репутацію людини, яка швидко йде вгору, він був вельми моторний і вмів зробити кожну делікатну справу без ускладнень, а от сьогодні не впорався із своїми обов'язками. Майкл побачив ще кількох чоловік по кутках кімнати, але нікого не впізнав. Це люди не Клеменци. Зіставив факти і зрозумів. Клеменцу й Гатто запідозрили. Гадаючи, що Полі був на місці замаху, він запитав у того хлопця з тхорячою мордою:
— А як Фредді?
— Лікар дав йому снодійне, і тепер він спить, — відповів Клеменца.
Майкл підійшов до Хейгенової жінки, нахилився і поцілував її в щоку. Вони завжди подобалися одне одному. Він прошепотів: «Не побивайся, з Томом все буде гаразд. Ти ще не говорила з Сонні?»
Тереза на мить пригорнулася до нього і заперечливо похитала головою. Вона була тендітна, вродлива жіночка, більше схожа на американку, ніж на італійку, і здавалася вельми наляканою. Майкл взяв її за руку, підвів з дивана і провів у батьків кабінет.
Сонні розвалився в кріслі за столом, тримаючи в одній руці жовтий записник, а в другій — олівець. Крім нього, в кабінеті був лише один чоловік — капореджіме Тессіо, якого Майкл пізнав і відразу ж здогадався, що це його люди утворили нову придворну охорону. У нього в руках був також записник і олівець. Побачивши їх, Сонні вийшов з-за столу і обняв Хейгенову жінку.
— Не хвилюйся, Терезо, — сказав він. — 3 Томом нічого не станеться. Нас повідомили, що вони хочуть передати через Тома свої умови. Його відпустять, він же не замішаний в наших справах, а лише дає юридичні поради. Отож немає ніяких причин переслідувати його.
Сонні відпустив Терезу, а потім, на Майклів подив, обхопив і його і теж цмокнув у щоку. Майкл відштовхнув Сонні геть і сказав з усміхом:
— Після того, як я звик до твоїх стусанів, тепер треба призвичаюватися до твоїх цілунків? — У дитинстві вони частенько не мирили.
Сонні провадив:
— Слухай, хлопче, я вже хвилювався — ніяк не міг додзвонитися до тебе в оте твоє містечко. Я не думав, що тебе вколошкали, але мені просто не хотілося зайвий раз хвилювати матір, мені й без того довелося сповістити її про халепу з батьком.
— Як вона сприйняла? — запитав Майкл.
— Мужньо, їй же не первина. Я теж пам'ятаю. Ти ще був надто малий, щоб знати про це, а потім, коли ти виріс, усе йшло гладенько. — Помовчавши, Сонні додав: — Вона в лікарні біля старого. Він виживе.
— Може б, і нам навідатися до лікарні? — запитав Майкл. Сонні сухо відповів:
— Я не можу виходити з дому, поки все не уляжеться.
Задзвонив телефон. Сонні взяв трубку й став уважно слухати. Тим часом Майкл нахилився над столом і глянув на жовтий блокнот, у якому Сонні щось записував. Він побачив список з семи прізвищ. Трьома першими записані Солоццо, Філіп Татталья й Джон Татталья. Майкл раптом зрозумів з усією ясністю, що він зайшов якраз тоді, коли Сонні й Тессіо складали список людей, яких готували в покійники. Сонні поклав трубку й сказав Терезі Хейген і Майклові:
— Чи не могли б ви зачекати в тій кімнаті? Нам з Тессіо треба скінчити одну справу.
Хейгенова дружина запитала:
— Не про Тома дзвонили?
Вона вимовила ті слова майже різко, але водночас плачучи зі страху. Сонні обійняв її однією рукою і провів до дверей.
— Даю слово, що з ним усе буде гаразд. Почекай у тій кімнаті. Як тільки щось стане відомо, я негайно вийду до тебе.
Він зачинив за нею двері. Майкл усівся в одне з великих крісел, оббитих шкірою. Зиркнувши на нього, Сонні мовчки сів за стіл.
— Ти все ж таки залишився, Майку, — зауважив він. — Тобі доведеться почути дещо таке, про що б тобі не хотілося знати.
Майкл припалив сигарету, потім сказав:
— Може, я чимось допоможу?
