У лікарні її відвідав Том Хейген, він намагався утішити її. Саме він підшукав для неї роботу в Лас- Вегасі у готелі, яким заправляв Соннін брат Фредді. Саме він сказав їй, що вона отримуватиме щорічну платню від родини Корлеоне, бо Сонні подбав про це. Він спитав, чи не вагітна вона, так начебто з цієї причини вона наковталась снодійного. Люсі відповіла, що ні. Він спитав її, чи не приходив Сонні до неї тієї фатальної ночі, чи, може, дзвонив і казав, що прийде, і вона сказала, що Сонні не дзвонив. Що вона після роботи завжди сиділа вдома, чекаючи на нього. Вона сказала Хейгенові правду.
— Він єдиний чоловік, якого я можу любити, — сказала вона, — я не зможу полюбити нікого іншого. Вона бачила, як Том ледь осміхнувся, але і його вразили ці слова.
— Ти не можеш цьому повірити? — запитала вона. — А хіба ж не він привів тебе в свій дім, коли ти був ще пацаном?
— Тоді він був не такий, — відповів Хейген. — Він виріс і став зовсім іншою людиною.
— Тільки не для мене, — відказала Люсі. — Може, для всіх інших, але не для мене.
Вона ще була надто слабка, щоб пояснювати йому, що Сонні завжди був лагідний з нею. Він ніколи не лютував, навіть не злився й не дратувався.
Хейген влаштував її переїзд до Лас-Вегаса. На неї вже чекало винайняте помешкання, він сам провів її до аеропорту і змусив пообіцяти йому, що в разі, якщо їй стане сумно від самотності чи поведеться недобре, вона подзвонить йому, і він як може допоможе. Перше ніж піти на літак, вона нерішуче спитала у Тома:
— А чи Сонніному батькові відомо, що ти влаштовуєш мене?
— Я чиню від його імені так само, як і від власного, — Посміхнувся Хейген. — У цих речах він дотримується старожитніх поглядів і ніколи не піде всупереч законній дружині свого сина. Але він вважає, що ти молоденьке дівчисько і Сонні треба було б зважити на це. А те, що ти наковзалась тих пігулок, просто всіх уразило. — Він не пояснив їй, наскільки неймовірною для дона була навіть сама думка проте, що хтось намагатиметься накласти на себе руки.
Тепер, після вісімнадцяти місяців, проведених у Лас-Вегасі, Люсі, на свій подив, почувала себе майже щасливою. Іноді ночами вона мріяла про Сонні, лежала з розплющеними очима і голубила свої мрії, аж поки не засинала. Після нього вона не мала чоловіків. Але життя в Лас-Вегасі її влаштовувало, вона купалась у плавальних басейнах готелів, на вітрильнику ходила по озеру Мід, а у вільний день їздила на машині в пустелю. Вона схудла, і це пішло на користь її фігурі. Вона працювала у готелі адміністраторкою відділу обслуговування клієнтури і не мала нічого спільного з Фредді, хоча той побачивши її, завжди зупинявся і перекидався з нею кількома словами. Її вразили зміни, що відбулися з Фредді. Він став бабієм, вишукано вдягався і, здається, має справжній хист до керування гральним закладом. Він заправляв і готелем, що взагалі не характерне для власників казино. Завдяки тривалому і спечному літньому сезону а може, через своє більш активне сексуальне життя він теж став худіший, а голлівудські костюмери надали йому вигляд майже невідпорного галантного курортного дженджика
Коли минуло шість місяців, навідався Том Хейген, що побачити, як їй ведеться. Щомісяця вона отримувала чек на шістсот доларів, на додаток до її платні. Хейген пояснив що треба вказати джерело, з якого нібито надходили ті гроші, і попросив її підписати доручення на його ім'я, щоб він мав змогу належно розпоряджатися грішми. Він також пояснив їй, що суто символічно вона вважатиметься власницею п'яти процентів акцій готелю, в якому працювала, їй доведеться пройти через юридичні формальності, передбачені законодавством штату Невада, але про все те подбають за неї, і їй перепаде мінімум клопоту. Проте без його згоди Люсі не повинна розпатякувати про цю домовленість. Вона буде юридично захищена з усіх боків, і її гроші будуть забезпечені. Якщо до неї звернуться представники властей чи судових органів, хай вона просто переадресує їх на свого адвоката, і її залишать у спокої.
Люсі погодилась. Вона розуміла, про що йдеться, але не мала заперечень проти того, як її використовували. Це виглядало, як резонна послуга з її боку. Але коли Хейген попросив її приглядати за тим, що відбувається в готелі і навколо нього, приглядати за Фредді і його босом, котрий як основний власник акцій заправляв справами готелю, Люсі відповіла:
— Томе, чи ти хочеш, щоб я шпигувала за Фредді?
