поетом А про те, що Аристарху, як і належало патріарху, було вже сто років, наче й забули. Як і те, що поет не вилазив із чарки Єдиним спростуванням тої брехні несосвітенної про її
Тим більше, що в одній розумній книжці Вампіри і донори знайшла пояснення довгого життя і квітучого здоровя свого блаженного чоловіка. Пліткарі тяжко помилялися, жаліючи
Її викликав у райвно.
Марино Андріївно, начальник хвилювався, ваш темперамент і схильність до авантюр вас згубили.
Кинулася шукати Вакара, але той мов крізь землю провалився. Тоді вона зібрала торби і прийшла до Учителя. І той, замість того щоб привітати з поверненням, прицвяшкував її до підлоги жорстоким холодним поглядом:
Да, у тебя есть талант. Но для того, чтобы выпустить тебя на массы, надо еще очень-очень много над тобой поработать. И надо ехать в Киев. В отряд психонавтов. Ты готова? Решай.
Їй пересохло в роті: Учитель майже повторив слова Вольфа Мессінга. І їй знову потемніло в очах від сліпучої пустелі, що поволі всмоктувала її в себе, як піщаний коловорот.
В реальності це видіння-провидіння провіщало дорогу на Київ, а далі у світ незвіданий, хисткий, химерний, лукавий Страшний світ, але там чекала її слава й гроші.
Хоч сьогодні, видихнула.
Тоді їдь додому і чекай мого повідомлення, перейшов Учитель на українську мову і буденний тон.
Вона чекала і дочекалася: дорогу до слави й грошей їй перебіг Кашпор. Цікаво, що в той самий день, коли вперше по республіканському телебаченню мав транслюватися зі столичного стадіону його сеанс масового зцілення, під її ворота на задрипаній
Із трепетом сердечним дивилася трансляцію сеансу Кашпора. Вакар мав рацію. Вперше в житті мав рацію: до Кашпора їй далеко. А от інших, на кшталт млявого плямкала Чудака, вона переплюне з першого прицілу
Тиша за спиною, певно, стривожила Родіона. Крізь заплющені повіки Марсалія бачила, як він, натужно скрутивши бичачу шию, повернув до неї голову і стривожено обмацував обличчя важким поглядом. Марсалія здогадувалася: боявся, щоб вона від передозування не врізала дуба. Авжеж! Бо чого б то обидва урвитлі засовались, хапаючи безпардонно її за руки-ноги: чи ще тепла?
Не діждетесь! протестує ще тепла душа у ще теплому тілі. Така увага до її особи не тішить Марсалію. Марсалія знає ціну цій лисячій турботі: її бережуть, як курку, що несе золоті яйця. Якби не яйця, давно б зїли або собакам викинули.
Раніше наркотик, який Новоявлений впорскував їй, веселив, збуджував на подвиги. Зараз тільки заспокоює, розгонить, як помелом, хмари в душі. Жаль, що вона, велика Марсалія, якуВеликий Маістр і Учитель тренував, як володіти і керувати людською психікою, не може дати раду власній Та хіба з цими ідіотами не здурієш?! Може, їй і справді треба було триматися Учителя? Не чіплятися до нього зі своїми почуттями, амбіціями, а вдовольнитися роллю слухняної асистентки? Але ж він сам учив, що світом править голод, секс і страх. Казав:
Використовуйте ці важелі. Якомога ефективніше, не соромлячись, не жаліючи нікого, ні на що не оглядаючись. Впевнено, грубо, нахабно, істерично, навіть жорстоко. Без тіні сумніву. Тодідосягнете успіху. Натовп шанує нахаб. Маніакальних нахаб. Світ це натовп. Використовуйте натовп. Памятайте, що ним теж править голод на видовища. Раз. По-друге, окремих людей згонить у стадо страх голоду, іншими словами боротьба за свої права і соціальні арантії. Використовуйте страх перед цим голодом. Усі світові проблеми виникають і вирішуються на гормональному рівні натовпу. Юрба вибирає президентів, фюрерів, пророків, месій, поп-зірок як сексуальних партнерів. Будьте сексапільними. Виділяйте гормон сексуальності. Розпилюйте його флюїди на юрбу.Використовуйте всі чари, які заклала у вас Природа, всю потенцію, всі можливості і таланти. І натовп, ця потвора, яка страждає на брак любові, знайде вас і буде любити. Не соромтесь, натискайте словом, жестом, а головне страхом, на його ерогенні зони. Ставайте сміливо його секс-символом, маніпулюйте його почуттями. Але не допускайте цю збуджену горилу ближче, аніж на відстань руки! Затопче! Рампа сцени священний кордон між вами і натовпом. Велике бачиться на віддалі. Будьте завжди на величній віддалі від юрби. На віддалі популізму. Вчіться у політиків. Памятайте: рівність урівнює до рівня натовпу. Будьте вище. Будьте недосяжні. Натовп шанує недосяжних. Він їх боїться. Хай вас бояться. Тримайте юрбу страхом. Доводьте юрбу до істерики тоді вона керована.
