20. Поглянь, Господе, і подивися: Кому Ти вчинив так, щоб жінки їли плід свій, немовлят, яких годували? Щоб убиті були в святині Господній священик і пророк?
21. Діти і старці лежать на землі по вулицях; юнки мої і юнаки мої впали од меча; Ти убивав їх у день гніву Твого, витинав без пощади.
22. Ти покликав звідусіль, як на свято, жахіття мої, і в день гніву Господнього ніхто не врятувався, ніхто не вцілів; тих, котрих я вигодував і виростив, ворог мій винищив.
Плач Єремії 3
1. Я чоловік, що спізнав горе від берла гніву Його.
2. Він повів мене і завів у пітьму, а не у світло.
3. Так, Він обернувся до мене, і цілий день навертає руку Свою.
4. Виснажив плоть мою і шкіру мою, поламав кості мої.
5. Обгородив мене і оточив гіркотою і нуждою;
6. Посадив мене в пітьму, як давно померлих;
7. Оточив мене муром, щоб я не вийшов, тяжкими вчинив Він кайдани мої,
8. І коли я прикликав і волав, утримував молитву мою,
9. Камінням перегородив шляхи мої, стежки мої викривив.
10. Він став для мене, наче ведмідь у засідці, наче лев у втаємниченому місці.
11. Порушив шляхи мої і розтерзав мене, вчинив з мене ніщо;
12. Натягнув лука Свого і поставив мене, наче ціль для стріл;
13. Послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого.
14. Я став посміховиськом для всього народу мого, щоденною піснею їхньою.
15. Він наситив мене гіркотою, напоїв мене полином;
16. Розбив камінням зуби мої, покрив мене попелом.
17. І покинув мир душу мою; я забув про добрі дні.
18. І сказав я: Загинула сила моя і надія моя на Господа.
19. Подумай про мої страждання і бідування моє, про полин і жовч.
20. Гаразд пам'ятає це душа моя, і падає в мені.
21. Ось, що я відповідаю серцю моєму і тому сподіваюся;
22. То милість Господа, що ми не щезли, бо милосердя Його не виснажилося.
23. Воно оновлюється щоранку; велика вірність Твоя!
24. Господь – це частка моя, – говорить душа моя, а тому буду сподіватися на Нього.
25. Добрий Господь до тих, що сподіваються на нього, до душі, яка шукає Його.
26. Добре тому, хто терпляче наджидає порятунку від Господа.
27. Добре чоловікові, коли він носить ярмо в юності своїй;
28. Сидить самотою і мовчить, бо Він поклав його на нього;
29. Торкається пороху устами своїми і роздумує: Можливо, ще є надія?
30. Підставляє щоку свою тому, хто б'є його, насичується ганьбою;
31. Бо не на віки залишає Господь.
32. Але послав горе, і помилує за великою щедрістю Своєю.
33. Бо Він не з волі серця Свого карає і завдає гіркоти синам людським.
34. Але коли топчуть ногами своїми усіх в'язнів землі,
35. Коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього,
36. Коли завдають людині утисків у справі її: Хіба не бачить Господь?
37. Хто це каже: Навіть те трапляється, чого Господь не ухвалював, щоб воно було.
38. Чи не з уст Всевишнього виходить лихоліття і благополуччя?
39. Нащо журиться чоловік, що живе? Кожний журися гріхами своїми.
40. Перевіримо й дослідимо торованки наші і навернемося до Господа.
41. Піднесемо серце наше і руки до Бога, що живе на небесах.
42. Ми відпали і були впертими: Ти не простив нам;
43. Ти виповнив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив;
44. Ти затулив себе хмарою, щоб не долинала молитва наша.
45. Сміттям і мерзотою Ти вчинив нас серед народів;
Вы читаете Біблія
