Біблія

4. День той нехай стане пітьмою; Нехай не прикличе його Бог згори, і нехай не засяє над ним світло!
5. Нехай спіткає його пітьма і морок, нехай зависне над ним хмара, нехай морочний день жахає його.
6. Ніч та – нехай же схопить її морок, нехай не буде її у днях року, нехай не буде її в числі місяців!
7. О! Ніч та – нехай же буде вона безплідна; нехай не завітає до неї жодна радість!
8. Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, і здатні пробудити левіятана! 9. Нехай потьмяніють зорі досвітку її; нехай чекає вона на світло, і воно не приходить, і нехай не побачить вона тремтячих вій досвітньої зорі,
10. За те, що не зачинила дверей лона [матері] моєї і не приховала гіркот від очей моїх!
11. Чому я не згинув, виходячи з лона, і не вмер, коли вийшов із лона?
12. Нащо прийняли мене коліна? Нащо я смоктав перси?
13. Бо зараз я лежав би і спочивав, будучи у сні, і було б мені добре.
14. Із царями і радниками земними, котрі забудовували для себе пустелі,
15. Або з князями, у котрих було золото, і котрі виповнювали доми свої сріблом;
16. Або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, що не побачили світла.
17. Там злочинці перестають жахати, і там спочивають знесилені.
18. Там в'язням легко разом, і не чують крику наглядача.
19. Малий і великий там рівні, і раб вільний од свого володаря.
20. Навіщо дароване страдникові світло, і життя зболілим душею,
21. Котрі наджидають смерти, і немає її, котрі викопали б її охочіше, аніж скарби.
22. Котрі веселилися б дуже, і були б раді, коли б знайшли могилу.
23. [Нащо дане світло] чоловікові, котрому шлях закритий, і котрого Бог оточив мороком?
24. Адже зітхання мої випереджають хліб мій, і стогони мої виливаються, як води.
25. Тому що жахливе, чого я жахався, якраз і спіткало мене, і чого я боявся, те й прийшло до мене.
26. Немає для мене миру, немає спокою, немає розради: спіткало нещастя.
Йов 4
1. І відповідав Єліфаз темонянин, і сказав:
2. [Якщо] спробуємо ми [сказати] до тебе слово, – чи не важко буде тобі? А втім, хто може втримати себе від слова!
3. Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував,
4. Тих, що падали, підводили слова твої, і коліна, що гнулися, ти зміцнював.
5. А тепер це спіткало тебе, і ти знесилів; торкнулося до тебе, і ти збентежився.
6. Чи страх твій не твоя надія? І чи не твоя надія – шляхи твої досконалі?
7. Пригадай же, я благаю тебе, чи гинув хтось безневинний, і де це праведних викорінювали?
8. Як я бачив, ті, що орали безчестя і сіяли зло, – жнивують його.
9. Від подмуху Божого гинуть і від гніву Його щезають.
10. Ревище лева і голос ривучого [замовкає], і зуби молодих левів ламаються.
11. Старий лев гине без здобичі, і діти левиці розходяться.
12. І ось, до мене потайки принесли слово, і вухо моє прийняло дещицю від нього.
13. Серед роздумів про нічні видіння, коли сон опановує людьми,
14. Обгорнув мене жах і тремтіння, і трясло всі кістки мої.
15. І дух пролинув перед лицем моїм; дибки стало волосся на мені,
16. Він стояв, – але я не розпізнав його виду, – лише присутність відчув у тихому віянні, і голос почув:
17. Чи праведніша людина від Бога? І хіба людина чистіша від свого Творця?
18. Ось, Він і служникам своїм не довіряє, – і в ангелах своїх вбачає вади;
19. Тим паче – у тих, що мешкають у глиняних хижках, котрих основа – порох, котрі винищуються швидше від молі?
20. З ранку до вечора вони розкладаються; вони загинуть назавжди, і ніхто їх не побачить.
21. Чи не гинуть з ними й достойності їхні? Вони помирають, не сягнувши мудрости.
Йов 5
1. Благай зараз, якщо є Той, Хто буде відповідати тобі. І до кого із святих ти звернешся?
2. Авжеж, безглуздого убиває гнівливість, і безтямного нищить дратівливість.
3. Бачив я, як безглуздий закорінюється, і тієї ж миті прокляв дім його. 4. Діти його задалеко від спасіння, їх будуть бити біля брами, і не матимуть захисника.
5. Жниво його з'їсть голодний, і навіть з-за терну дістане його, і спраглі поковтають майно його.