Я вірю тобі, але
Не слухай колє, радиш лагідно, береш чоловіка за руку і ведеш до ліжка. Серед білого дня. Але він, біднятко, скучивши за тобою, не боїться, що будь-якої секунди в хату може нагрянути стара, яка й так, побачивши свою блудливу невістку, кола круг камяниці намотує та тонкий голос подає, покрикуючи на безневинних курей у той час, як ти кохаєшся з чоловіком солодко й ніжно, щедро оплачуючи всі його страждання і приниження пяними, грубими односельцями, бо сама така принижена теж приниженими.Упосліджена упослідженими. Застрахана застрашеними. І не відаєш, як розірвати це зачароване коло. Вічне.
Ти цілуєш Михайла у бивень, розмяклий від щастя й любові до тебе, як запечатуєш, і кажеш, що завтра їдеш до Києва. Туди, де не знають, що ти проста сільська вчителька, і де ти зможеш зажити слави цілительки і ясновидющої, на яку ти вчилася. І заробиш багато грошей. Так буде. Ти впевнена в цьому, бо ти справді ясновидюща. Провидиця і пророчиця. І ти знаєш, що все у вас буде добре. Ні, найкраще! Що ти скоро розбагатієш і забереш їх із Даночкою у столицю
В останніх словах ти брешеш, щоб заспокоїти чоловіка, бо знаєш насправді, що того ніколи не буде. Буде все: гроші, популярність, підкорена тисячолика юрба, але того, що ти обіцяєш Михайлові, ніколи не буде.
Тобі від цього знаття хочеться плакати. І ти плачеш. Ви плачете удвох. Кожен про своє. Хоча за одним і тим же, чого між вами нема і ніколи не буде А могло бути
Цілий день ти добра, уважна, пестиш Данусю, обдаровуєш подарунками, привезеними з міста. Вариш-шквариш на кухні. Миєш-переш. Хмарний писок свекрухи розпогоджується. Вона, бідна, знає, що безсила перед тобою, безсила перед твоєю силою і готова на все, аби лиш ти була коло дочки й Михайла, бо знає, що він однолюб, і боїться, щоб він розумом не звередився через твою зраду.
Але ти Ти безсила перед своєю судьбою, а тому завтра тебе вже тут не буде на цьому подвірї, у цім райцентрі, який здається тобі страшною вирвою, трясовиною, що от-от поглине тебе з головою. Ти боїшся Учителя. Бо впізнала того, хто ховався під його личиною. Ти не хочеш бути ані зомбі, ані психотропним апаратом, що зомбує розгублені маси. Бо знаєш,
Звичайно, побачивши провінційну провидицю і цілительку у фойє республіканського радіо, сяючу, мов ялинкова іграшка, Радько розгубився, бо одна справа шуримуритись із чужою жінкою в лопухах периферійних, і зовсім інша публічитись із сільською репанкою перед столичними друзями. Однак Марсалію врятувало від Радькової підлості те, що передача про неї як народознавця інародну цілительку не тільки сподобалася начальству, а й викликала шалений ажіотаж серед слухачів. За кілька останніх днів вони засипали редакцію радіопередачі У світі цікавого листами ібуквально затероризували дзвінками. Недужі, хворі, розчаровані шукали в неї порятунку, душевного зцілення. Патріотично налаштована інтеліенція нову провісницю досвітніх вогнів. Однівимагали адресу великої Марсалії, інші продовження радіопередач про неї.
У мене є проект, оговтавшись від несподіванки, зашепотів Родіон і заспішив до виходу так прудко, що Марсалія ледве встигала за ним.
Як це проект? не зрозуміла значення терміну, що тільки-но входив у мовний обіг столиці початку незалежних девяностих.
Ну, типу ідея, план
В мене теж є ідея і план Як переплюнути Кашпора з Чудаком.
Родіон оторопів. Наївний! Він мав її за просту, як обцас, селючку, а виявилося, що вона може фору дати самому Кашпору! І мудріша, і далекоглядніша. І приїхала сюди не ради його прищавої персони, а задля справи, і не лише з проектами, а й зі своїм бізнес-планом.