— Його батько непокоїться його долею, — осміхнувся Хейген. — Фредді надміру заприятелював з Моу Гріном, і ми хочемо бути певними, що він не встряне в якусь халепу.
Том не став пояснювати їй, що дон підтримував будівництво цього готелю в лас-вегаській пустелі не лише для того, щоб надати притулок своєму синові, а хотів тут отаборитися і започаткувати новий великий бізнес.
Саме невдовзі після цієї бесіди доктор Джуліс Сігал став працювати лікарем у готелі. Він був вельми худий, красивий і привабливий і здавався надто молодим як для лікаря, принаймні, так вважала Люсі. Вона познайомилася з ним, коли у неї на руці, біля зап'ястка, вискочила гуля. Та гуля непокоїла її кілька днів, аж поки вона не пішла в кабінет лікаря в своєму готелі. У приймальні сиділи дві дівчини з тих, що танцювали в кабаре, і перешіптувалися між собою. Вони були «персиковими блондинками», з тих красунь, що їм Люсі завжди заздрила. Дівчатка мали ангельський вигляд. Проте одна з них заявила:
— Клянусь тобі, якщо ще раз підхоплю трипер, я кину ці танці.
Коли доктор Джуліс Сігал прочинив двері і жестом запропонував одній з танцюристок зайти, Люсі намірилася піти звідси, і якби це було щось більш особисте і серйозніші , вона б так і вчинила. На лікареві були не костюмні штани і сорочка з відкритим комірцем. Окуляри в роговій оправі і його спокійні стримані манери дещо поліпшували враження, проте він мав неофіційний вигляд, а, як чимало старомодних людей, Люсі вважала, що медицина і фривольна розхристаність несумісні.
Коли вона нарешті опинилася в кабінеті, його впевнена манера триматися розвіяла остаточно всі її побоювання. Він майже не говорив, але водночас і не був брутальний, випиляв уважність, не поспішав. Люсі спитала його про гулю, і він терпляче пояснив їй, що то досить звичайне фіброзне утворення, воно ні в якому разі не може бути злоякісне ним чи давати привід для серйозного занепокоєння. Він узяв важкий медичний посібник і наказав:
— Витягніть вперед вашу руку.
Вона слухняно випростала руку. Він уперше посміхнувся до неї.
— Я позбавлю себе гонорару за хірургічну операцію, — пояснив він. — Я просто трісну по гулі оцією книгою, і гуля розійдеться. Вона може знову набрякнути, але якщо я робитиму операцію, то це коштуватиме вам всіх ваших грошей, поза тим доведеться ще й перебинтовувати руку та й матимете інші незручності. Ну то як, згоджуєтеся?
Вона усміхнулась йому. Невідь-чому Люсі цілковито довіряла цьому лікареві.
— Погоджуюсь, — відповіла вона. Наступної миті Люсі зойкнула, коли він з силою опустив важкий медичний фоліант на її зап'ясток. Гуля майже повністю розійшлася під шкірою.
— Що, справді було дуже боляче? — запитав він.
— Ні, — відповіла Люсі і, побачивши, що він заходився писати в її історії хвороби, запитала:
— Оце і все?
Лікар кивнув, не зважаючи на неї. Вона пішла. Через тиждень, побачивши її в кав'ярні, він присів біля неї.
— Як рука? — поцікавився лікар.
— Чудово, — вона усміхнулася до нього, — ви вельми нетрадиційний, але ж і вельми вправний спеціаліст.
— Ви ще не знаєте, наскільки я традиційний, — усміхнувся він їй у відповідь. — А я не знав, яка ви багата. «Лас Вегас Сан» якраз видрукувала список власників готелів у Люсі Манчіні хороші десять пунктів акцій. Я б міг зробити собі капітал на тій маленькій гулі.
Вона не відповіла йому, зненацька згадавши Хейгенові напучування. Він знову посміхнувся до неї.
— Не турбуйтеся, я не сліпий. Ви одна з підстави конячок, у Вегасі їх хоч відбавляй. А чому б нам не піти сьогодні десь на концерт, а потім ми б повечеряли. Я б навіть купив вам кілька жетонів для рулетки.
Вона вагалася. Він умовляв її. Зрештою Люсі сказала:
— Я б пішла, але боюсь, що ви будете розчаровані закінченням цього вечора. На відміну від більшості лас-вегаських дівчат я не проводжу час з чоловіками.
— Саме тому я вас і запрошую,— сказав Джуліс підбадьорливо. — Я призначив собі вечір відпочинку.
Люсі посміхнулась до нього і сказала дещо невесело
Вы читаете Хрещений Батько