— Ні, — відповів Сонні. — Старий страшенно засмутився б, коли б дізнався, що я і тебе вплутав у цю халепу.
Майкл підхопився і визвірився на Сонні:
— Ах ти ж виродку паршивий, чи ти не знаєш, що він мій батько? То що, я не маю права допомогти йому? А я можу допомогти. Мені не конче бігти на вулицю й стріляти в людей, але допомогти я можу. Перестань говорити зі мною як з малою дитиною. Я був на війні. Був поранений. Убив кількох япончиків. Чи ти, може, думаєш, що як ви когось уколошкаєте, то я зомлію?
Сонні всміхнувся йому.
— Так, чого доброго, ти ще скоро накажеш мені підняти ратиці вгору. Ну, гаразд, залишайся, відповідатимеш на телефони. — Він повернувся до Тессіо. — Цей дзвінок якраз поставив усе на своє місце. — Сонні знову повернувся до Майкла. — Хтось мусив навести на старого. Це міг бути Клеменца або Полі Гатто, що сьогодні так до речі занедужав. Я вже знаю хто; подивімось, який ти розумний, Майку. Ти ж студент. Хто навів на старого людей Солоццо?
Майкл уже знову сидів у кріслі, відхилившись на спинку. Він ще й ще раз обдумував усе. Клеменца — капореджіме в ієрархії «родини» Корлеоне. Дон зробив його мільйонером, вони друзі вже понад двадцять років. Він займає одну з найзначніших посад в організації. Що виграє Клеменца, зрадивши дона? Більше грошей? Він досить багатий, але людям, звичайно, завжди мало. Більшу владу? Помстився за уявну образу чи зневагу? За те, що Хейгена, а не його зроблено консільйорі? Чи з ділових міркувань, гадаючи, що переможе Солоццо? Ні, неможливо, щоб Клеменца виявився зрадником. А потім він сумно подумав: неможливо лише тому, що йому не хотілося, щоб Клеменцу вбили. Товстун завжди приносив йому гостинці, коли Майкл був ще хлопчиком, інколи брав його на прогулянки, якщо дон був дуже зайнятий. Майкл не міг повірити, що Клеменца зрадник.
Але, з другого боку, Солоццо жадав би прибрати до рук Клеменцу більш, ніж будь-кого іншого в «родині» Корлеоне.
Майкл подумав про Полі Гатто. Полі ще не став багатим. Про нього були доброї думки, його підвищення в організації забезпечене, але він, як і кожний на його місці, волів би прискорити події. Далі він, як усі молоді, мусить мати більшу жадобу влади. Значить, це Полі. Та Майкл пригадав, що ходив до шостого класу разом з Полі; йому так само не хотілося, Щоб Полі був зрадником.
Він похитав головою:
— Жоден з них, — але сказав так лише тому, що у Сонні, як той запевняв, уже була відповідь. Якби треба було вирішувати голосуванням, він проголосував би за те, що винний Полі. Сонні засміявся:
— Не бійся. З Клеменцою все гаразд. Зрадив Полі.
Майкл побачив, що в Тессіо полегшало на душі. Його симпатії як колеги-капореджіме були на боці Клеменци. Крім того, становище не таке серйозне, якщо зрада не проникла так високо. Тессіо обережно запитав:
— Значить, завтра я можу відіслати своїх людей додому?
— Післязавтра, — відповів Сонні. — Не хочу, щоб про це хтось довідався раніше ніж треба. Слухай, мені треба поговорити з братом у сімейних справах. Почекай у тій кімнаті, га? Ми допишемо список пізніше. Ви вдвох із Клеменцою попрацюєте над ним.
— Гаразд, — відповів Тессіо й вийшов з кабінету.
— Чому ти певен, що саме Полі ? — запитав Майкл.
Сонні відповів:
— У нас є люди в телефонній компанії, й вони перевірили всі телефонні розмови з Полі. З Клеменцою теж. За останній місяць Полі тричі хворів, і кожного разу йому дзвонили з автомата, що стоїть на вулиці якраз навпроти контори нашого старого. І сьогодні теж. Хтось перевіряв, чи прийде Полі, чи хтось інший його підміняє. А може, ще з якихось причин. Це вже однаково. — Сонні знизав плечима. — Слава богу, що це Полі. Бо Клеменца тепер нам потрібний до зарізу.
