Поміж іншими подібними виданнями, як приклад мож-
на згадати книгу-посвяту знищеним населеним пунктам
Полтавщини Великій Обухівці, Баранівці та Великим Лип-
26 Конопля М. Великі Липняги / М. Конопля // Пам’ятники України. – 1979. – № 4
(42). – С. 35–36; Кочин О. Березники / О. Кочин // Пам’ятники України. – 1978. –
№ 4. – С. 23; Цокота В. Малин / В. Цокота // Пам’ятники України. – 1975. – № 3.
– С. 28; Цокота В. Рудня Бобровська / В. Цокота // Пам’ятники України. – 1975.
– № 2. – С. 42–43; Цокота В: Козари / В. Цокота // Пам’ятники України. – 1975.
– № 4. – С. 28–29; Цокота В: Червоні Партизани / В. Цокота // Пам’ятники Укра-
їни. – 1976. – № 1. – С. 43.
27 Горлач Л. Вогонь у «мокрому мішку» / Л. Горлач // Київ. – 1983. – № 8. – С.
129–136; Горлач Л. Подвиг і трагедія Кодри / Л. Горлач // Вітчизна. – 1983. – №
6. – С. 154–159.
28 Марценюк П. Кортеліси: Ілюстр. нарис / П. Марценюк. – Львів: Каменяр, 1978. – С. 4.
29 Там само. – С. 5.
22
Замість вступу (від упорядників видання)
нягам «Сестри твої, Хатинь» (написану Г. Дениско30) та ін-
шим населеним пунктам31.
У сьомому томі восьмитомника «Історія Української
РСР» (видання 1978 р.)32, присвяченому періодові війни,
тему спалених унаслідок каральних акцій сіл розкрито
на вже раніше використовуваних прикладах. Окрім того,
визначено загальну відповідальність за злочини як окупа-
ційних органів, так і Вермахту: «У перший період війни
масовим винищенням населення окупованих областей зай-
малися, в основному, каральні органи, підпорядковані
Гіммлеру. Після корінного перелому в ході війни для ка-
ральних функцій, як в оперативних тилах армій та груп
армій, так і в глибокому тилу, фашистське командуван-
ня дедалі частіше використовувало регулярні військові
частини»33. Цікавою є спроба публікації у згаданому томі
карти «Злочини німецько-фашистських окупантів на те-
риторії Української РСР»34. Проте зорієнтуватися за нею,
так само, як і провести будь-які підрахунки, досить склад-
но. На карті не зазначено назв сіл, є лише їх умовні по-
значення: чорне коло на позначення населеного пункту –
повністю знищені села разом із населенням, напівчорне –
повністю знищені села і частково населення, біле коло –
частково знищені села і частково населення. За цим ілю-
стративним матеріалом можна, хіба-що, встановити об-
ласть з найбільшою кількістю руйнувань (як не дивно, але
такою виглядає Київська). Тобто, упорядники карти нанес-
ли на неї всі відомі нищення в роки війни, без розподілу
на спалені внаслідок каральних акцій чи тих, які горіли
під час відступу німців, або ж тих, які потрапили в епі-
центр бойових дій.
У 1985 р., на пікові актуалізації проблеми спалених
сіл, в Україні вийшов бібліографічний покажчик під назвою
30 Дениско Г. Сестри твої, Хатинь: Докум. нарис / Г. Дениско. – Х.: Прапор, 1982. – 90 с.
