виконував Нур?
— Де ти, Учителю?
В просторі звучала слабенька думка, але вона чітко відбилася в свідомості Рі-о. Він ввімкнув ро-да, який завжди носив на голові, сконцентрував думку.
Імпульси прозвучали сильніше.
— Це ти, Мі-а?
— Я, Учителю, — долинула радісна думка.
— Де ти?
— Я шукаю тебе! Зі мною батько.
— Де Нур?
— Він хоче знищити сховище Іг-ри. Він щось зробив у Керівному Центрі. Установки Сі почали працювати сильніше. Над Ма-ото урагани. Важко вийти назовні.
— Це лихо, Мі-а. Велика катастрофа.
— Що ми зможемо зробити, Учителю? Як визволити тебе?
— Збирайте Тайя. Зберіться в тому самому залі Ло-ла, коли я вилітав до Вищих Сфер. Мені потрібна енергія для перебудови простору.
— Ми туди не пройдемо, Учителю. Нур знищив прохід.
Рі-о напружено думав, у душі його бродили сумнів і розпач. Зрештою, він зважився.
— Мі-а.
— Я слухаю тебе, Учителю. Поспішай. Що нам робити? Батько вже веде своїх Тайя.
— Спустіться в підземелля. До повороту. Я закритий в приміщенні, яке знаходиться праворуч. Ви всі візьметесь за руки, Мі-а Міцно. Ти розумієш? Я спробую піти на риск. Іншого виходу нема.
— Я зрозуміла, Учителю. Ми прямуємо до тебе…
Рі-о наблизився до стіни, де були металеві двері, ждав. Не міг думати, а тим більше розуміти того, що сталося. Всю психічну силу треба було зібрати в єдиний імпульс для того, щоб вирватись. Там, на волі, він вирішить!
— Учителю! Ми тут…
— Приготуйтесь. Візьміться за руки…
— Ми готові…
Рі-о заплющив очі. Зосередився. Врівноважив, ритм серця. Розслабив все тіло. Відігнав зграї небажаних думок, очистив психіку для могутнього пориву.
Що таке простір? Це лише поле в абсолютній порожнечі Безмежжя, в безконечному ніщо Космосу. І воно орієнтоване певним чином, певними, несхитними законами, які обов’язкові для кожного, хто не піднявся над ними, хто не зрозумів їх! Сі відкрив ті закони! А Рі-о вивчив їх! І він може використати просторовий ефект навіть без бьо. Аби лише вистачило психічної енергії Тайя, що ждуть там, за стіною. Якщо ні — тоді тіло Рі-о залишиться навіки в камені, поглинуте німою Аф.
Вибору нема! Є лише один напрям — найстрашніший!
Рі-о рішуче простягнув руку вперед. Конденсований імпульс його енергії вузьким променем полинув перед ним. В стіні виник туманний отвір. Рі-о блискавично просунув туди руку.
Він відчув, як до нього доторкнулася ніжна гаряча рука Мі-а, сильно стисла. Свіжий струмінь енергії ло-ла сповнив мозок, дав йому могутню силу. Будь що буде!
Рі-о рвонувся вперед, прямо на стіну. Аф розступалася, ніби в’язка, тягуча рідина. Кілька хвилин — і вчений вже був назовні, в обіймах друзів. Ось тривожне обличчя Ро-а, дружні посмішки Тайя, змучене лице коханої Мі-а.
— Скоріше вниз, друзі мої. До пульта.
Рі-о помчав коридором в підземелля. Але дорогу перегородила невидима стіна. Вчений простягнув руку вперед, спробував. Твердість перепони перевищувала твердість Аф.
— Проклятий зрадник! Він поставив просторовий заслон. До Керівного Центру не добратися. Треба поспішати в сховище Іг-ри. Там є лі-а, які можуть проникнути до пульта через грунт…
— Учителю! — схвильовано сказала Мі-а. — Нур тепер там, в сховищі Іг-ри!.. Він змусив мене сказати… Я не мала сили противитися!..
— Скоріше туди!..
Вони покинули підземелля, вибралися нагору, їх зустріли смерчі, хмари густої куряви, гуркіт могутніх хвиль, що переможно вдаряли в прибережні скелі. Тримаючись за руки, група Тайя на чолі з Ро-а рушила вперед. Раптом понад островом пролунав страшний вибух. Густий морок прорізав спалах. Старий вождь тривожно глянув на Рі-о.
— Вибухнуло в ущелині Ус. Там, де сховище Іг-ри!..
— Це Нур знищив машини Сі, — суворо сказав Рі-о. — Він передбачив усе, негідник…
Учений зупинився. Він якось одразу поник, постарів. Мі-а стисла його руку, зашепотіла:
— Учителю, коханий! Ти думай! Шукай вихід. Що ще можна зробити? Чуєш, Учителю?..
— Чую, Мі-а… Це катастрофа. Вони зуміли обдурити мене. Я повинен був знати Нура, не довіряти йому. О, які хитрі і підлі вороги. Вони передбачили все. Планета розкрутиться до критичної швидкості, почне втрачати атмосферу, а потім зруйнується. Тайя, які залишаться жити, будуть проклинати мене і все, що було зв’язане з проектом Сі. І Тайя-Боги житимуть тисячі спіралей під захистом страху, який породив наш промах!.. О, яка підступність!..
— Але ж і вони загинуть, якщо Та-іна зруйнується? — вигукнула Мі-а. — Чого ж вони досягнуть?
— Вони не загинуть! Вони готують на Тва-дьї поселення, щоб перелетіти туди…
Раптом Рі-о замовк. На його обличчі з’явився вираз надії. Він поглянув на Ро-а, на його доньку. Тихо сказав:
— На Тва-дьї роботи очолює сей Сіт. Я знаю його. Це чесний Тайя. Якщо він знатиме про злочин Вищих Сфер — то допоможе нам.
— Чим? — з сумнівом запитав Ро-а.
— Треба повідомити нижчих Тайя центрального материка. Вони не стануть ждати в таких умовах. Тайя-Боги прирекли всіх на смерть. Значить, треба знищити їх!..
— Учитель Рі-о, — крикнув один з Тайя, дивлячись в туманну далину. — Повертається дра Нура…
— Він хоче забрати мене, — сказала Мі-а. — Я боюся, Учителю…
— Треба сховатися. Хай він летить на материк. А нам треба зібрати якнайбільше Тайя. Коли Тва-дьі буде проходити над Ма-ото, ми спробуємо зв’язатися з Сітом…
— А якщо не вдасться?
— У нас нема іншого шляху. Це — єдиний шанс…
ТА-ІНА ГИНЕ В МОРОЦІ
ТРАГЕДІЯ СВІТУ
Історик Зі-ур забував про їжу, про сон. Він змарнів, схуд, але багато ур підряд описував грандіозні події останніх днів Та-іни. Електронний помічник байдуже друкував на срібній стрічці чорні знаки і шифрував у неосяжній своїй пам’яті розповідь про страшну катастрофу…
«…Неймовірної сили вихори валили багатоспіральні ма-ура, руйнували скелі, знищували поселення. Хвилі на сотні бао у височінь заливали суходіл, змітали на своєму шляху Тайя, споруди, тварин і затоплювали підземні ба-мо.
Всепланетні іл мовчали. Ніхто не знав, що трапилося. Ждали виступу Рі-о. Але він не обзивався.
