вулицях, друга – грабувала, третя – палила. Село знищи-
ли повністю52. Така доля спіткала також інший населений
пункт Рівненщини – с. Малин Острозького району53. Тут
працювала дещо інша схема знищення цивільного населен-
ня. Чоловіків загнали у школу і церкву, а дітей – в сарай,
потім підпалили не тільки будівлі з людьми, а й усе село.
У вогні загинуло 603 чоловіків, жінок та дітей. Серед доку-
ментів по Рівненській області є свідчення про повне спален-
ня разом із людьми села Ремель Олександрійського району,
часткове спалення села Глінки Рівненського району54. По
Рівненській області у фонді УРК подано загальну статисти-
ку знищення населених пунктів: Гощанський район – 39,
Здолбунівський – 18, Клеванський – 20, Клесівський – 6,
50 ЦДАВО України. – Ф. 3538. – Оп. 1. – Спр. 54. – Арк. 13.
51 Там само. – Арк. 13 зв.
52 ЦДАВО України. – Ф. 3538. – Оп. 1. – Спр. 57. – Арк. 10.
53 Там само. – Арк. 10-11.
54 Там само. – Арк. 11.
30
Замість вступу (від упорядників видання)
Корецький – 25, Костопільський –64, Людвипольський –
13, Мижиріцький – 1555.
Подібна доля спіткала містечка і села інших областей.
На Полтавщині в с. Великі Лепняги Семенівського району
військова частина із позначкою на рукаві «СС-63» розстріля-
ла й спалила 371 жителя, у тому числі 125 дітей56.
У документах фонду зафіксовано відомості про знищен-
ня в 1943–1944 рр. населення та спалення населених пунктів
за відмову евакуйовуватися разом із німецькими військами
або й просто, щоб залишати для радянських військ випа-
лену землю. Подібні злочини, зокрема спалення населених
пунктів, зафіксовані по Запорізькій57 та Дніпропетровській
областях (с. Попасне, Котівка, м. Новомосковськ)58.
На підставі опрацьованих даних УРК склала підсум-
ковий звіт про злочини нацистів на окупованих територі-
ях УРСР, де, зокрема, зазначалося, що вони зруйнували й
спалили близько 28 тис. сіл. Зважаючи на цифру, яка, віро-
гідно, наближається до загальної кількості сіл на території
України, можемо припустити, що йшлося про
пункти, які зазнали бодай якихось руйнувань у роки війни.
Серед документів Центрального державного архіву гро-
мадських об’єднань України у фонді 57 «Колекція докумен-
тів з історії Комуністичної партії України», міститься під-
бірка повідомлень 1963–1967 рр. про «Велику Вітчизняну
війну» з обласних архівів, зібрана на прохання Інституту
історії партії ЦК КПУ (опис 4)59. З названої проблеми мате-
ріали опису подають, у більшості випадків, зведену кількіс-
ну інформацію, яка зовсім не розкриває перебігу злочину та
не сприяє розумінню як причин, так і конкретних наслідків
акції спалення. До категорії «спалених» нацистами могли