На початках вам важко буде зібрати тисячолюдні натовпи. Починайте з малого з індивідуальних прийомів. Працюйте з кожним окремо. Знаходьте стражденних, що вас потребують, збирайте їх поодинці, розповсюджуючи чутки про свої унікальні, надзвичайні можливості, чудеса зцілення. Безсоромно рекламуйте себе. У будь-який спосіб. Придумайте собі незвичне, дзвінке, яскраве імя, яке асоціюється із таємницею, легко запамятовується і звучить, як музика. Нехай ваше імя обростає чутками, леендами, домислами Використовуйте засоби масової інформації. Почніть з них. Почніть із совісті й розуму народу з інтелігенції, яка завжди і скрізь обділена любовю народу, увагою влади, недооцінена. Почніть із творчих людей.
О, ще одна неповторна історія у книзі життя ВЕЛИКОЇ МАРСАЛІЇ, сторінки якої переплутались, перетасувались так, що сам автор не збагне, де свята правда, а де творча вигадка, де дійсне, а де бажане Учитель попереджав, що це біда усіх великих міфотворців, незалежно еній він чи еніальний пройдисвіт жити у світі подвійних стандартів і роздвоєності особистості. Учитель готував її до цього, зомбуючи своїми проповідями подвійної моралі.
Марсалія зітхнула. За вікном знову пролітали ті ж самі одноманітністепові пейзажі, а в памяті карколомні зизаи її судьби.
У школі самі вчительки. Одне село, замордоване селом: господаркою, городами, пяними чоловіками. Одна розрада плітки. Ти даєш їм поживу для цієї єдиної втіхи. Своїми вояжами до міста і любовними походеньками. Вони пліткують про тебе навіть при тобі, і то так натхненно, що ти прощаєш їм, розуміючи, що то не від злості, а від заздрості.
Удома хронічно невдоволена свекруха. Але мовчить. Ненавидить тебе тихо, без сварки. Мовчки терпить. Щонеділі і врочистих свят іде до церкви. Молиться за твою пропащу блудливу душу, просить відпущення гріхів за ненависть до тебе. Але це не помагає. Ти й далі блудиш із сатаністами-екстрасенсами, а тому свекруха далі тебе терпляче ненавидить. Хоч давно живе у літній кухні, але її ненавистю просякнуті навіть пороги у вашій новій камяниці, і ти постійно перечіплюєшся через них, її згадуючи.
У камяниці Михайло. Хронічно всім задоволений. Перекошеною, скрипучою, як стара фіра, мамою, тобою, блудливою і зрадливою, своїм бездарними життям із примітивними радощами і тупими жартами підпилих колє по тракторній бригаді. Повертаючись із чергових своїх блудів, ти чесно розказуєш про чергового патріарха, одинокого, забутого Богом і славою, який потребуєтвого співчуття і борщу, про невизнаного, як і ти, поета, якому давно нікому читати свої вірші, крім тебе, про відомого художника, в якого помер на голці єдиний син-наркоман, і ти бесідами про вічне зцілюєш його напівмертву душу Ти навіть іноді лягаєш з ним у ліжко, але як сестра, бо він уже давно нічого не годен, тільки плакати тобі в пазуху і малювати твій портрет в образі Оранти.Якби між вами
Михайло уважно слухає, лупає чистими, як у янгола, очима, і каже:
