прислухавшись до голосу меркантильності. Украй рідко, притлумлюючи напади сорому,
він робив (не повернеться язик сказати «творив») музику для реклами. Поки жив із
батьком, він писав. У Києві за ноти не сідав ні разу.
7.
У Львові гроза краківських гуртожитків Яків Горах-Євлампія два роки жив самітником.
Уникав чоловічого товариства, а жіночого начала боявся, як чорт ладану. Гучних компаній
з п'янками і гулянками цурався.
У Львові він зустрів Ірену й скоріше дозволив себе закохати, аніж закохався сам. На тім
робота в чорному тілі завершилася.
8.
Тиждень тому Матвій призначив йому зустріч. Казав, має повідомити щось важливе.
Якщо стати на місце Якова (без близьких, без контактів, загубленого серед станцій метро), легко побачити Київ як царство смутку. Імлистий Аїд, що розкинувся на берегах Ахеронту.
З такого кута здасться, буцім кожен, хто дихав парами столиці, тонув у болоті недосяжних
бажань. Вони дивилися на нього з реклами кремів і туроператорів на білбордах, з вітрин
бутиків і шоп-сторів. На них працювали манекени з жіночими формами і білизна, якою
торгували у метро. На них працювали всі медії та вся реклама, і масонська змова їхньої
таємної влади підпорядкувала собі всі знаки і символи. Усі їхні таємні письмена шепотіли
про ескорт-сервіси, про напівприховані жіночі обличчя, про таємні зйомки порно на
факультетах культури і спорту. Усі вони приводили його душу в ерегований стан. Світло
цих бажань засліплювало, обліплювало, о-бля-городжувало. Коли людина звикала до цієї
розтлінної люмінесценції, вона м'якшала і її обступали
похмурі думки некрофільського характеру. Ті думки були тінями, які кидали на свідомість
постаті демонів. Колись їх звали ямадутами і вони були слугами бога смерті Ями.
Тепер, наче самураї без господаря, вони згубили шлях, забули дгарму, і так,
насолоджуючись тим, як гріховодять інші, перетворилися на демонів.
Тут, на землях царя Рами, вони знайшли покровительство великих темних отців, оспіване
в раґах пророків нью-ейджу, і займалися тим, іцо підтримували морок на вулицях, у
кав'ярнях, у газетах і телевізорі.
Кажуть, в Аїді душі блукають. Яків розумів, чому так відбувалось: простір там розсипався
на скалки ілюзій раніше, ніж котрась із душ досягала цілі. Так у погоні за міражами душі
петляють нескінченно довго.
Уклін Ямі, уклін Шиві, уклін Вішну. Ом шанті шанті.
9.
Сидячи у кафе і у піввуха слухаючи балачки брата, Яків зрозумів, що Матвій клав на
недосяжні бажання, клав на амнезію, клав на обидва береги Ахеронту — на правий клав і
на лівий теж.
Брат приїхав у царство Ями не просто дихнути випарами знедгармлених ракшасів — він
прийшов сюди, щоб розгорнути екстрений стрес-менеджмент: найняти нового директора
з розвитку, тямущого топ-менеджера, провести тотальний ребрендинґ і
репозиціонування. І — в першу чергу! — звільнити понурого бороданя з веслом.
Поруч з Матвієм Якову було простіше переконувати себе в тому, що він, Яків, спустився в
царство тіней просто так, виключно з інтересу дослідницького характеру. А ще
підзаробити.
Коли ця версія видавалася йому непереконливою, Яків говорив собі, що зійшов сюди за
своєю Евридикою, своєю Ситою, як Орфей, як Рама. Ом, ом, ом.
Найбільше він боявся виявити, що доля привела його у цей тартар не тому, що він
розтакий звукорежисер. А тому, що його час серед живих уже сплив. Але думати про це
