Пістрявенький заспокоївся, але заради безпеки сів ззаду, поруч з Незнайком та
Кнопочкою, а Кубик сів спереду, поруч з Клепкою.
За своєю звичкою, Клепка ввімкнув одразу четверту швидкість, і машина помчала
так швидко, що в усіх перехопило дух.
У Кубика зарябіло в очах, і він довгий час не міг розгледіти, що вони їдуть
зовсім не в той бік, куди треба було. Поступово він, однак, прийшов до тями і,
оглянувшись навсібіч, сказав:
— Слухай, Клепко, куди ж ми їдемо?
— Як — куди? Куди треба, туди і їдемо.
— А куди нам, по-твоєму, треба?
— В Наукове містечко.
— Що? — закричав Кубик. — Це неподобство! Адже ми домовились на вулицю
Творчості. Повертай зараз же назад!
— Навіщо назад, коли ми вже скоро доїдемо?
— А я кажу — назад!
Кубик учепився у кермове колесо й став повертати автомобіль, але Клепка не дав
йому повернути. Автомобіль почав виписувати по бруківці зигзаги, вилетів на
тротуар і, напевно, врізався б у газетний кіоск, якби Клепка не встиг своєчасно
загальмувати.
Автомобіль зупинився так різко, що всі замалим не порозбивали собі носів. Деякий
час Кубик і Клепка очманіло дивились один на одного. Нарешті Кубик випустив з
рук кермове колесо й сказав:
— Вибач мені, Клепко! Я не повинен був хвататися за кермо. Ми ж могли розбитися.
— Ні, це я повинен вибачитись, — відповів Клепка. — Й ви мені, братці, вибачте!
Я ж обманним шляхом хотів завезти вас не туди, куди треба. Мені дуже хотілося
показати вам Наукове містечко.
— Гаразд, — відповів Незнайко. — Не будемо один на одного сердитись і поїдемо
потихеньку назад.
Клепка знову завів мотор, повернув машину й потихеньку поїхав назад. Від сорому
він низько похнюпив голову й так голосно зітхав, що Незнайкові стало жаль його.
Щоб відвернути Клепку від похмурих думок, Незнайко запитав:
— Цікаво, на чому працює двигун цієї машини — на газованій воді, чи, може, на
атомній енергії?
— Двигун працює не на газованій воді й не на атомній енергії, а на біопластмасі,
— відповів Клепка.
— Що це за біопластмаса така? — запитав Незнайко.
— Біопластмаса, — це ніби жива пластмаса. А насправді ж вона, звичайно, не жива,
та якщо зробити з неї стержень і пропускати через нього електрику, то стержень
почне ніби сіпатися, скорочуватись, тобто ставати коротшим, як м'яз. Коли вам
цікаво, я можу показати.
— Покажіть, — відповів Незнайко. — Дуже цікаво!
Клепка зупинив машину, взяв гаєчний ключ і одгвинтив декілька болтів, після чого
вони з Кубиком взялися за кузов — один спереду, другий ззаду — й зняли його з
коліс. Унизу всі побачили металеву раму й підойму, що приводила в рух колеса.
— Дивіться, — сказав Клепка. — Тут до підойми приєднаний стержень з
біопластмаси. Коли увімкнути струм, стержень скорочується і тягне підойму до
себе, завдяки чому колеса роблять півоберта, але, як тільки струм вимикається,
стержень знову довшає і штовхає підойму, яка змушує колеса зробити другий
півоберт. Так і відбувається обертання. Треба тільки, щоб струм весь час
переривався, але стержень, скорочуючись, сам щоразу вмикає і вимикає струм.
Навколо розібраної машини одразу зібрався натовп коротульок. Кожному цікаво було
глянути на конструкцію механізму.
— А звідки береться струм? — запитав Незнайко.
— Струм дає маленька електрична батарейка.
Клепка підійшов до кузова й показав маленьку батарейку від кишенькового
ліхтарика.
— Невже така крихітна батарейка може рухати цілий автомобіль? — здивувався
Незнайко.
— Ви не зрозуміли, — взявся пояснювати Незнайкові один коротулька, який стояв у
натовпі. — Струм від батарейки тільки збуджує біопластмасу, тобто змушує її
скорочуватись. Отож машину приводить у рух не енергія батарейки, а енергія,
накопичена в біопластмасі. Такі двигуни з біопластмаси рухають у нас на фабриці
верстати, інші механізми, й струму від однієї маленької батарейки цілком досить,
щоб працювала вся фабрика.
— А звідки береться біопластмаса? — запитала Кнопочка.
— Росте на болоті. В ній концентрується сонячна енергія, як у деревах і взагалі
в усіх рослинах. При пропусканні через біопластмасу струму накопичена в ній
світлова енергія перетворюється на механічну.
— Слухайте! — сказав Пістрявенький, який досі уважно розглядав обладнання
машини. — Я от весь час дивлюсь і не бачу в цій машині двигуна. А хіба можна
так, щоб не було двигуна?
— Звичайно, не можна, — відповів Клепка. — Але оцей стержень з біопластмаси і є
у машині двигуном.
— Ну, коли так, то тут нічому дивуватися, — сказав Пістрявенький. — Навпаки,
було б дивно, якби автомобіль їздив без двигуна.
Всі довкола засміялися. Натовп потрохи збільшувався. Ззаду весь час підходили
нові пішоходи. Хтось із перехожих запитав:
— Що тут трапилось?
— Може, яка аварія? — сказав другий.
Третій почув слово «аварія» і закричав:
— Братці, аварія!
— Гляньте-но, братці, як машина розбилася! — закричав четвертий. — Кузов набік
звернуло, самі колеса лишилися!
— А шофер, подивіться, як покалічився! Весь у бинтах! — сказав хтось, показуючи
пальцем на Клепку.
Як тільки розлетілася звістка про аварію, натовп став збільшуватись удвічі.
Клепка побачив, що справа набирає небажаного напрямку, й вирішив скоріше
від'їхати. З допомогою Кубика він поставив кузов на місце. Всі сіли в машину.
Клепка натиснув педаль переривача, але машина чомусь не рушила.
— Що за халепа! — пробурчав Клепка, вертячись на місці й смикаючи за підойми. —
Струму чомусь нема… Ах, щоб тобі! Батарейка пропала! Мабуть, хтось одгвинтив…
— А може, вона на землю впала? — сказав Кубик.
Усі вилізли з машини й стали шукати батарейку.
— Тільки що тут була! — гарячкував Клепка. — Пригадуєте, я показував.
Натовп тим часом заповнив усю вулицю. Рух транспорту припинився. Протискуючись
між коротульками, до машини пробрався міліціонер на гусеничному мотоциклі.
— Що трапилося? — закричав він сердито. — Чому натовп збираєте?
— А його ніхто не збирає! — огризнувся Клепка.
— Чому не проїжджаєте?
— Ось сядьте за кермо й спробуйте проїхати, коли батарейки нема! — глузливо
відповів Клепка й, повернувшись до натовпу, закричав: — Братці, може, хто-небудь
помилково одгвинтив батарейку й сховав у кишеню?
У натовпі пролунав сміх.
Міліціонер докірливо похитав головою й сказав Клепці:
— Вам, дорогий, судячи з вашого вигляду, слід було б лежати в лікарні, а ви на
волі розгулюєте.
На це Клепка відповів:
