6. Авжеж, не з тліну виходить горе, і не з-під землі виростає біда.
7. Ні. Але людина народжується в стражданнях, щоб угору линути, [як] іскри.
8. Проте я до Бога звернувся б, у справі моїй поклався б на Бога,
9. Котрий чинить великі діяння і бездослідні, предивні, яким немає числа;
10. Дає дощ на лице землі, і посилає води на обличчя ланів;
11. Принижених ставить на високе, і зажурені підносяться до спасіння.
12. Він зруйнує заміри підступних, і руки їхні не звершать задуманого.
13. Він виловлює мудраків їхнім-таки лукавством, і змова хитрих стає надаремною.
14. Удень вони перебувають у пітьмі і в полудень ходять навпомацки, мов уночі.
15. Він рятує бідного від меча, від уст їхніх і від руки міцної.
16. І є нещасному надія, і неправда зачиняє уста свої.
17. Щаслива людина, котру Бог картає, а тому науки Вседержителя не відкидай.
18. Тому що Він завдає ран, і Сам перев'язує їх; Він уражає, і Його ж таки руки лікують.
19. У шести бідах порятує тебе, і в сьомій не торкнеться до тебе лихо.
20. У голодну пору визволить тебе від смерти, і на війні – від сили меча.
21. Від бича язика сховаєш себе, і не злякаєшся спустошення, коли воно прийде.
22. Із спустошення і голоду насміхатимешся, і звірів земних не злякаєшся;
23. Тому що з камінням у полі в тебе спілка, і звірі польові в мирі з тобою.
24. І спізнаєш, що шатро твоє у безпеці, і будеш дивитися за домом своїм, і не згрішиш.
25. І побачиш, що насіння твоє численне, і паростки твої, мов трава на землі.
26. Зійдеш до гробу у поважному віці, як укладаються снопи пшениці свого часу.
27. Ось, що ми спізнали; зрештою, так воно і є: вислухай це і затям для себе.
Йов 6
1. І відповідав Йов, і сказав:
2. О, якби волання мої були належно зважені, і разом з ними поклали на ваги страждання моє!
3. Воно напевне переважило б пісок морів! Через те слова мої нерозважливі.
4. Бо стріли Вседержителя в мені; отруту їхню випиває дух мій; жахіття Божі повстають супроти мене.
5. Чи реве дикий віслюк на траві? Чи мукає бик біля місива свого?
6. Чи їдять несмачне без солі, і чи є смак у білку яйця?
7. До чого не хотіла торкнутися душа моя, те складає огидну їжу мою.
8. О, якби справдилося бажання моє, і надії мої виконав Бог!
9. О, якби була воля Божа розчавити мене, то простягнув би руку Свою і уразив мене!
10. То була б іще втіха мені, і я підсилився б духом у моїй немилосердній хворобі, бо я не зрікався слів Святого.
11. Що то за сила в мене, щоб сподіватися мені? І який кінець, аби продовжити життя моє?
12. Чи твердота каміння – сила моя? І чи тіло моє з міді?
13. Чи є в мені запомога для себе, і чи є для мене якась підпора?
14. До страдника має бути співчуття від друга його, якщо тільки він не відкинув страх перед Вседержителем.
15. Але брати мої зрадливі, мов потік, наче швидкоплинні ручаї,
16. Котрі чорні від льоду, і в котрих приховується сніг.
17. Коли надходить тепло, вони міліють, а в пору спеки висихають на місцях своїх.
18. Викривлюють вони напрямок шляхів своїх, заходять в пустелю і губляться;
19. Дивляться на них каравани Теми; сподіваються мандрівники Шеви.
20. Але залишаться посоромленими в своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють.
21. Отак і ви зараз стали, як вони, побачили страшне і злякалися.
22. Чи говорив я: Дайте мені! Або з маєтку свого сплатіть за мене!
23. І визволіть мене від руки ворога, і від руки сильних викупіть мене?
24. Навчіть мене, і я замовкну; підкажіть, у чому я згрішив.
25. Які могутні слова правди! Але що доводять звинувачення ваші?
26. Ви вигадуєте вислови для звинувачення? – За вітром пускаєте слова ваші.
Вы читаете Біблія
