Хроніки Якуба Вендровича

підземеллям дому йшли важкі кроки, а потім загримів ланцюг, який тягнули по кам'яній підлозі. Семен розбудив Якуба.

- Що? - забурмотав спросоння Вендрович. - Водку привезли?

- Та ти послухай...

Екзорцист сів і вслухався в темінь.

- Ну, на полтергейстів схоже, - зідентифікував.

- А можеш по-людськи?

- Привиди. Розбудиш мене, коли вони ближче підійдуть.

- Ух ти, гієно цвинтарна! - завив Семен, розбудивши інших компаньйонів. - Йди і вижени їх до бісової матері, або ти не екзорцист!

- А я на канікулах, - запротестував дідок.

- Якщо ти мені зараз же їх не проженеш, я тебе на лічильник поставлю за перебування в нашому готелі. По євротарифу мені за добу платитимеш! - не на жарт розізлився Семен. - Як ми домовлялися? Разом працюємо, разом прибуток ділимо... А ти втікаєш від своїх прямих обов'язків!

- Ну добре вже, добре, йду...

Вендрович виповз з-під поплямленого жиром і брудом пледу, і почалапав на другий поверх. Зайшов до кімнати і добру хвилину похмуро дивився на двох привидів.

- Ну, шо ви там недовольні? - гаркнув. - Екзорцист прийшов!

- Алкаш ти, а не екзорцист, - сказав вищий привид. - Ми все чули. В тебе зараз канікули, от і не можеш працювати.

Якуб почухав потилицю.

- Хм... Здається, хлопці, ви праві... - погодився. - Тоді зробимо по-іншому. Дістав з халяви чобота пляшку і склянку. Налив собі по самі вінця.

- Я з вами вип'ю, а ви нас більше не лякайте! - сказав привидам цілком серйозно.

Стукнув склянкою об стіну і випив вміст одним махом до дна. Обидва привиди розсіялися в повітрі.

- Та ну його, - пробурмотів, стоячи в дверях, Семен. - То такий з тебе екзорцист?

- Головне, що пішли своєю дорогою, - відповів Вендрович. - Йду спати...

- Ну і надовго ти їх прогнав?

- Звичайно. На Західній Україні саме так і позбавляються від привидів вдома і по-домашньому. А ми ж тут при самісінькому кордоні...

Весь наступний день четверо компаньйонів провели в напруженій робочій обстановці. Замели весь будинок, заліпили всі мишачі діри, повитягували чортополох з підлоги і навіть поміняли усі лампочки.

Сонце хилилося до заходу, коли перед готелем з різким писком шин зупинився спортивний фіат червоного кольору.

Якуб навіть перестав освіжувати свій змучений розум шампанським.

- Перші гості! - крикнув Семену.

Старий козак посміхнувся.

- Ну нарешті, - пробурмотів. - А то вже почав переживати, що наш бізнес і не стартане.

З машини вилізла парочка, одягнена в дорогі дреси, спортивні костюми, взута в Адідаси і з голови до ніг ця парочка була обвішана золотом.

- Холера ясная... - сказав Якуб. - Я дресярів не переношу!

- Але що тут вдієш?.. Це ж наші клієнти... незважаючи на то, що і я таких дегенератів не люблю. Постараємося, щоб наші зусилля нам окупилися. Тому ми й приймемо їх по-людськи, гостинно.

- Хе-хе, - розсміявся Юзьва. - То до роботи!

Семен, правом страшого з дідусів, вийшов на поріг і сперся на одну з колон, чарівно посміхнувся, показавши ряд білосніжних зубів. Добре, що Якуб вчасно повернув вставні щелепи. -Бажаєте кімнатку з видом на гори?

- Давай, - відгаркнув рекетир. - Любу, только, щоб, бля, ліжко не скрипіло!

Парочка отримала найкращу кімнату, тобто єдину приготовлену для гостей.

- Курва! Не, ну в натуре, я не понял! Що то за є***... дира?! -ще раз гаркнув гість.

- Котику, нам треба тут залишитися, - мило заспокоювала свого партнера довгонога Барбі, спершись на плече рекетира.

- Я змучена з дороги.

- Що бажаєте на вечерю? - запитав Томаш.

- А що є? - вже досить спокійно перепитав бритоголовий.

- А в нас є практично все. Ну, зрозуміло, що в рамках розумного. Але пиво у нас закінчилося. Все ж це провінція. Маємо проблеми з регулярною доставкою.

- Саке є?

-Є.

- Тоді так. Дві відбивні, баклажани і пляшечку саке. Братва казали, що зараз модно пити саке, а в мене ще в роті не було... не респект...

- Запевняємо, Ви не розчаруєтесь, що вибрали наш заклад, - Томаш вимушено посміхнувся і низько вклонився.

Потім уявив собі рахунок, який він представить і став почуватись набагато краще. Побіг до кухні переказати замовлення.

- А що таке баклажани? - здивувався Якуб.

- А це така зелена цвітна капуста, - пояснив Семен. -Пам'ятаю, я таке їв одного разу в офіцерському клубі ще перед Першою світовою.

- Ви робіть котлети, а я займуся баклажанами, - запропонував Томаш.

Його пропозицію прийняли одноголосно і з вдячністю.

- А як ти то приготуєш? - зацікавився Якуб. - В нашому районі такого не знайдеш. Я б таке дивацтво запам'ятав...

Товариш вибіг на хвильку. Повернувся з пляшкою в руках. Кинув до каструлі звичайну цвітну капусту і залив рідиною з пляшки.

- Морилка! - пояснив з гордістю.

- То ти як, хочеш то помалювати? - здивувався Семен.

- Якщо додам до води барвника, цвітна капуста під час варіння змінить колір. Якщо хочете, можу навіть червоне зробити.

Але саме в цей час червоного не потребували.

- А якщо потравляться? - задумався Юзьва.

- Так в нас же лікар на борту! - і Томаш похлопав його по плечі.

- А я, справді, в армії був помічником фельдшера, - посміхнувся старий.

- Після отруєння людину здається закопують в землю, -Семен старався пригадати хоча б щось з галузі медицини.

- В землю закопують тих, кого вдарило електричним током, - заперечив Якуб. - Земля витягує електрику. Зі всього. Навіть громовідводи втикають в землю, бо вона і блискавку може проковтнути, - висловив свою думку. - А на отруєння роблять компреси ще з теплих кінських какашок.

- Кінські відходи допомагають, насамперед, від зубного болю! - запротестував Томаш, якого свого часу лікував таким чином його дід. - При отруєнні варто робити клізму з молока.

- Але в нас немає молока.

- А можна з молока в порошку? - запропонував.

- В сухому вигляді?

- Стоп-стоп! Так вони ще навіть не потруїлися, то чого випереджати події?!

- То не так. Краще пляшка в руках, ніж журавель в небі...