поскорше покінчити з неспокійним хіпівським минулим її хатнього зайчика.
Зайчика, бля.
5
Того ж вечора, коли я підсунув Температурі записку (розраховуючи на зовсім іншу реакцію — більш невро тичну), дівчисько феномен вразило мене своєю твердістю.
Бо мало хто, закрапавши «плазму» вперше, наважиться фокусувати силу зору на безжальності. Тим часом кожен, хто спостерігав за Терезчиними діями, упевнився, що вона дійсно ходячий феномен.
Так от. Дівчисько феномен спакувало у наплічник дощовик, наготувало «карпатські» черевики (які вдягало тільки тоді, коли їхало в гори), перевірило, чи заряджена плівка у фотоапараті (про який воно у найпотрібніші хвилини завжди забувало) і докинуло пару книжок з геометрії.
Потім Терезка стояла на балконі, перехилившись через перегородку, крутила задом і мугикала якусь мелодію. Часом завмирала і дослухалася, як матюкаються і копають м’яча дітиська внизу. У повітрі стояв запах осиних яблук. На душі чогось було так сумно, що аж хотілося малювати простим олівцем. Пахло далекими вітрами з моря.
У місто прибувало солоне повітря з Антарктиди.
Терезка спробувала уявити, як воно там: неозорі пласти білого, і тільки де не де темні плями проталин. Антарктида нагадувала їй про «плазму».)
БІЛЕ
Чим холодніше ставало надворі, тим тихіше робилося їй на душі. Коли на балконі стало зимно стояти босою, вона вилізла з ногами на ліжко. Підлогу надалі вкривали підручники з хімії, походження яких залишалося невизна ченим. Кульковою ручкою Температура малювала на ковдрі великого полярного моржа.
Потім пішла у туалет. Почалися місячні.
6
Вночі було зимно і пахло морем. У кімнату крізь неза чинену кватирку залетіло аж вісім сонечок.
Терезка і станція «Бескиди»
1
Вагон, у якому їй довелося їхати до самих Мідних Бук, був забитий тхнучими сутностями без форми та імені, що тіснились по п’ятеро на полиці; страшні чорні мадяри, схожі на переспілу ожину, голі по пояс, вусаті, з кудлатими животами, сиділи в тамбурі на своїх клунках, не інакше як наповнених відрубаними головами, курили, а хрестики на їхніх шиях від поту ставали гарячими й липкими, і здава лося, десь далі,
