— Сер, — відказав Нен-Сагор, — перекажіть губернаторові Пенджабу, шановному серові Едварові Імлійсу, що я, проживши на світі понад вісімдесят років, ніколи ні до якої партії не належав і зараз також не належу ні до партії комуністів, ні до якоїсь іншої. Щодо самої партії комуністів, то, бувши ціле життя зайнятий виключно науковою роботою, я не знаю навіть, які саме програми висуває ця партія і чого вона домагається.
Хоча вся розмова провадилася по-англійському і сер Едвар прекрасно чув Нен-Сагорову відповідь, його урядовець для особливих доручень негайно ж переказав цю відповідь своїми словами. Треба відзначити, що таке переказування не було тільки комедією. Це була лише поважна традиція, а англійські джентльмени, як відомо, дуже шанують свої традиції.
Справа в тім, що з давніх-давен, ще як тільки було завойовано Індію, при кожному високому англійському урядовцеві існував перекладач, що допомагав представникам уряду розмовляти з представниками народів завойованої країни.
За це століття англійська мова запанувала в Індії, і потреба в перекладачах сама собою відпала. Але цей процес опанування чужої мови цілим народом відбувся, проте, швидше, ніж відбуваються процеси англійського урядництва: міністерство колоній ще й досі не встигло скасувати посади перекладача при високих урядовцях.
Чесно відробляючи своє утримання, перекладачі й досі перекладають своїм начальникам з англійської на англійську (треба відзначити, що в Індії англійська мова є державна, і саме нею приписується звертатися до урядових осіб). Тепер такий спосіб розмовляти через третю особу з тубільцями став у Британській Індії славною й шанованою традицією.
Тим часом Біл далі виконував свої обов’язки:
— Але ж, хазяїне, яким чином сталося так, що ви запроваджуєте тут, у Нурі, систему соціалістичного ладу й навіть заявляєте, що така система є єдина доцільна з вашого погляду?
— Про яку систему ви сер? — запитав Нен-Сагор.
— Сер Едвар говорить про те, що у вас у Нурі практикується обмежений восьмигодинний робочий день, рівний розподіл прибутків між вашими робітниками, забезпечення робітників житлом і т. ін.
— Це не є, сер, якась політична програма. Цього, сер, тобто такої організації побуту, вимагає науковий експеримент, який я тут запроваджую в життя. Я працюю над справою біологічного оздоровлення людського роду і дійшов — підкреслюю — до суто наукового висновку, що економічно-побутові умови, про які ви мали ласку згадати, є одна з головних умов і передумов оздоровлення людського організму. За інших умов оздоровлення людського роду не може бути здійснене, бо інакше та фізична міць, яку здобуде людський організм через мої медико-профілактичні заходи, буде знищена ненормальними соціально-побутовими умовами. Я не вважаю, сер, це за політичну програму, я зву це комплексом заходів соціальної профілактики, тільки й усього.
Біл негайно переказав це губернаторові.
— О! — скрикнув сер Едвар.
— Ого! — підтримав його полковник Дубл.
— Ого-го! — відгукнувся й комісар.
— Отже, ви не відкидаєте обвинувачень?
— Якщо за обвинувачення ви вважаєте саме те, про що ми з вами, сер, допіру говорили, то, певна річ, я цього не відкидаю. Тільки даруйте мені, сер, я не розумію, чому ви говорите про обвинувачення там, де немає ніякого злочину?
Тут у цю невинну розмову встряв полковник Дубл. Він попросив урядовця переказати Нен-Сагорові його слова:
— Ви заявляєте, що цей постулат є постулат науковий, з галузі медицини? Отже, ви вважаєте, що він неодмінна передумова медичних заходів? Тобто медицина повинна домагатися проведення в життя такої системи ладу, яка існує тут у вас, у Нурі?
— Безперечно, сер.
— А чому ж медицина обходиться без нього і, крім вас, ні один медик не заявляє про це?