Майкл нерішуче запитав:
— Невже розпочнеться велика війна?
Погляд Сонні став невблаганний:
— А як Фредді?
— Лікар дав йому снодійне, і тепер він спить, — відповів Клеменца.
Майкл підійшов до Хейгенової жінки, нахилився і поцілував її в щоку. Вони завжди подобалися одне одному. Він прошепотів: «Не побивайся, з Томом все буде гаразд. Ти ще не говорила з Сонні?»
Тереза на мить пригорнулася до нього і заперечливо похитала головою. Вона була тендітна, вродлива жіночка, більше схожа на американку, ніж на італійку, і здавалася вельми наляканою. Майкл взяв її за руку, підвів з дивана і провів у батьків кабінет.
Сонні розвалився в кріслі за столом, тримаючи в одній руці жовтий записник, а в другій — олівець. Крім нього, в кабінеті був лише один чоловік — капореджіме Тессіо, якого Майкл пізнав і відразу ж здогадався, що це його люди утворили нову придворну охорону. У нього в руках був також записник і олівець. Побачивши їх, Сонні вийшов з-за столу і обняв Хейгенову жінку.
— Не хвилюйся, Терезо, — сказав він. — 3 Томом нічого не станеться. Нас повідомили, що вони хочуть передати через Тома свої умови. Його відпустять, він же не замішаний в наших справах, а лише дає юридичні поради. Отож немає ніяких причин переслідувати його.
Сонні відпустив Терезу, а потім, на Майклів подив, обхопив і його і теж цмокнув у щоку. Майкл відштовхнув Сонні геть і сказав з усміхом:
— Після того, як я звик до твоїх стусанів, тепер треба призвичаюватися до твоїх цілунків? — У дитинстві вони частенько не мирили.
Сонні провадив:
— Слухай, хлопче, я вже хвилювався — ніяк не міг додзвонитися до тебе в оте твоє містечко. Я не думав, що тебе вколошкали, але мені просто не хотілося зайвий раз хвилювати матір, мені й без того довелося сповістити її про халепу з батьком.
— Як вона сприйняла? — запитав Майкл.
— Мужньо, їй же не первина. Я теж пам'ятаю. Ти ще був надто малий, щоб знати про це, а потім, коли ти виріс, усе йшло гладенько. — Помовчавши, Сонні додав: — Вона в лікарні біля старого. Він виживе.
— Може б, і нам навідатися до лікарні? — запитав Майкл. Сонні сухо відповів:
— Я не можу виходити з дому, поки все не уляжеться.
Задзвонив телефон. Сонні взяв трубку й став уважно слухати. Тим часом Майкл нахилився над столом і глянув на жовтий блокнот, у якому Сонні щось записував. Він побачив список з семи прізвищ. Трьома першими записані Солоццо, Філіп Татталья й Джон Татталья. Майкл раптом зрозумів з усією ясністю, що він зайшов якраз тоді, коли Сонні й Тессіо складали список людей, яких готували в покійники. Сонні поклав трубку й сказав Терезі Хейген і Майклові:
— Чи не могли б ви зачекати в тій кімнаті? Нам з Тессіо треба скінчити одну справу.
Хейгенова дружина запитала:
— Не про Тома дзвонили?
Вона вимовила ті слова майже різко, але водночас плачучи зі страху. Сонні обійняв її однією рукою і провів до дверей.
— Даю слово, що з ним усе буде гаразд. Почекай у тій кімнаті. Як тільки щось стане відомо, я негайно вийду до тебе.
Він зачинив за нею двері. Майкл усівся в одне з великих крісел, оббитих шкірою. Зиркнувши на нього, Сонні мовчки сів за стіл.
— Ти все ж таки залишився, Майку, — зауважив він. — Тобі доведеться почути дещо таке, про що б тобі не хотілося знати.
Майкл припалив сигарету, потім сказав:
— Може, я чимось допоможу?
— Ні, — відповів Сонні. — Старий страшенно засмутився б, коли б дізнався, що я і тебе вплутав у цю халепу.
