Мовчання адресоване мені

Збудую собi Рим,
обов’язково з Ватиканом,
прийду до Папи з шахiвницею,
коли програю сьомий раз пiдряд,
Святiйший Папа дорiкне:
- Ти знову думаєш про неї.

На око визначу розмiри,
кроками вiдмiряю межi.
Перед тим, як взятись до роботи,
схрестивши руки на заступi,
задеру голову до неба:
буде снiг чи не буде?
Збоку своєю поставою
нагадуватиму чоловiка,
що молиться котромусь
iз вiдомих богiв,
але не дякує, а просить.
Так i не спрогнозувавши,
накинуся iз заступом
на перемерзлу землю.
Хто б не проходив - зупиняється,
запитує подивовано:
- Що то за чоловiк?
Навiщо вiн копає яму?-
А незнайома менi жiнка
протягувала кожному свiчку
i терпляче пояснювала:
- У нього сьогоднi день народження.

Пришлiть менi цирульника,
щоб чорну кров спустив,
в кровi душа помила ноги.
Тебе зустрiвши, я упав,
як впала тiнь вiд зламаної гiлки
на з’яву сонця.
Цирюльник заспаний i п’яний
на росу вивiв пасти кiз
росiйськомовної коханки.