Авто нечутно мчало степами, розпікаючись від швидкості і спеки. Спали, прихилившись головами до вікон, розморені охоронці.Вдавали, що сплять, Родіон і Марсалія, згадуючи, як майже бігли Хрещатиком. Мовчки. Він попереду, вона за ним. Як двоє змовників. Вони й справді були змовниками. Біля Парламентської бібліотеки перебігли вулицю і подерлися на гору.
Тут нас ніхто не побачить і не підслухає, вибравши безлюдне місце між кущами, сказав тоді ще засапаний Родіон і накинувся на неї, як переляканий горобець на кішку:
Ти уявляєш, на що замахнулася? Уявляєш, які за ними люди стоять? Які сили? Цека не менше! А які гроші! Ти хоч розумієш
Розумію, сказала Марсалія таким тоном, що Родіон осікся. Дивився на неї довго й уважно, ніби вперше бачив. А надивившись, підозріливо спитав:
Звідки?
Від однієї тітки, яка сама служила у тих службах і силах, як ти кажеш, не ким іншим, як простим разработчиком-испытателем секретного психотропного оружия. І тітка ця перед тобою.
Ну, даєш, дівко побілів Родіон. Брешеш!
Авжеж, брешу! І тільки в тому, що була не разработчиком-испытателем, а самою психотропною зброєю Ти недаремно соромишся поряд зі мною дефілювати Хрещатиком не проминула вколоти невдячного міщуха.
Та бідний Радько був надто заклопотаний, щоб реаувати на її шпильки. Марсалія справді вразила його. Ця периферійна курва, що, як йому здавалося, не тямилася від щастя, коли він топтав її, наче курку, на очах у чоловіка, виявилась не такою простою або він нічого не розумів Нахабний зелепух зівяв, як підтятий лопух. Глянувши на Марсалію, що тишком насолоджувалася реакцією, примирливо розвів руками:
Ну, тоді я не знаю, що робити
Зате я знаю: вертатися на радіо і робити зі мною передачу. Про те, про що хочуть чути слухачі Познайомити із жінками свого колективу, з дружинами письменників, депутатів й інших представників нервових професій. А я вже з ними сама раду дам. І ще жити разом, думати разом і робити усе разом. Нас чекають великі гроші. Повір мені. Як-не-як, я ще й оракул-провидиця. І раптом, схопивши його за ремінь, різко притягнула до себе, обпалюючи безсоромним вогнем пухирчастий писок дурноверхого зеленця:
Гги-и-ину Ги-ну за тобою, любчику солоденький
Як шумить в голові Від цих довгий, втомливих переїздів шумить в голові Чи це шумляють гаї над Дніпром? Але крізь шум, крізь пристрасний лепет закоханого Родіона вона чує сталевий безпристрасний голос Учителя:
Дорогесенька, з цього дня ти вже собі не належиш Ми на тебе не даремно гроші тратили. Запамятай: те, чого ти навчилася, не приватний бізнес, а дуже серйозна справа Не здумай дурити нас Під землею знайдемо. На дні моря виловимо, з космосу дістанемо. Ми держава в державі. Царства, імперії,системи, союзи розпадаються, а ми є і завжди будемо. При всіх формаціях, системах, режимах. Ми вічні. Ми основа основ. Ти повинна гордитися, що належиш до нас.
Спочатку вона думала, що Учитель жартує або хвалиться, але, глянувши в його жорстокі, холодні очі, зрозуміла: він попереджав. Вони справді ні перед чим не зупиняться. І вона злякалася, дуже злякалася, бо дуже вже не хотіла належати їм. Досить з неї співпраці Може, це комусь і подобалось, може, хтось тим і гордився в душі, та тільки не вона.
Єдиний був порятунок стати відомою. Відомих і знаменитих важче дістати. Тож нехай вони собі розкручують чудаків і кашпорів, а вона буде Марсалію славити!
Зупинись! Її треба привести до тями, наказав водієвіРодіон і зачав злегка термосити сплячу пророчицю за барки, гукаючи:
Вставай! Прочумуйся! Підїжджаємо!
