Біблія

22. Аваддон і смерть кажуть: Вухами нашими чули ми чутки про неї.
23. Бог відає шляхи її, і Йому відоме місце її.
24. Тому що Він обдивляється до рубежів землі і бачить усе під небом.
25. Коли Він вітрам визначив вагу і виміряв воду за мірою,
26. Коли призначав настанови дощеві і стежку для блискавки громової;
27. Тоді Він бачив її і явив її; приготував її і ще випробував її.
28. І сказав людині: Ось, страх Господній є премудрість, і відмова од злого – розум.
Йов 29
1. І продовжував Йов притчу свою, і сказав:
2. О, якби я був, як у передніші місяці, як у ті дні, коли Бог боронив мене,
3. Коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми,
4. Як був я за днів молодости моєї, коли присутність Божа [була] над шатром моїм,
5. Коли ще Вседержитель [був] зі мною, і діти мої навколо мене,
6. Коли у молоці купалися мої ноги, і скеля джерелила для мене струмки єлею!
7. Коли я виходив до брами міста і на майдані готував місце для себе, –
8. Юнаки, забачивши мене, ховалися, а старці підводилися і стояли;
9. Князі утримувалися від розмови і пальці клали на свої уста;
10. Голос значних затихав, і язик їхній прилипав до піднебіння їхнього.
11. Вухо, яке чуло мене, благословляло мене, око, яке бачило мене, хвалило мене.
12. Тому що я рятував бідного волаючого, і сироту немічну.
13. Благословення того, що був готовий померти, приходило до мене, і серцю вдови завдавав я радости.
14. Я зодягався в правду, і суд мій одягав мене, як мантія і перев'язь.
15. Я був очима сліпому і ногами кульгавому.
16. Батьком був я для убогих, і позов, котрого я не відав, досліджував уважно;
17. Ламав я злочинцеві щелепи і з самих зубів його виривав здобич.
18. А тоді сказав я: У гнізді моєму помру, і днів [моїх] буде багато, мов піску;
19. Коріння моє розпросторене водою, і роса ночує на гілках моїх;
20. Слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй.
21. Дослухалися до мене, і очікували, і мовчали під час поради моєї.
22. По словах моїх уже не міркували; мова моя краплями спадала на них.
23. Очікували мене, мов дощу, і, [немов] дощеві пізньому, розтуляли свої уста;
24. Траплялося, усміхнуся до них, а вони не вірять; і світло обличчя мого вони не потьмарювали.
25. Я вибирав їм шляхи, і сидів на чолі, і жив, як цар у колі вояків, мов потішник тих, що плачуть.
Йов 30
1. А нині насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, чиїх батьків я не погодився б розмістити із псами моєї худоби.
2. І сила рук їхніх для чого мені? Над ними вже проминув час.
3. Убогістю і голодом виснажені, вони втікають у безводний степ, похмурий і спустошений;
4. Скубуть зело біля кущів, і ягоди ялівцю – хліб їхній.
5. З громади проганяють їх, погрожують їм, як злодіям,
6. Щоб замешкали вони у вирвах потоків, в ущелинах землі і скель.
7. Ревуть поміж кущами, туляться під терном.
8. Люди зневажені, люди без імення, погань землі.
9. Оце їхньою учинився я нині піснею і харчем розмови їхньої.
10. Вони гидують мною, віддаляючись од мене, і не утримуються плювати перед лицем моїм.
11. Оскільки Він розв'язав повід мій, то вони скинули з себе вуздечку переді мною.
12. По праву руку підводиться цей гад; збиває мене з ніг, спрямовує небезпечні свої шляхи до мене.
13. А мою стежку зіпсували; усе встигли вчинити в ній заради моєї загибелі, не маючи помічника.
14. Вони прийшли до мене, неначе крізь широкий пролом, з гамором кинулися на мене.
15. Жахіття кинулося до мене, наче вітер, розвіялася зверхність моя, і щастя моє промчало, мов та хмарина,