Спаленi Села

Документи Комісії тільки частково розкривають масш-

таби злочинів та руйнувань, завданих населенню окупова-

них українських територій. Джерельна база фонду допомагає

встановити, що знищення населених пунктів, чи конкретно –

їх спалення, разом із цивільним населенням чинилися як

помста за дії партизан, а також при наближенні Червоної ар-

мії, коли ставало зрозумілим, що доведеться відступати.

Так, приміром, справа, що містить документи по Черні-

гівській області, представлена в основному даними про еко-

номічні збитки49. Між цим, віднайдено лише один акт про

знищення нацистськими карателями 28 грудня 1942 р. села

Пісок Новобасанського району (мову документа збережено –

упоряд. ): «Перш у село пішли факельщики, автоматчики та

які підвозили і підносили набої. Заходячи в кожен двір ви-

ганяли худобу, запалювали усю постройку, а людей, які по-

падались на очі, розстрілювали на місці або ж заганяли в

одну хату по 50–60 душ і там убивали і спалювали. У церк-

ву, яка стояла серед села, карателі ізвезли машинами біль-

ше 200 душ людей різного віку і спалили живими. Де і заги-

нула племяниця з своїми двома дітьми нашого українського

письменника П. Г. Тичини.

Цілий день тяглася розправа над мирними жителями

села нашого. Не скінчили спалити усього села за один день,

то на другий день допалили до одної постройки і добили лю-

дей, які залишились у селі ранені і не змогли утікати з села.

49 ЦДАВО України. – Ф. 3538. – Оп. 1. – Спр. 54. – 13 арк.

29

Україна під нацистською окупацією: спалені села (1941–1944 рр.)

За ці два дні німецько-фашистського розгулу зникло наше

село з лиця землі і убито більшу половину жителів села.

З усієї кількості тих, що загинули більша половина була

спалена в огні. Трупи убитих (і не згорівших в огні) лежали

по селу до весни, бо не було можливостей хоронить, поскіль-

ки в село щодня наїжджали поліцаї і німці, і кого заставали

у селі убивали на місці. А тим часом трупи з’їдали собаки,

коти, і птиця...»50. Місцева комісія намагалася встановити

й винуватців страшного злочину: «Найпершими виновника-

ми у всіх цих злодіяннях, злочинах є:

1. комендант Зіферт, комендант Штарк

2. зрадники батьківщини поліцаї: Мазур Павло Миронович

3. Базик Петро Павлович

4. Латишко Кузьма Григорович,

які увесь час до спалення села вимагали виклику ка-

рального отряда...»51.

Документи УРК містять повніші відомості про спален-

ня населених пунктів та нищення мешканців Рівненщини.

Карателі жорстоко розправилися із жителями села Борщів-

ка 3 березня 1943 р. Загін близько 100 чоловік розділився

на три групи. Перша розстрілювала людей у будинках і на