Біблія

31. Але, коли впіймають його, мусить заплатити усемеро, віддасть усесеньке майно дому свого.
32. А хто чинить перелюб із жінкою, у того бракує розуму; той губить душу свою, хто це чинить.
33. Побиття і ганьбу знайде він, і ганьба його не зітреться.
34. Тому що ревнощі – лютість чоловіка, і не пощадить він у день помсти.
35. Не прийме викупу і не вдовольниться, хоч скільки ти не примножував би дарів.
Притчі 7
1. Сину мій! Бережи слова мої, і заповіді сховай у себе.
2. Бережи заповіді мої і живи, і повчання моє, мов зіницю очей твоїх.
3. Прив'яжи їх на пальці твої, напиши їх на скрижалях серця твого.
4. Скажи мудрості: Ти сестра моя! І розум назви рідним твоїм,
5. Щоб вони берегли тебе від дружини іншого, від чужинки, котра мовить м'якенькі слова свої.
6. Ось, одного разу дивився я у вікно дому мого, через грати мої,
7. І побачив серед недосвідчених, помітив серед юнаків нерозумного молодика,
8. Що переходив майдан поблизу наріжжя його, – він простував до оселі її,
9. У сутінки вечорового дня, в нічній темряві і в морок.
10. І ось, назустріч йому – жінка, у шатах розпусниці, з підступним серцем,
11. Галаслива і нахабна; ноги її не живуть у домі її;
12. То на вулиці, то на майданах, біля кожного рогу вона підступно чатує.
13. Вона схопила його, цілувала його і з безсоромним обличчям казала йому:
14. Мирна пожертва у мене; сьогодні я звершила обітниці мої;
15. Тому й вийшла тобі назустріч, щоб відшукати тебе, – і знайшла тебе.
16. Килимами я вистелила постіль мою, барвистими тканинами єгипетськими;
17. Опочивальню мою напахтила миром, алоє і корицею.
18. Зайди, будемо насолоджуватися ніжністю до ранку, уп'ємося любов'ю;
19. Тому що чоловіка немає вдома; він вирушив у далеку мандрівку;
22. Гаманець срібла узяв із собою; прийде додому за дня, коли буде повний місяць.
21. Звабила його велемовством ласкавих слів, облесливістю своїх уст оволоділа ним.
22. Тієї ж миті він пішов за нею, як віл іде на заріз, і як олень на постріл,
23. Аж доки стріла не прониже печінки його; мов пташка кидається в сільце і не знає, що воно – на погибель її.
24. Отож, дітоньки, слухайте мене, і зважайте на слова уст моїх.
25. Нехай не схиляється серце твоє до її шляху, не блукай стежками її;
26. Тому що багатьох вона покинула в ранах, і багато мужніх убила вона;
27. Дім її – шляхи в пекло, що ведуть до внутрішніх осель смерти.
Притчі 8
1. Чи не премудрість закликає? І чи не розум підносить голос свій?
2. Вона постає на високих місцях, при дорозі, на перехрестях;
3. Вона кличе біля брами, що на вході до міста, а також біля дверей.
4. До вас, люди, озиваюся я, і до синів людських голос мій!
5. Навчіться, неуки, здоровому глуздові, і невігласи – розумові.
6. Слухайте, тому що я буду казати важливе; і мовлене устами моїми – правда;
7. Бо істину мовить язик мій, і нечестя – мерзота для уст моїх.
8. Усі слова уст моїх справедливі; немає в них підступу і лукавства;
9. Усі вони зрозумілі для розумного і справедливі для тих, що шукають знання.
10. Прийміть повчання моє, а не срібло; краще знання, аніж чисте золото;
11. Тому що мудрість ліпша від перлів, і ніщо з бажаного не зрівняється з нею.
12. Я, премудрість, мешкаю з розумом, і шукаю розважливого знання.
13. Страх Господній – ненавидіти зло, пихатість і зарозумілість та лихий шлях і підступні уста я ненавиджу.
14. У мене світло правди; я – розум; у мене – сила.
15. Мною царі царюють і володарі узаконюють правду.