9 коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.
10 Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,
11 галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:
12 раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...
13 І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!
15 Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!
16 Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,
17 постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...
18 Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!
19 Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:
20 вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...
21 Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,
22 він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,
23 як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...
24 А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:
25 Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,
26 бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!
27 °ї дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...
Приповiстi 8
1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
2 На верхів'ях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона!
3 При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона:
4 До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів:
5 Зрозумійте но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді!
6 Послухайте, я бо шляхетне кажу, і відкриття моїх губ то простота.
7 Бо правду говорять уста мої, а лукавство гидота для губ моїх.
8 Всі слова моїх уст справедливі, нема в них крутійства й лукавства.
9 Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання.
10 Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота:
11 ліпша бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди!
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу пізнання розважне.
13 Страх Господній лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!
14 В мене рада й оглядність, я розум, і сила у мене.
15 Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють.
16 Мною правлять владики й вельможні, всі праведні судді.
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене мене знайде!
18 Зо мною багатство та слава, тривалий маєток та правда:
19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срібло добірне!
20 Путтю праведною я ходжу, поміж правних стежок,
21 щоб дати багатство в спадщину для тих, хто кохає мене, і я понаповнюю їхні скарбниці!
22 Господь мене мав на початку Своєї дороги, перше чинів Своїх, спервовіку,
23 відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі.
24 Народжена я, як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених.
25 Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагірки,
26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початкового пороху всесвіту.
27 Коли приправляв небеса я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні,
28 коли хмари уміцнював Він нагорі, як джерела безодні зміцняв,
29 коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі,