Майкл підхопився і визвірився на Сонні:
— Ах ти ж виродку паршивий, чи ти не знаєш, що він мій батько? То що, я не маю права допомогти йому? А я можу допомогти. Мені не конче бігти на вулицю й стріляти в людей, але допомогти я можу. Перестань говорити зі мною як з малою дитиною. Я був на війні. Був поранений. Убив кількох япончиків. Чи ти, може, думаєш, що як ви когось уколошкаєте, то я зомлію?
Сонні всміхнувся йому.
— Так, чого доброго, ти ще скоро накажеш мені підняти ратиці вгору. Ну, гаразд, залишайся, відповідатимеш на телефони. — Він повернувся до Тессіо. — Цей дзвінок якраз поставив усе на своє місце. — Сонні знову повернувся до Майкла. — Хтось мусив навести на старого. Це міг бути Клеменца або Полі Гатто, що сьогодні так до речі занедужав. Я вже знаю хто; подивімось, який ти розумний, Майку. Ти ж студент. Хто навів на старого людей Солоццо?
Майкл уже знову сидів у кріслі, відхилившись на спинку. Він ще й ще раз обдумував усе. Клеменца — капореджіме в ієрархії «родини» Корлеоне. Дон зробив його мільйонером, вони друзі вже понад двадцять років. Він займає одну з найзначніших посад в організації. Що виграє Клеменца, зрадивши дона? Більше грошей? Він досить багатий, але людям, звичайно, завжди мало. Більшу владу? Помстився за уявну образу чи зневагу? За те, що Хейгена, а не його зроблено консільйорі? Чи з ділових міркувань, гадаючи, що переможе Солоццо? Ні, неможливо, щоб Клеменца виявився зрадником. А потім він сумно подумав: неможливо лише тому, що йому не хотілося, щоб Клеменцу вбили. Товстун завжди приносив йому гостинці, коли Майкл був ще хлопчиком, інколи брав його на прогулянки, якщо дон був дуже зайнятий. Майкл не міг повірити, що Клеменца зрадник.
Але, з другого боку, Солоццо жадав би прибрати до рук Клеменцу більш, ніж будь-кого іншого в «родині» Корлеоне.
Майкл подумав про Полі Гатто. Полі ще не став багатим. Про нього були доброї думки, його підвищення в організації забезпечене, але він, як і кожний на його місці, волів би прискорити події. Далі він, як усі молоді, мусить мати більшу жадобу влади. Значить, це Полі. Та Майкл пригадав, що ходив до шостого класу разом з Полі; йому так само не хотілося, Щоб Полі був зрадником.
Він похитав головою:
— Жоден з них, — але сказав так лише тому, що у Сонні, як той запевняв, уже була відповідь. Якби треба було вирішувати голосуванням, він проголосував би за те, що винний Полі. Сонні засміявся:
— Не бійся. З Клеменцою все гаразд. Зрадив Полі.
Майкл побачив, що в Тессіо полегшало на душі. Його симпатії як колеги-капореджіме були на боці Клеменци. Крім того, становище не таке серйозне, якщо зрада не проникла так високо. Тессіо обережно запитав:
— Значить, завтра я можу відіслати своїх людей додому?
— Післязавтра, — відповів Сонні. — Не хочу, щоб про це хтось довідався раніше ніж треба. Слухай, мені треба поговорити з братом у сімейних справах. Почекай у тій кімнаті, га? Ми допишемо список пізніше. Ви вдвох із Клеменцою попрацюєте над ним.
— Гаразд, — відповів Тессіо й вийшов з кабінету.
— Чому ти певен, що саме Полі ? — запитав Майкл.
Сонні відповів:
— У нас є люди в телефонній компанії, й вони перевірили всі телефонні розмови з Полі. З Клеменцою теж. За останній місяць Полі тричі хворів, і кожного разу йому дзвонили з автомата, що стоїть на вулиці якраз навпроти контори нашого старого. І сьогодні теж. Хтось перевіряв, чи прийде Полі, чи хтось інший його підміняє. А може, ще з якихось причин. Це вже однаково. — Сонні знизав плечима. — Слава богу, що це Полі. Бо Клеменца тепер нам потрібний до зарізу.
Майкл нерішуче запитав:
— Невже розпочнеться велика війна?
Погляд Сонні став невблаганний:
Вы читаете Хрещений Батько
