до нього кілька крапель старого вогневіскі 'Оґден'. Білл подав батькові газету. Містер Візлі глянув на першу сторінку, а Персі зазирнув йому через плече.
— Я так і знав, — тяжко зітхнув містер Візлі. — 'Помилки міністерства... злочинці впали, мов сніг на голову... слабкі заходи безпеки... ніхто не перешкоджав чорним чаклунам... національна ганьба...' І хто це написав? А... звичайно... Ріта Скітер.
— Ця жінка має зуб на Міністерство магії! — розлючено крикнув Персі. — Тиждень тому вона написала, що ми марнуємо час на з'ясування товщини казанів, замість того, щоб винищувати упирів! Таж у дванадцятому параграфі 'Директив щодо трактування немагічних недолюдей' дуже
— Персі, будь ласкавий, — позіхнув Білл, — заткнися.
— І мене згадують, — повідомив містер Візлі, з широко розплющеними очима дочитуючи статтю в 'Щоденному віщунові'.
— Де? — мало не захлинулася чаєм з віскі місіс Візлі. — Якби я це помітила, то знала б, що ви живі!
— Прізвища не назвали, — додав містер Візлі. — Ось послухай: 'Перелякані чаклуни й чаклунки, затамувавши подих, чекали на узліссі нових повідомлень і сподівалися почути слова втіхи з боку Міністерства магії, але їх спіткало гірке розчарування. Представник міністерства прийшов через деякий час після появи Чорної мітки і повідомив, що ніхто не постраждав, але відмовився давати будь-яку додаткову інформацію. Сумнівно, що ця заява покладе край чуткам про те, що годиною пізніше з лісу вивезли декілька трупів'. Ну, це вже взагалі! — роздратувався містер Візлі, передаючи газету Персі. — Ніхто справді не постраждав, що ж я мав іще казати? 'Чутки про те, що з лісу вивезли декілька трупів'... Чутки з'являться тепер, коли вона це надрукувала. Море чуток.
Він важко зітхнув. — Молі, мушу вернутися на службу, треба це все якось владнати.
— Я з тобою, батьку, — значущо сказав Персі. — Містерові Кравчу буде потрібна вся його команда. І я особисто вручу йому свій звіт про казани.
Він вискочив з кухні.
Місіс Візлі була страшенно засмучена. — Артуре, ти ж у відпустці! Твого відділу це не стосується, невже там без тебе не впораються?
— Мушу піти, Молі, — наполягав на своєму містер Візлі, — через мене виникли непорозуміння. Зараз переодягнуся й одразу вирушу...
— Місіс Візлі, — зненацька заговорив Гаррі, не в змозі стриматися, — а Гедвіґа не приносила мені листа?
— Гедвіґа, кажеш? — неуважно перепитала місіс Візлі. — Ні... ні, пошти взагалі не було.
Рон і Герміона зацікавлено подивилися на Гаррі.
Відповівши їм багатозначним поглядом, він спитав:
— Рон, можна залишити речі у твоїй кімнаті?
— Так... я теж, мабуть, залишу там усе зайве, — негайно озвався Рон. — А ти, Герміоно?
— І я, — мерщій додала вона, й вони втрьох піднялися сходами нагору.
— Що таке, Гаррі? — спитав Рон, коли вони зачинили за собою двері його кімнати.
— Хочу вам щось сказати, — почав Гаррі. — У неділю вранці я прокинувся від болю в шрамі.
Рон з Герміоною відреагували майже так само, як уявляв Гаррі у своїй кімнаті на Прівіт-драйв. Герміона зойкнула й одразу почала згадувати різні книжки й пропонувати звернутися до вчителів, починаючи від Албуса Дамблдора і закінчуючи мадам Помфрі, шкільною лікаркою Гоґвортсу.
Рон стояв приголомшений. — Але ж... його там не було, правда? Відомо-Кого?.. Тобто... раніше, ще минулого разу, коли заболів твій шрам, він же справді був у Гоґвортсі, чи не так?
— Я впевнений, що на Прівіт-драйв його не було, — відповів Гаррі. — Але мені наснився про нього сон... про нього і про Пітера... Червохвоста. Я не все запам'ятав, але вони планували вбити... когось.
Він ледь не сказав 'мене', але не захотів, щоб Герміона ще дужче перелякалася.
— То був лише сон, — підбадьорливо мовив Рон. — Страшний сон.
