Гаррі Поттер і філософський камінь

Гаррі понишпорив у кишені і витяг звідти шоколадну жабку, останню з коробки, яку на Різдво прислала йому Герміона.

– На, візьми, – лагідно промовив Гаррі, – і знай, що ти кращий за десятьох Мелфоїв. – Сортувальний Капелюх призначив тебе до Ґрифіндору, правда? А де Мелфой? У смердючому Слизерині.

Невіл невпевнено усміхнувся й розгорнув жабку.

– Дякую, Гаррі! Я піду, мабуть, спати. Хочеш картку, ти ж їх збираєш, так?

Невіл пішов, а Гаррі глянув на картку 'славетних чарівників'.

– Знову Дамблдор, – сказав він. – Він був перший, кого я…

І раптом мало не задихнувся. Глянув на зворотний бік картки, а тоді звів очі на Рона й Герміону.

– Я знайшов його! – прошепотів він. – Я знайшов Фламеля! Я ж вам казав, що бачив десь Це ім'я, то було в поїзді, коли я їхав сюди! Ось послухайте: 'Професор Дамблдор надто уславився завдяки своїй перемозі 1945 року над чорним чаклуном Ґріндельвальдом, відкриттю дванадцяти способів застосування драконячої крові та спільним алхімічним дослідам разом із Ніколасом Фламелем'!

Герміона зірвалася на ноги. Вона ще не була такою збудженою відтоді, як отримала свої перші оцінки за домашню роботу.

– Сидіть тут! – звеліла вона й помчала сходами до дівчачої спальні.

Гаррі ледве встиг здивовано перезирнутися з Роном, як вона вже мчала назад, тримаючи в руках величезний фоліант.

– Я й не здогадалася зазирнути сюди! – схвильовано зашепотіла вона. – Я її взяла в бібліотеці ще кілька тижнів тому, щоб почитати для розваги.

– Для розваги? – перепитав Рон, але Герміона звеліла йому помовчати, поки вона щось знайде, і почала нестямно гортати сторінки, бурмочучи щось під ніс.

Нарешті знайшла.

– Я так і знала! Я знала це!

– А нам уже можна говорити? – сердито фиркнув Рон. Та Герміона мов і не чула.

– Ніколас Фламель, – схвильовано зашепотіла вона, – це єдиний відомий виробник філософського каменя!

Ця новина не справила того враження, якого сподівалася дівчина.

– Чого? – перепитали Гаррі й Рон.

– Ох! Скажіть по правді: ви що – нічого не читаєте? Ось дивіться, прочитайте самі.

Дала їм книжку, і Гаррі з Роном прочитали:

'Стародавні алхімічні дослідження пов'язані з виготовленням філософського каменя, легендарної субстанції з дивовижними властивостями. Цей камінь перетворює будь-який метал у чисте золото. З нього також видобувають еліксир життя, що дарує безсмертя тому, хто його вип'є.

Протягом сторіч з'являлося багато згадок про Філософський камінь, але єдиний такий камінь, що справді існує, належить містерові Ніколасу Фламелю, визначному алхімікові й шанувальнику опери. Містер Фламель, який торік відсвяткував свій шістсот шістдесят п'ятий день народження, веде спокійний спосіб життя в Девоні разом зі своєю дружиною Перенель (шістсот п'ятдесят вісім років)'.

– Бачите? – сказала Герміона, коли Гаррі й Рон закінчили читати. – Той пес, напевне, охороняє філософський камінь Фламеля! Я переконана, що він попросив Дамблдора зберегти його десь у безпечному місці, бо вони приятелюють, а йому стало відомо, що хтось шукає його. Ось чому він надумав забрати камінь із 'Ґрінґотсу'!

– Камінь, який виробляє золото й зупиняє смерть! – вимовив Гаррі. – Не дивно, що Снейп за ним полює! Кожен хотів би його мати!

– І не дивно, що ми не знайшли Фламеля в тому 'Дослідженні останніх тенденцій чарівництва', – додав Рон. – Які там останні тенденції, якщо йому вже шістсот шістдесят п'ять років, правда?

Наступного ранку на уроці захисту від темних мистецтв, занотовуючи різні способи лікування вовкулачих укусів, Гаррі й Рон і далі обговорювали, що вони зробили б із філософським каменем, якби він дістався їм. Лише коли Рон сказав, що придбав би власну команду з квідичу, Гаррі згадав про Снейпа і наступну гру.

