біотуалету?
А тому, що ти не Алла Пугачова
А чому це я не Алла Пугачова?
А тому, що ти звичайна сільська баба, звикла до нужника із соняшничиння, дурнувато регоче Новоявлений, безсоромно дзюрячи на сусідній кущ.
А ти як і Босяра поганий сутенер
Дуже добре. Тоді ти стара скандальна шльондра. Іди в ліс, пробз бо перерва кінчається.
Отака в них бесіда любовна останнім часом виходить Хоч у цю хвилину Марсалії не до бесід, але вона мусить мусить звичною лайкою приспати пильність Родіона. Вона провокує його, хоч готова вбити за приниження, бо навіть Михайло, її нещасний шлюбний чоловік, ніколи не посмів би її так назвати, хоч, може, вона того й заслуговує Але ради завтрашнього дня, так, ради свободи, звільнення від цього білого рабства, вона терпить. Стоїть і слухає цього виродка, щоб не чути своєї душі, що ридає-розливається за Даночкою. Згадавши про доньку, Марсалія смирніє, маліє і жалібно просить Новоявленого:
Родику, подзвони в лікарню
В голосі її стільки болю, що Новоявлений покірно тикає пальцем по мобільному. Йому довго не відповідають, мотаючи Марсаліїжили. Нарешті Родіон називає імя і прізвище дочки і перетворюється на слух. Вона теж.
Все нормально. Поправляється, каже Родіон, ховаючи мобільник і очі
А ти ж казав, що то неправда, що мені привиділось? Як ти міг скімлить Марсалія з таким відчаєм, що янголи-охоронцівражено відступають за кущі..
Ти ж ясновидюща! Зосередься, вилупи третє око і перевір, зумисне грубо відповідає Новоявлений. І вона питає з мукою:
Чому ти постійно злишся? Чому поводишся зі мною так, ніби я шмата якась Якщо я тобі надокучила давай розійдемось Мені так тяжко Це ж дитина Моя дитина
Досить! кричить Родіон. Я сказав з нею усе нормально. Я ж теж людина! І не чужа, якщо ти це памятаєш! От завершимо гастроль, сама переконаєшся. А зараз у машину!
І схопивши за руку Марсалію, грубо, брутально, волоче до машини.
З виразу його обличчя Марсалія бачить, що перечити озвірілому Родіонові небезпечно. Та й сікатись до Новоявленого все одно, що до цих колючих чагарів, загиджених фекаліями подорожніх Але ненависть до гнобителя бере верх. Марсалія виривається:
Відпусти, я ще не і заходиться такою істеричною лайкою, що червоніють навіть глухонімі охоронці. Навіть Родіон нітиться, питає:
Чого ти казишся?
Марсалія рішуче повертається в акацієвий лісок. Має вона право бодай душу вилити?!
А хіба немає чого казитися? Стільки прожито, а все коту під хвіст! Буквально через півроку по прибутті Марсалії до столиці їхній з Радьком сімейно-діловий тандем розпався. Скінчилося щасливе раювання у його облупленій кімнатці в робітничому гуртожитку на околиці. Із тим і життя її мало не скінчилося, якби вона не встигла вискочити за двері в одній нічній сорочці і капцях на босу ногу.
А все складалося так добре! У неї зявилися перші клієнти, яких вона називала поважно пацієнтами. Удвох з Радьком вони відбирали їх по дзвінках, що після кожної радіопередачі про українську цілительку, послідовницю великої Ванги, пророчицю Марсалію, буквально блокували усі радійні телефони. Підбирали клієнтуру обережно, поки що тільки киян, до яких можна було б завітати додому, адже один вигляд страхітливого гуртожитку зіпсував би провидиці і репутацію, і перспективу, і клієнтів розігнав би. На жаль, час був непевний. Та й Марсалія тоді ще досконально не пізнала психологію міщуха, не знала, на яку наживку він ловиться, якого гачка ковтає.
