35 Мудрі славу вспадковують, а нерозумні носитимуть сором.
Приповiстi 4
1 Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму,
2 бо даю я вам добру науку: закона мого не кидайте,
3 бо сином у батька свого я був, пещений й єдиний у неньки своєї.
4 І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи!
5 Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст,
6 не кидай її й вона буде тебе стерегти! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати!
7 Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
8 Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш:
9 вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
10 Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя,
11 дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе:
12 коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш не спіткнешся!
13 Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи, воно бо життя твоє!
14 На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих,
15 покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини,
16 бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, відійметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткнувся!...
17 Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу попивають.
18 А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!
19 Дорога ж безбожних як темність: не знають, об що спотикнуться...
20 Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх ухо своє нахили!
21 Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого!
22 Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування.
23 Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя.
24 Відкинь ти від себе лукавство уст, віддали ти від себе крутійство губ.
25 Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують.
26 Стежку ніг своїх вирівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
27 не вступайся ні вправо, ні вліво, усунь свою ногу від зла!
Приповiстi 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,
2 щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!
3 Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,
4 та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,
5 її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!
6 Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:
8 віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,
10 щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...
11 І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,
12 і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!
13 І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...
14 Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...
15 Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,
19 вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!
