Біблія

7. Самсон сказав їй: Якщо пов'яжуть мене сімома сировими тятивами, котрі незасушені, то я стану безсилим і буду, як решта людей.
8. І принесли їй филистимські володарі сім сирових тятив, котрі не висохли, і вона пов'язала його ними
9. (А тим часом один сидів у засідці в неї в опочивальні). І сказала йому: Самсоне! Филистимляни [йдуть] на тебе: Він розірвав тятиви, як розривається нитка з клоччя, коли спізнає вогню. І не пізнана була сила його.
10. І сказала Деліла Самсонові: Оце ти обдурив мене і говорив мені неправду: тож скажи тепер мені, чим пов'язати тебе?
11. Він сказав їй: Якщо пов'яжуть мене новими мотузками, котрі не були в роботі, то знесилюся, і буду, як решта людей.
12. Деліла взяла нові мотузи і пов'язала його, і сказала йому: Самсоне! Филистимляни [йдуть] на тебе! (А тим часом, один сидів в опочивальні у засідці). І позривав він їх із рук, мов нитки.
13. І сказала Деліла Самсонові: Ти все обдурюєш мене і говориш мені неправду; скажи мені, чим пов'язати тебе. Він сказав їй: Якщо вплетеш сім кучерів з моєї голови у тканину основи і приб'єш [її цвяхом до ткацької колоди].
14. І вона прибила їх до колоди ткацьким ув'язком, і сказала йому: Филистимляни [йдуть] на тебе, Самсоне! Він пробудився зі сну свого і вирвав ткацьку колодку разом із тканиною.
15. І сказала йому [Деліла] : Як же ти говориш: Кохаю тебе, а серце твоє не зі мною? Ось ти тричі обдурив мене і не сказав мені, у чому велика сила твоя.
16. І тому, що вона своїми докорами обтяжувала його щодень, і гнітила його, то душа його знемоглася до смерти.
17. І він відкрив їй все своє серце, і сказав їй: Бритва не торкалася моєї голови, бо я назорей Божий від лона матері моєї. Якщо обстригти мене, то відступить од мене сила моя, і я знесилію, і стану, як решта людей.
18. І побачила Деліла, що він відкрив їй своє серце цілком, послала закликати володарів филистимських, сказавши їм: Тепер приходьте; він одкрив мені своє серце цілком. І прийшли до неї володарі филистимські, і принесли срібло в руках своїх.
19. [А вона] приспала його на колінах своїх, і прикликала чоловіка і наказала йому обстригти сім кучерів з голови його. І почав він знесилюватися, і відступила від нього сила його.
20. І сказала вона: Филистимляни [йдуть] на тебе Самсоне! Він пробудився зі сну свого і сказав: Піду, як передніше, і звільнюся. А не відав, що Господь відступив од нього.
21. І взяли його филистимляни і викололи йому очі, привели його до Гази і закайданили його двома мідними ланцюгами, і він молов у домі в'язнів.
22. А тим часом волосся на голові його почало відростати – там, де було обстрижене.
23. Володарі филистимські зібралися, аби принести велику пожертву Даґонові, своєму богові, і повеселитися. І сказали вони: наш бог віддав Самсона, ворога нашого, у нашу руку.
24. Також і народ, як побачив його, прославляв бога свого, говорячи: наш бог віддав у руки наші ворога нашого, спустошувача землі нашої, котрий погубив багатьох із нас.
25. І коли звеселилося серце їхнє, сказали: Покличте Самсона, нехай він посмішить нас. І прикликали Самсона з дому в'язнів, і він тішив їх жартами, і поставили його поміж стовпами [що підпирали стелю].
26. І сказав Самсон юнакові, що водив його за руку: Підведи мене, щоб намацати мені стовпи, на яких цей дім стоїть міцно, і щоб я прихилився до них.
27. А дім той був виповнений чоловіками та жінками, і там були всі володарі филистимські, і на даху було близько трьох тисяч мужів та жінок, що приглядалися до витівок Самсона.
28. І закликав Самсон до Господа і сказав: Господе, Боже! Згадай мене і зміцни мене хоч би цього разу, о, Боже! Щоб мені водночас помститися филистимлянам за двоє очей моїх.