Звичайно, враховувала і важкість людської біди, і складність проблеми, обминаючи трагічні випадки, які навряд чи вилікуєш замовляннями-примовляннями від викачування яйцем до роздачі рецептів та мішечків із сушеними цілющими травами, зібраними ще свекрухою по ярах та лісах, свяченим зіллям від зелених свят та
Була вражена, що цим нещасним треба було одного: вух, які б могли їх вислухати, і рота, який би їм пообіцяв, що все в них буде гаразд, що Бог їх почув і тепер обовязково зцілить, вирятує,допоможе, пошле спокій, щастя-долю і т.д. і т.п. Але ще більше дивувалася, що після її сеансів
Але їй від цього людського бруду все важче й важче ставало на душі. Рятуючи інших, пропадала сама. А тут ще й злидні обсіли. Адже попервах вона змушена була промишляти по людях незаможних і брати з них плату помірну, по совісті, тобто хто скільки міг, той стільки платив, дбала передовсім про саморекламу. І справді, низькі ціни і високі результати рекреаційних послуг, як жартував Радько, принесли їй славу бідняцької Ванги. А оскільки Бог карає недугами і тих, хто не покараний бідністю, то скоро про велику цілительку Марсалію говорив не лише Київ, а й Україна. І тоді, коли вони з Радьком почали серйозно подумувати про масові сеанси зцілення, вперше відчули небезпеку.
Раніше вона просто не думала про те, і не уявляла, наскільки небезпечним був її відьомський бізнес, і тим паче, скільком конкурентам Велика Марсалія наступила своїм копитцем на хвіст. Наївно думала, що вона перша підіймає затоптану цілину народного знахарства. Уже прославлених на той час Кашпора з Чудаком разом з їхніми будильниками і зарядженою водою до уваги не брала, оскільки вони називали себе екстрасенсами, тобто вченими, не займалися язичницькими примовляннями-замовляннями-чаруваннями, хоч, схоже, і в церкву ніколи не заглядали. Та й мудрим екстрасенсам не було що ділити з якоюсь бабою- шептухою, в голові якої вінегрет із забобонів, ворожінь і незрозумілих цитат з незбагненної парапсихології, Живої етики та рецептів з посібників по народній медицині, які видавали всі, кому не ліньки було.
Та як виявилось, не лиш провінція столиця просто-таки напхана відьомською дрібнотою, шептухами та циганськими ворожками. І вся та сила-силенна, затребувана враз учора ще культурним і невіруючим у чортівню народом, поділена на клани, на чолі яких стоять ні, не чорти рогаті, а добре відомі публічні люди
Принаймні так Марсалії пояснив ситуацію переляканий Радько, до якого, якщо не брехав, від одного з тих чортячих мафіозі уже посли приходили і нібито попереджали: або данину платити, або повзти під дах, або кранти! По блідому писку Родіона було видно: він не брехав. Гострий страх циганськими голками вступив у пяти Марсалії, пронизуючи до самого мозку, однак на переляк Радька вона лиш зневажливо хмикнула:
Та ну їх! До речі, коли ти виходив з кабінету у студію, дзвонила якась пані Басаньська чи Босальська. Кличе в гості. Ось адреса. Здається, живе пані в елітній висотці на Печерську Як ти на це дивишся?
Родіонзблід ще більше.
Ти знаєш її? спитала Марсалія, здивована переляком коханого. Але Родіонзамахав руками, плутано повідомляючи, що їй до незнайомих, та ще й на Печерськ, де одна можновладна еліта, йти не варто, тим паче що її просить зайти дружина відомого письменника, в якого колись він, Радько, інтервю брав.
Звичайно, Родіонмав слушність: не варто, ще не ставши на ноги, ризикувати. Багатії люди капризні і здатні на все. Та й дружина відомого письменника їй була цікавіша, ніж нудна міністерша чи тупа жона- моделька якогось скоробагатька. Тож назавтра Марсалія вже переступала поріг квартири класика Хомутенка, якого дружина Стефанія Корніївна хотіла відчарувати від молодоїполюбовниці.
Гасіння любовної пожежі у серці класика забере у Марсалії рік життя. Байдуже, що за цей час класик стане татком позашлюбної дитини, зате Марсалія перезнайомиться з усім столичним Парнасом і Олімпом, стане повірницею секретів не одної творчої особистості і знакової постаті, врятує не один шлюб від розпаду (в тім числі іХомутенків, примиривши усі сторони з реальними свідченнями полігамної сутності класика), за що матиме персональний стілець в урядових ложах чи не всіх київських театрів, абонемент на всі футбольні матчі, запрошення на покази мод і ще масу приємних дрібничок, зокрема рекламу у популярних газетах, жіночих глянцевих журналах і на найпрестижніших каналах, а головне офіс на затишних задвірках найкрутішої провайдерської компанії, дружина директора якої кохалася в містиці, захоплювалась китайською та тибетською медициною, медитаціями, спіритизмом і обіцяла наступної весни повезти Марсалію до далай- лами.
На той час, коли інша
