— Спи, я скоро приїду.
12.
— Йоланто?
— М-м-м?
— Я вже на об'їзній біля Львова, буду хвилин за двадцять. Тут тумани, нічого не
видно. Я придумав хоку. Я тобі хочу прочитати його.
— М-м-м.
— Зачекай-но... «В тумані заєць на трасі, мертвий. Чому мої руки червоні?»
— М-м-м... А де задній план?
— Який задній план?
— У хоку повинен бути задній план. «На голій гілці самотній ворон тихо старіє. Осінній
вечір». Самотній ворон — це передній план. «Осінній вечір» — задній план.
— Я питаю: «Чому мої руки червоні?» Це задній план. Усе те, що я зробив із зайцем, ця ціла ситуація — це задній план.
— Не надто переконливо.
— Мені переконливо. «В тумані заєць на трасі, мертвий. Чому мої руки червоні?» Це
сталося зі мною. Розумієш?
— Мабуть.
— Ні, не розумієш. Але це не важливо. Я за десять хвилин буду.
13.
— Алло? Це я. Відчини мені двері. Тут такі тумани... Ти не хочеш прогулятися до озера?
Постаті чоловіка і жінки проникали глибше у туман, поки не вийшли до води. Перед
пробудженням він, стоячи на березі озера, спитав у себе: «Чому мої руки червоні?»
А далі він прокинувся, важко дихаючи, і поглянув на руки.
XIII
Усі прокляття колись спадають
Andante comodo
(зручним кроком)
1.
Після того випадку з Майєю Іван спілкувався з нею обережніше. Та й взагалі, вона
забагато про себе думала. Була про себе не знати якої думки.
Спершу, коли Майя готувала разом із ним уроки, Іванові було цікаво. Вони сміялися, Іван
тішився красою округлостей під її обтислим топіком, Майя розповідала йому почерпнуті з
Інтернету історії про майяський календар, еволюцію планети і таке інше.
Коли вона вдарила його по заду, Іван зрозумів, що Майя часом не дружить з головою, і
вирішив більше справи з нею не мати.
Він почав був думати, що його жертвування себе задля того, аби здобути її тіло,
оправдане, аж поки не з'явилися Йоланта і Яна.
Іван побачив Яну і здивувався, як він міг узагалі побажати собі щось таке, як Майя.
Яна у перший же день прийшла до нього знайомитися. Вона сказала, що познайомилася з
його братом у Києві. Спочатку вона працювала круп'є в підпільному казино
«МонтеКарло», а потім, коли її задовбало дивитися на п'яні морди, пішла працювати
офіціанткою. Там вона й познайомилася з Яковом. Вона зізналась Іванові, що мала
відчуття, ніби йде офіціанткою тимчасово, аби зрозуміти, чим їй хочеться займатися по-
справжньому. Коли вона зустріла Йоланту, то зрозуміла, що дочекалася цього. Вона
зрозуміла, що хоче робити те, що їй найбільше подобається.
Найбільше Яні подобалось показувати красу.
