Мовчання адресоване мені

до центральних вулиць
де їм з викликом пiдморгують
кольоровi неоновi вивiски
а в завжди освiтлених
вiкнах-вiтринах
стовбичать самовдоволенi манекени
однак характер ходи
вказує на те що це не жiнка
чоловiк зупиняється
черкає один за одним сiрниками
вони з шипiнням гаснуть
хоча чоловiк i затуляє їх
спиною од вiтру
i ховає в долонях
знову вона плакала
бурчить чоловiк нарiкаючи
на вiдсирiлi сiрники
зустрiчний перехожий
дає чоловiковi припалити
дивлячись на освiтлене
спалахом обличчя
впевнено вiдзначає
вiн її не любить
давши припалити
зустрiчний сiрниками не дiлиться
нехай помучиться
зловтiшався
позаяк був самотнiм
i був жiнкою

чоловiк грає в шахи
сам з собою
хоча змалку мрiяв
грати на флейтi
спочатку йому
заважали зуби
потiм довiдався
що у нього губи
неправильної форми
а нарештi з’ясувалося
що немає слуху
власне i шахи не для нього
але у домiно
його грати не беруть
а в дурня