руками самого Рі-о!..
ПРОБУДЖЕНА ПЛАНЕТА
Історик Зі-ур був щасливий. Доля послала йому своє останнє вітання, і тепер він недаремно проживе довгий і многостраждальний вік. Та-іну сколихнули вселенські події! Вона прокидається з багатоспірального сну!
Зі-ур взявся за роботу. Голоси іл доносили до нього відомості з усієї планети, за стінами скромного притулку історика вирував океан Тайя, що на різні лади сприймали неймовірні події.
В мороці тісного приміщення Зі-ур сидів на м’якому ца і, розжовуючи п’янкі листки ку-кі, диктував електронному помічнику. На сріблястій стрічці виникали чорні знаки, вони об’єднувалися в символи слів, фраз, понять. Електронний помічник в глибині свого механічного мозку записував спокійну, неквапну розповідь про той день, коли над Та-іною прокотилися Аті нового часу…
«…Не встигла Зірка-матір впасти за грань далекого океану, як почувся перший удар. Він був слабенький, але його почули всі Тайя. Планета задрижала, ніби прокидалась з довгого сну.
Так воно й було. Спіралі, заповнені одноманітністю і тишею виродженого розуму, закінчилися.
Перед цим день і ніч іл всепланетного зв’язку розносили над світом вістку про великий почин Рі-о, про план давно померлого фізика Сі, який мріяв перебудувати клімат на Та-іні.
І ось… почалося.
Я чую за стінами клекіт. Тайя витають в повітрі, вони зупиняються, про щось радісно розмовляють. В той день половина Тайя не з’явилися в Будинки Контролю. Тисячі дра попрямували до материка Аре, бажаючи розпочати нове життя.
Вищі Сфери не перечили цьому. Тільки іл передав звернення Тайя-Бога Умта до всієї планети.
Умт говорив:
«Вищі Сфери не перечать новим ідеям. Хай твориться воля бога долі Ні-іси.
Але Вищий Дух говорить: хто втручається у прихований зміст вселенських подій, хто тривожить таємницю Праматері Всього Буття, хто намагається змінити встановлений хід подій — той викликає гнів Космічних Сил Природи.
Вищі Сфери попереджають всіх Тайя про небезпеці нових шляхів. Радість і блаженство — тільки в древній традиції. Пересичений благоденством розум бажає нового? Нехай іде йому назустріч. Але коли наступить день розплати — нехай всі Тайя згадають віщі слова Вищих Сфер!»
Як крижаний вітер прокотилося над планетою лиховісне попередження Умта. Багато хто з Тайя, перелякані його виступом, повернулися у свої житла. Але мільйони юнаків і дівчин не додали значення словам ча. Вони радісно проводжали Матір-зірку, що пішла за мрячний обрій на чверть ур раніше, ніж звичайно.
Пройшла ніч. Наступив новий день.
Та-іна оберталася вже вдвічі швидше. Владна рука Тайя встановлювала їй нові закони!
Океан почав затоплювати прибережні низовини, урагани міняли напрямок. На Луа-Доу — головне поселення Центрального материка — ліг товстий шар са, але через трохи ур налетів гарячий вітер і перетворив його в бурхливі потоки, що помчалися до океану.
По планеті поповзли тривожні слухи. Зв’язок нічого не повідомляла про хід робіт на екваторі. Мовчав й Умт. Чекали виступу Рі-о, але дарма. У повітрі стояла страхаюча тиша.
А Та-іна неухильно прискорювала своє обертання, і Мати-зірка вставала серед грозових хмар багряна й лиховісна...»
ЩЕ ОДНА ЗРАДА
Над материком Арі бушували неймовірної сили вихри. Повітряні потоки направлялися до гігантських установок Рі-о, пущеним у дію кілька днів назад. Там, над ланцюгом з десяти островів, устали мрячні стовпи радіації могутнього поля, піднімаючись крізь хмари до тьми космічного простору.
Рі-о, повернувшись із Палацу Вищих Сфер і включивши установку Сі, облетів на своєму дра всі острови. Він заспокоював місцевих жителів, наляканих небувалими ураганами й гуркотом, пояснював, що відбувається із планетою. У поселенні Тью-Ха він зібрав на великій площі втікачів із Центрального материка й звернувся до них з такою мовою:
— Вищі Сфери показали свою справжню особу. Вони вдавано не перешкоджали роботам на екватор ре. Тайя-Боги готовлять на нас напад. Боротьба тільки починається. На стороні Вищих Сфер величезні сили, у тому числі й багатовіковій інерції розуму нижчих Тайя. Але ми не зупинимося перед небезпекою. Ми не здамося навіть під погрозою смерті!
Тайя-брати! Починайте нове життя! Скидайте із себе споконвічну завісу відсталості й ліні! Нехай скінчиться нестерпний сон, подібний смерті!
Тисячі Тайя із захватом слухали жагучим закликам Рі-о. А він продовжував говорити, і ока його горіли натхненням, і пориви вітру котили могутній голос над будівлями Тью-Ха:
— Ще кілька днів, і Та-іна одержить новий клімат. Оживуть рівнини, густі зарості покриють безплодні ущелини центрального материка. Тайя вийдуть на плантації, стануть працювати і відчують себе не рабами Тайя-Богів, а господарями власної долі! Ви вже не будете з’являтися в Будинки Контролю, щоб віддавати свою психіку, свою волю за їжу, вбрання і видовища. Ви самі створите все, що потрібно для радісного життя, і відчуєте велике щастя творчості і свободи!..
Після виступу Рі-о повернувся на Ма-ото. Біля керівного центру його зустрів Нур. Обличчя учня було сірим, очі його горіли лихоманково.
— Що сталося, Нур? — здивувався Рі-о.
— Біда, Учителю!
— В чому справа?
— Установки виходять з ладу!
— Хто тобі сказав це? — крикнув Рі-о.
— Контрольні прилади.
Рі-о стрімголов кинувся в отвір керівного центру, поплив вузьким коридором в глибину підземелля.
Він не звертав уваги на те, що Нур наздоганяє його, що він спрямовує на свого Вчителя вістря випромінювача.
Блиснув зеленкуватий промінь. Рі-о застогнав, заколихався в повітрі, судорожно повернувся до Нура. Спаралізований розум втрачав свідомість, ічі важко склеплювались. Кинувши страшний погляд на зрадливого учня, Рі-о впав на кам’яну підлогу.
Хутко оглянувшись, Нур відкрив отвір в боковій стіні і вкинув непорушне тіло учителя в темне приміщення. Закривши важкі металеві двері, він ударом випромінювача зруйнував механізм відкривання. Тепер Учителю звідси не вибратись!
Після цього Нур помчав униз, до керівного пульта. Він гарячково міняв програми установок, посилював потужність радіації поля За. І одразу ж заколихався навколо грунт. Глухо застугоніло. Установки Сі одержали потужність, що була в десятки разів вище від попередньої.
Випливши з підземелля, Нур кинувся до житла вождя Ро-а. Його зустріла злякана Мі-а. Вона сполохано прислухалася до грізного гуркоту, що долинав від океану.
— Що сталося, сей Нур? Що там сталося? Чому так трясеться Та-іна? Де Рі-о?
— Нема Рі-о! — зловісно відповів Нур. — Все закінчено! Ми летимо звідси!
— Хто ми? — не зрозуміла Мі-а. — Чому нема Рі-о? Що ти говориш, Нур?
