IЛЮЗIЇ АБО ПРИГОДИ МЕСIЇ МИМОВОЛI
Рiчард Девiс Бах
Перекладено за виданням: Richard Bach. Illusions. The Adventures of a Reluctant Messiah. — Delacorte Press / Eleanor Friede. New York, 1977.
© 1977 Richard Bach & Leslie Parish Bach. By arrangement with Delacorte Press / Eleanor Friede Books, a division of the Bantam Doubleday Dell.
З англiйської переклав Валерiй ГРУЗИН
OCR: Volodymyr Mykhayletskyy
1 1. I прийшов на землю Учитель, що народився на святих просторах Iндiани й зростав на таємничих пагорбах на схiд вiд Форт-Уейна. 2. Учитель пiзнавав цей свiт у громадськiй школi Iндiани, а коли пiдрiс, опанував професiю автомобiльного механiка. 3. А втiм, Учитель мав знання i з iнших рук, i з iнших шкiл, i також iз попереднiх своїх життiв. Вiн пам’ятав про це, i та пам’ять робила його мудрим i сильним, i люди вiдчували його силу й приходили до нього за порадою. 4. Учитель вiрив у свiй хист допомагати й собi i всьому людству, а що вiн вiрив сам, то й iншi бачили його силу i приходили до нього з надiєю загоїти свої недуги та позбутись життєвих злигоднiв. 5. Вiрив Учитель, що кожна людина має право думати про себе як про сина божого, щиро вiрив, що саме так i є, отож у майстернях та гаражах, де вiн працював, завжди товпилися тi, хто прагнув його науки та дотику його руки, а на вулицях чекали юрби тих, хто сподiвався, що, коли вiн їх минатиме, на них впаде його тiнь i життя їхнє одразу змiниться. 6. День крiзь день майстри та власники майстерень плекали надiю, що Учитель покине свiй iнструмент i подасться геть, бо юрмились навколо нього такi гурти людей, якi не залишали нi йому, нi iншим механiкам мiсця для лагодження автомобiлiв. 7. Врештi, так i сталося: подавсь вiн поза мiсто, i почали називати його Месiєю i чудотворцем; а що всi у це вiрили, то так воно й було. 8. Коли пiд час його розмови з людьми налiтала буря, на голови слухачiв не падало жодної краплини; i останнiй у натовпi чув його слова так же ясно, як i перший, незважаючи на блискавки чи грiм у небесах. I вiн завжди повiдав людям притчi. 9. I сказав вiн їм: «У кожному з нас закладено силу нашої згоди бути здоровими чи хворими, багатими чи бiдними, вiльними чи рабами. Ми самi господарюємо цим, а не хто iнший». 10. I озвавсь один фабричний робiтник: «Легко вам говорити, Учителю, бо ви маєте дороговказ, а ми — нi, i ви не мусите так тяжко працювати, як мусимо ми. Людинi конче треба працювати, аби здобувати у цьому свiтi хлiб свiй насущний». 11. I правив Учитель у вiдповiдь: «Колись давно на днi кришталево чистої рiчки iснувало поселення живих iстот. 12. Мовчки сунула могутня течiя над усiма ними — молодими й старими, праведними й грiшними, линула течiя призначеним їй шляхом, знаючи лише своє кришталево прозоре «я». 13. Кожна з iстот у свiй власний спосiб мiцно чiплялася за якусь галузку чи камiнь на рiчковому днi, опираючись течiї, як навчилися вiд самого народження. 14. Та ось урвався терпець в однiєї з iстот: «Втомилась я чiплятися, i хоча не маю змоги побачити це на власнi очi, проте вiрю, що течiя знає, куди вона прямує. Треба рушати, i хай вона несе мене, куди захоче, бо отак чiпляючись, загину я вiд нудьги». 15. Хихотiли обережнi, глузували з неї: «Дурна ти! Тiльки-но спробуй одчепитись, як ця, така люба тобi течiя, закрутить
