Біблія

5. І вмер Яір, і похований в Камоні.
6. Сини Ізраїля продовжували чинити лихе перед очима Господа, служили Ваалам і Астартам, і богам арамським, і богам сидонським, і богам моавським, і богам аммонських синів, і богам филистимським, і покинули вони Господа, і не служили Йому.
7. І спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і Він віддав їх в руки филистимлян та в руки синів аммонових.
8. Вони пригнічували і мучили синів Ізраїля від того року, і гнобили вісімнадцять років усіх дітей Ізраїля, що по той бік Йордану в аморейському краї, що в Ґілеаді.
9. Нарешті перейшли аммонові сини Йордан, щоб воювати також із Юдою і з Веніямином та з Єфремовим домом. І було Ізраїлеві дуже тісно!
10. І заволали сини Ізраїля до Господа, говорячи: Згрішили ми перед Тобою, тому що залишили Бога нашого, і служили Ваалам.
11. І сказав Господь синам Ізраїля: Чи не пригнічували вас єгиптяни, і амореї, і аммонитяни, і филистимляни?
12. І сидоняни, і Амалик, і Моав гнобили вас, і ви прикликали Мене, – чи не рятував Я вас од їхньої руки?
13. А ви залишили Мене і почали служити іншим богам; за те Я не буду вже рятувати вас.
14. Ходіть, кличте богів, котрих ви вибрали, нехай вони рятують вас у тіснотах ваших цьогочасних.
15. І сказали сини Ізраїля Господові: Згрішили ми, учиняй з нами все, що Тобі до вподоби, а лише визволи нас нині, ми благаємо тебе.
16. І повикидали вони з-поміж себе чужих богів, і служили Господові. І змилостивилася душа Його над стражданнями Ізраїля.
17. Тим часом аммонитяни зібралися і розташувалися табором у Ґілеаді. Зібралися також сини Ізраїля і отаборилися в Міцпі.
18. Народ [і] князі ґілеадські сказали одне одному: Хто розпочне війну супроти аммонитян, той буде старшиною усіх мешканців ґілеадських.
Судді 11
1. Їфтах, ґілеадянин, був чоловік хоробрий. Він був сином блудниці; і з нею Ґілеад породив Їфтаха.
2. І народила Ґілеадова жінка йому синів. Коли повиростали сини тієї жінки, то вигнали Їфтаха, і сказали йому: Не будеш володіти в домі батька нашого, бо ти син іншої жінки!
3. І втік Їфтах від своїх братів і оселився у краї Тов. І зібралися до Їфтаха гулящі люди, та й виходили з ним.
4. Через деякий час аммонитяни пішли війною на Ізраїля.
5. Під час війни аммонитян з Ізраїлем прийшли старшини ґілеадські забрати Їфтаха з краю Тов,
6. І сказали Їфтахові: Прийди, будь у нас вождем, і будемо воювати з аммоновими синами.
7. Їфтах сказав старшинам ґілеадським: Чи не ви зненавиділи мене і вигнали з дому батька мого? Навіщо ж прийшли до мене нині, коли ви в біді?
8. І сказали старшини ґілеадські Їфтахові: Для того ми зараз прийшли до тебе, щоб ти пішов з нами – війною супроти аммонових синів, будучи у нас старшиною усіх мешканців ґілеадських.
9. І сказав Їфтах старшинам ґілеадським: Якщо ви повернете мене, щоб воювати супроти аммонитян, і Господь віддасть мені їх, то чи залишуся я у вас старшиною?
10. Старшини ґілеадські сказали Їфтахові: Нехай Господь буде за свідка поміж нами, що ми вчинимо за твоїм словом!
11. І пішов Їфтах із старшинами ґілеадськими, і народ настановив його над собою вождем, і Їфтах виголосив усі слова свої перед Господом в Міцпі.
12. І послав Їфтах послів до царя аммонових синів, говорячи: Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати на моїй землі?
13. Цар аммонський сказав послам Їфтаха: Ізраїль, коли йшов з Єгипту, забрав землю мою від Арнону й аж до Яббоку – до самісінького Йордану; то ж поверни її з миром.
14. Їфтах удруге послав послів до царя аммонського
15. Сказати йому: Так говорить Їфтах: Ізраїль не взяв землі моавської і землі аммонської;
16. Бо коли йшов з Єгипту, Ізраїль подався в пустелю до Червоного моря і прийшов до Кадешу.
17. Звідти послав Ізраїль послів до царя едомського сказати: Я благаю тебе, дозволь мені пройти землею твоєю; але цар едомський не послухав. І послав він також до царя моавського, – і той не погодився; тому Ізраїль залишався в Кадеші.
18. І пішов пустелею, і проминув землю едомську і землю моавську, і, прийшовши до східного рубежа землі моавської, розташувався шатрами за Арноном, але не входив у межі моавські, бо Арнон є рубежем Моава.
19. І послав Ізраїль послів до Сигона, царя аморейського, до царя хешбонського, і сказав йому Ізраїль: Я благаю тебе, дозволь нам пройти землею твоєю до свого місця.
20. Але не погодився Сигон пропустити Ізраїля через володіння свої, і зібрав Сигон увесь народ свій, і розташувався табором в Йохці, і воювали з Ізраїлем.
21. І віддав Господь, Бог Ізраїля, Сигона і весь народ його в руки Ізраїля, і він завдав поразки йому. І дістав Ізраїль у спадщину всю землю амореїв, який жив на землі тій.
22. І дістали вони у спадок рубежі амореїв від Арнона до Яббоку, і від пустелі до Йордану.
23. Отак Господь, Бог Ізраїля, прогнав амореїв від народу Свого Ізраїля, а ти хочеш забрати його спадщину?
24. Чи не володієш ти тим, що дав тобі у спадок Кемош, бог твій? А ми будемо володіти всім тим, що дав нам у спадок Господь, Бог наш.
25. Хіба ти ліпший за Балака, Ціппорового сина, царя моавського? Чи сварився він колись з Ізраїлем, чи воював з ними?
26. Уже триста літ живе Ізраїль в Хешбоні та в підлеглих йому [містах], і по всіх [містах], що понад Арноном, то чому не відібрали ви [їх] того часу?
27. А я не завинив перед тобою, і ти чиниш мені зле, виступивши супроти мене війною. Господь Суддя нехай буде нині суддею поміж синами Ізраїля і поміж синами аммоновими.
28. Але цар аммонових синів не прислухався до слів Їфтаха, з котрими він посилав до нього.
29. І тоді зійшов на Їфтаха Дух Господній, і пройшов він Ґілеад і Манасію, і пройшов ґілеадську Міцпу, а вже з ґілеадської Міцпи перейшов до аммонових синів.
30. І дав Їфтах обітницю Господові і сказав: Якщо ти даси аммонитян у руки мої,
31. То після повернення мого з миром від аммонитян, хто б не вийшов з брами мого дому назустріч мені, – буде Господові, і принесу його для приношення всеспалення,
32. І прийшов Їфтах до аммонитян – воювати з ними, і віддав їх Господь в руки його.
33. І знищив їх, від Ароеру й до Мінніту, двадцять міст, і до Авел-Кераміму з великим руйнуванням. І впокорилися аммонові сини перед синами Ізраїля.
34. І прийшов Їфтах до Міцпи, до свого дому, аж ось виходить донька його назустріч йому з тімпанами й співом! А була вона в нього єдина, – не було в нього, крім неї, ні сина, ані дочки.