— Тому, сер, що сучасна медицина реакційна, сер. Але ви, сер, помиляєтеся, коли говорите, що я один серед медиків здіймаю голос за потребу запровадити таку систему ладу для реальності інших медичних заходів. Є на світі країна, де, як я нещодавно довідався, думають так само. Там також соціальну профілактику вважають за передумову медицини. І можна передбачити буйний розквіт медицини в цій країні і бачити тільки там змогу для здійснення ідеї біооздоровлення людства, бо той лад, якого вимагає медицина, там запроваджується взагалі як система на основі, як довідався я нещодавно, навіть і не науково-медичних висновків, а політико-економічних і соціальних. Я, проте, профан в справі економіки, політики й соціальних питань.
— Що ж це за країна така? — поцікавився сер Едвар через свого урядовця.
— Це, сер, Союз Соціалістичних…
— А! — скрикнув сер Едвар.
— Ага! — відгукнувся полковник Дубл.
— Ага-га! — ревнув і поліцейський комісар.
— Досить! — резюмував сер Едвар. — Запитань більше нема!
— Одну хвилиночку, сер, — схилився до нього полковник Дубл, — дозвольте мені ще одне запитання.
— Будь ласка.
— Ви, як науковий діяч, зацікавлені і в поширенні ваших наукових принципів?
— Певна річ, сер. Я випробував свій науковий експеримент тут, у Нурі, довів його правильність, і тепер мій обов’язок діяча науки поділитися своїми науковими здобутками з цілим світом.
— Більше запитань не маю! — гукнув полковник Дубл.
Деякий час панувала мовчанка. Далі губернатор Пенджабу сер Едвар встав і цілком офіційним губернаторським тоном проказав:
— Отож повинен сповістити вас, що ім’ям імперії на ваш маєток Нурі накладається секвестр.
Нен-Сагор помовчав якийсь час, потім несміливо запитав:
— Що це означає, сер?
— Це значить, що, визнавши ваші вчинки за безглузді, божевільні і до того ж шкідливі для спокою й розквіту держави, держава бере ваш маєток Нурі і всю вашу діяльність під свій догляд і порядкування.
— Не виключаючи й наукової діяльності, - підкинув полковник Дубл.
— Певна річ, не виключаючи й наукової діяльності. Господарське опікунство над вашим маєтком забирає безпосередньо державна опікунська колегія при губерніальній управі, наукове опікунство тим часом до призначення постійного опікуна доручається голові королівської ревізійної комісії, серові Овенові Прайсові, терапевтові. Якщо, ви не погодитеся керуватися у вашій науковій діяльності вказівками вашого наукового опікуна, наукова діяльність буде вам абсолютно заборонена.
Сер Едвар, полковник Дубл та поліцейський комісар звелися, щоб рушати з кімнати. Нен-Сагор теж устав і, тихо похитуючись, стояв рівно, як солдат перед командиром.
— Але ж, — нарешті тихо мовив він, — ви не можете накласти секвестр на цю місцевість, бо вона не належить мені… От уже сорок років, як на підставі моєї приватної угоди з місцевим населенням я відмовився від своїх власницьких прав і передав її в цілковите володіння цілій громаді міста Геліополя. Місто Геліополь є загальна власність усіх його мешканців.
— А! — спинився сер Едвар. — Значить, діло зайшло навіть так далеко?..
— В такому разі я накладаю не цивільний, а військовий секвестр. На підставі того, що ця ваша угода, як ви говорите, не була зареєстрована у відповідних урядових інстанціях і є, отже, акт таємної, прихованої від держави, протизаконної чинності, країна Нурі анексується індо-британським урядом.
— Ви не маєте на це права! — скрикнув Нен-Сагор. — Згідно з хартією 1863 року Нурі є незалежна країна горян.
— Вона була такою до сьогодні, - відказав сер Едвар. — Але на підставі всього вищесказаного сьогодні ця хартія для Нурі анулюється. Військовий секвестр набирає чинності від сьогодні. Полковник Дубл!
— Я слухаю вас, сер!