– Я буду грати, – сказав він Ронові й Герміоні. – Бо інакше всі слизеринці подумають, що я боюся того Снейпа. Я покажу їм! Коли ми переможемо, їм буде не до сміху!

– Щоб тільки нам не довелося плакати, забираючи тебе з поля, – сказала Герміона.

З наближенням матчу Гаррі ставав дедалі нервовіший. Та й решта гравців хвилювалися, мабуть, не набагато менше. Випередити Слизерин у чемпіонаті гуртожитків було чудовою ідеєю, останні сім років це не вдавалося нікому, але чи дасть їм цей шанс такий упереджений суддя?

Гаррі не знав, чи це йому просто здається чи ні, але, хоч куди він ішов, усюди натрапляв на Снейпа. Часом йому навіть здавалося, ніби Снейп ходить слідом за ним, намагаючись упіймати. Уроки зілля й настійки перетворилися в щотижневі тортури – так жахливо Снейп ставився до Гаррі. Може, він знав, що вони довідалися про Філософський камінь? Гаррі не розумів, як він міг дізнатися, але інколи мав погане відчуття, що Снейп уміє читати думки.

Коли наступного дня біля роздягалень Рон з Гер-міоною побажали йому успіху, Гаррі знав, що вони переживають, чи побачать його знову живим. Все це не надто заспокоювало. Гаррі майже не чув підбадьорливих слів Вуда, вдягаючи квідицьку форму й беручи до рук 'Німбус-2000'.

Рон і Герміона тим часом знайшли собі місце на трибунах поруч із Невілом, що ніяк не міг зрозуміти, чому вони такі похмурі й стурбовані і навіщо принесли на гру чарівні палички. Гаррі й не здогадувався, що Рон і Герміона таємно вчилися насилати закляття 'ноги під замком'. Ця думка прийшла їм у голови після того, як Мелфой випробував це закляття на Невілові, й вони були готові заклясти Снейпа, тільки-но він почне шкодити Гаррі.

– Дивись, не забувай: Локомотор Мортіс! – пошепки казала Герміона Ронові, який саме ховав у рукав свою паличку.

– Та знаю, знаю! – огризнувся Рон. – Не діставай.

Тим часом Вуд у роздягальні відвів Гаррі набік:

– Не хочу на тебе тиснути, але сьогодні нам за всяку ціну треба якомога швидше піймати снич. Треба закінчити гру, перш ніж Снейп отримає шанс нас засудити.

– Там зібралася вся школа! – вигукнув Фред Візлі, визирнувши з дверей. – Навіть, – ого! – Дамблдор прийшов подивитися!

У Гаррі тьохнуло серце.

– Дамблдор? – перепитав він і кинувся до дверей, щоб пересвідчитись. Фред казав правду: Дамбл-дорову сріблясту бороду годі було з чимось сплутати.

Гаррі мало не засміявся, йому полегшало на душі. Тепер він у безпеці. Снейп ніколи не наважиться зробити йому якусь капость у присутності Дамблдора.

Мабуть, саме тому Снейп був таким сердитим, коли команди виходили на поле, і Рон теж це помітив.

– Я ще ніколи не бачив Снейпа таким лютим, – сказав він Герміоні. – Дивися, починають! Ой!

Хтось штурхнув Рона в потилицю. Це був Мелфой.

– О, Візлі, пардон! А я тебе й не помітив! Мелфой задоволено вишкірився до Креба і Ґойла.

– Цікаво, як довго протримається Поттер на мітлі? Ну що, Візлі, може – парі?

Рон не відповів: Снейп щойно призначив пенальті на користь Гафелпафу за те, що Джордж Візлі поцілив у нього бладжером. Герміона, схрестивши пальці, стежила за Гаррі, що кружляв над полем, мов яструб, пильнуючи снича.

– Знаєте, як добирають гравців для ґрифіндор-ської команди? – голосно запитав Мелфой через кілька хвилин, коли Снейп присудив на користь Гафелпафу ще одне пенальті взагалі без жодної на те причини. – Вони запрошують тих учнів, яких їм шкода. Дивіться, там є Поттер – він не має батьків; тоді