Мовчання адресоване мені

не вiд моєї вмер руки.
Ти, як завжди, прекрасна.

все далi i далi
я не про час про вiдстань
останнiй дотик кропиви
менi милiший за троянду
щоранку прилiтав метелик
одне крило протез
майстерно витятий з бляшанки
вiн крав квiтки з жiночих суконь
i був осуджений за збочення
заглиблений в фотель iкарус
iз щастям розминувся
в темних сiнях
все бiльше й бiльше
я не про лiс а про уяву
що окупована тобою

- Навiщо годинниковi сажень?
Рудий берет iз пипкою
на головi вiльнодумця
не поступається мiдному обручевi.
Коли зарубали пiвня,
годинник на вежi
вшанував його пам’ять
хвилиною мовчання,
Ми - як велика i маленька стрiлки,
що помiнялися мiсцями.
- Я не знаю, навiщо.

Що думає про кенгуру фiлософ?
В дитинствi я любив халву
i не любив дитинства,
в якому менi для щастя
бракувало одинадцяти копiйок.
Фiлософ думає про кенгуру
як про недiльний дирижабль,
що забере мене в дитинство.