29. І зсунув Самсон з місця два середніх стовпи, на котрих стояв дім той, обіпершися на них, на одного правицею своєю, а на другого – лівою рукою своєю.
30. І сказав Самсон: Нехай помру я разом із филистимлянами! І він щосили натиснув на стовпи, і рухнув дім на володарів і на весь народ, що був у ньому. І було мертвих, котрих погубив [Самсон], сам гинучи, набагато більше від тих, котрих він понищив за життя свого.
31. І прийшли брати його і увесь дім батька його, і пішли, і поховали його поміж Цор'а та між Ештаолом у гробі Маноаха, батька його. А суддею Ізраїля він був двадцять літ.
Судді 17
1. І був чоловік на Єфремовій горі, на ймення Миха.
2. Він сказав матері своїй: Тисяча і сто [шеклів] срібла, котрі в тебе взяли і за які ти при мені вирікла прокляття, це срібло в мене, я взяв його. Матір його сказала: Благословенний син мій у Господа!
3. І повернув він матері своїй тисячу сто [шеклів] срібла. І сказала матір його: Це срібло я від себе присвятила Господові для сина мого, щоб зробити з нього ідола різьбленого та ідола литого; отож, віддаю його тобі.
4. Але він повернув срібло матері своїй. І матір його взяла двісті [шеклів] срібла і віддала їх ливарникові. Він зробив з них ідола різьбленого, та литого ідола, які й знаходилися в домі Михи.
5. І був у Михи дім, як дім богів. І зробив він ефода й терафи, і посвятив одного з синів своїх, і він був йому за священика.
6. Того часу не було царя в Ізраїлі, – кожен робив, що правдиве було в очах його.
7. І був юнак із Віфлеєму Юдиного, з Юдиного роду, а він левит, і був він там зайшлим.
8. Цей чоловік пішов з міста Віфлеєму Юдиного, щоб замешкати, де знайде. І прийшов він на Єфремову гору до Михиного дому, щоби йти далі своєю дорогою.
9. І сказав йому Миха: Звідкіля ти йдеш? Він сказав йому: Я левит із Віфлеєму Юдиного і йду замешкати, де знайду.
10. І сказав йому Миха: Залишися у мене, і будь у мене батьком і священиком; я буду давати тобі по десять [шеклів] срібла щороку, одежу на потребу і харчі.
11. Левит пішов до нього і погодився левит залишитися у цього чоловіка, і був юнак у нього, як один із синів його.
12. Миха посвятив левита, і цей юнак був у нього священиком, і мешкав у домі Михи.
13. І сказав Миха: Тепер я знаю, що Господь буде мені щедрити, тому що левит у мене за священика.
Судді 18
1. Того часу не було царя в Ізраїля; і за тих днів коліно Данове шукало собі наділу, щоб оселитися, тому що дотепер не дістав він [повного] жереба на спадок між колінами Ізраїлевими.
2. І послали сини Данові від коліна свого п'ятеро чоловіків, мужів дужих із Цор'а та Ештаолу, щоб оглянути землю і вивідати її, і сказали їм: Рушайте, пізнайте землю. Вони прийшли на гору Єфремову до Михиного дому, і ночували там.
3. Коли вони були біля Михиного дому, впізнали вони голос молодого левита, і зайшли туди, і запитували його: Хто тебе привів сюди? Що ти тут робиш і навіщо ти тут?
4. Він сказав їм: Так і так учинив мені Миха, найняв мене, і я став у нього за священика.
5. Вони сказали йому: Запитай у Бога, щоб знати нам, чи пощастить нам на шляху, котрим йдемо?
6. Священик сказав їм: Рушайте з миром; перед Господом шлях ваш, котрим ви йдете.
7. І пішли ті п'ятеро мужів, і прийшли до Лаїшу і побачили народ, що в ньому, що він живе у спокої, за звичаєм сидонян, сумирно й безтурботно, і що не було на тій землі нікого, хто міг судити їх за щось: від сидонян вони жили далеко, і не мали жодних справ із сторонніми.
8. І повернулися до братів своїх у Цор'у та в Ештаол, і сказали їм брати їхні: Що ви скажете?