— Дуже страшний, — визирнув Гаррі з вікна на світанкове небо. — Хіба не дивно... мій шрам почав боліти, а через три дні з'явилися смертежери, а в небі знову виник Волдемортів знак?
— Не називай... цього... імені! — просичав Рон крізь зціплені зуби.
— А пам'ятаєте, що сказала професорка Трелоні? — продовжував Гаррі, не зважаючи на Рона. — Наприкінці навчального року? (Професорка Трелоні викладала в Гоґвортсі віщування).
Переляканий вираз сповз із лиця Герміони і вона зневажливо пхикнула. — Гаррі, невже ти звертаєш увагу на те, що наговорила та стара шахрайка?
— Тебе тоді не було, — заперечив Гаррі. — Ти її не чула. Це було щось зовсім інше. Вона була в трансі... у справжньому трансі. І сказала, що Темний Лорд відродиться знову...
Запала тиша, під час якої Рон неуважно копирсався пальцем у дірці на ковдрі з зображенням 'Гармат з Чадлі'.
— Гаррі, а чому ти питав про Гедвіґу? — поцікавилася Герміона. — Чекаєш якогось листа?
— Я написав Сіріусові про шрам, — знизав плечима Гаррі. — Чекаю від нього відповіді.
— Правильно! — зрадів Рон. — Сіріус знатиме, що робити!
— Я сподівався, що він от-от зі мною зв'яжеться, — сказав Гаррі.
— Але ж ми не знаємо, де зараз Сіріус... може, в Африці або деінде, правда ж? — розсудливо проказала Герміона. — Гедвіґа не подужає подолати
— Та я знаю, — пробурмотів Гаррі, відчуваючи, що в грудях йому ніби висить якийсь камінь. Він ще раз визирнув у вікно, та в небі не було й сліду Гедвіґи.
— Гаррі, пішли пограємо в садку у квідич, — запропонував Рон. — Три на три. Там є Білл, Чарлі, Фред і Джордж... зможеш випробувати фінт Вронського...
— Роне, — докірливо глянула на нього Герміона, — Гаррі зараз не до квідичу... він стривожений і втомлений... нам усім треба виспатися...
— Та чому ж, зіграємо в квідич, — заперечив їй Гаррі. — Чекайте-но, зараз візьму 'Вогнеблискавку'.
Герміона вийшла з кімнати, бурмочучи щось схоже на 'дітвора'.
Наступного тижня ні містер Візлі, ні Персі майже не бували вдома. Вони виходили, коли всі ще спали, а поверталися пізно після вечері.
— Це щось страшне, — серйозно розповідав Персі у неділю ввечері, коли молодші готувалися до повернення у Гоґвортс. — Цілий тиждень я лише те й робив, що гасив вогонь. Люди постійно присилали ревунів, а ви знаєте, що ревун, якщо його вчасно не відкрити, вибухає. Мій письмовий стіл увесь обпалений, а моє найкраще перо згоріло на попіл.
— А чому вони присилали вам ревунів? — здивувалася Джіні, що сиділа на килимку перед каміном і заклеювала чароскотчем пошарпаний підручник 'Тисяча магічних трав і грибів'.
— Скаржилися на слабкі заходи безпеки під час світового кубка, — пояснив Персі. — Вимагали компенсації за знищене майно. Мандангус Флечер виставив претензію на дванадцятикімнатне шатро з сауною. Але зі мною цей номер не пройде. Я достеменно знаю, що він спав під плащем, нап'ятим на дві палиці.
Місіс Візлі глянула на дідівський годинник у кутку. Гаррі подобався цей годинник. З нього не було ніякої користі, якщо ви хотіли довідатися, котра зараз година, зате він мав інші переваги. Там було дев'ять позолочених стрілок, на кожній було викарбуване ім'я когось із родини Візлі. На циферблаті не було цифр, тільки написи, що вказували на можливе місце перебування членів родини. Це були такі написи, як 'удома', 'у школі', 'на роботі', а ще 'загубився', 'в лікарні', 'у в'язниці', а там, де в нормального годинника мала б бути цифра '12', було написано 'смертельна небезпека'.
Вісім стрілок показували зараз на позначку 'вдома', крім найдовшої стрілки, що позначала містера Візлі. Вона зупинилася біля напису 'на роботі'. Місіс Візлі зітхнула.
