошу додаткового підсилення і дві великі шпулі.
А потому каже: — Випадок сам по собі цікавий, однак має два аспекти: по-перше — підстава позову, і тут можна було б багато зробити, по-друге — характер позову. Річ у тім, що цивільним позовом короля ні до якого суду не притягнеш, оскільки це суперечить міжнародному і космічному праву. А остаточно поясню тобі все це в тому випадку, якщо ти даси мені слово, що не розмонтуєш мене відразу після того на частини.
Трурль пообіцяв і запитав: — Але скажи мені, будь ласка, звідки ти дізнався, що тобі загрожує демонтаж, якби мене не задовольнила твоя робота?
