Біблія

46. Роззявили на нас пащеку свою всі вороги наші.
47. Жах і яма, спустошення і розорення – доля наша.
48. Потоки води виливає око моє про загибель доньки народу мого!
49. Око моє виливається і не перестає, бо немає злегшення,
50. Допоки не подивиться і не побачить Господь з небес.
51. Око моє зажурює душу мою заради всіх донечок мого міста.
52. Старанно силкувалися зловити мене, як пташечку, вороги мої, без жодної причини;
53. Пожбурили життя моє до ями і закидали мене камінням.
54. Води сягнули голови моєї; я сказав: Загинув я.
55. Я прикликав ймення Твоє, Господе, з ями глибокої.
56. Ти чув голос мій; не затули вуха Твого від зітхання мого, від зойку мого!
57. Ти наближався, коли я кликав Тебе, і говорив: Не бійся!
58. Ти захищав, Господе, справу душі моєї; визволяв життя моє.
59. Ти бачиш, Господе, образу мою; зверши суд над справою моєю!
60. Ти бачиш всю мстивість їхню, всі заміри їхні супроти мене;
61. Ти чуєш, Господе, лайку їхню, всі помисли їхні супроти мене;
62. Розмови повсталих на мене і їхні підступи супроти мене всілякого дня.
63. Глянь, чи сидять вони, чи підводяться, я для них – глумлива пісня.
64. Віддай їм, Господе, за плодами рук їхніх;
65. Пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них;
66. Переслідуй їх, Господе, гнівом, і винищи їх з піднебесної.
Плач Єремії 4
1. Як потьмарилося золото, як змінилося золото найліпше! Каміння святині розкидане на всіх перехрестях.
2. Сини Сіону найдорожчі, неначе щире золото, як їх порівняли з глиняним посудом, витвором гончаревих рук!
3. І чудища дають груди і годують своїх дітей, а донька народу мого стала жорстокою, неначе страус у пустелі.
4. Язик грудного немовляти прилипає до піднебіння його від спраги, і діти просять хліба, і ніхто не дає їм.
5. Ті, що їли солодке, тануть на вулицях; виховані на багряниці, туляться до гною.
6. Покарання нечестя доньки народу мого переважає страту за гріхи Содома; його знищено вмить, і руки людські не торкалися до нього.
7. Князі її були в ній чистіші від снігу, біліші від молока; вони тілом були кращі від корала, на вигляд були, як сапфір;
8. А тепер темніші від найтемнішого обличчя їхнє; не впізнають їх на вулицях; шкіра їхня прилипла до кісток їхніх, стала сухою, мов дерево.
9. Ті, що гинуть від меча, щасливіші від тих, що помирають від голоду, тому що ці тануть, вражені нестачою плодів польових.
10. Руки м'якосердих жінок варили діток своїх, щоб вони були для них поживою в годину загибелі доні народу мого.
11. Звершив Господь гнів Свій, вилив лють гніву Свого і підпалив на Сіоні вогонь, котрий пожер підвалини його.
12. Не вірили царі землі і всі, що живуть на всій землі, щоб ворог і супротивник зайшов у браму Єрусалиму.
13. Усе це – за гріхи лжепророків його, за беззаконня священиків його, котрі серед нього проливали кров серед праведників;
14. Блукали, – як сліпі, вулицями, осквернялися кров'ю аж так, що неможливо було торкнутися одягу їхнього.
15. Геть! Нечистий! – кричали до них; геть, геть, не торкайтеся; і вони відступали, збентежені, а поміж народом говорили: Їх уже не буде!
16. Обличчя Господнє розпорошить їх; Він уже не подивиться на них; тому що вони облич священиків не поважають, старих не милують.
17. Наші очі виснажені від надаремного очікування допомоги; з вежі сторожової нашої ми наджидали народу, котрий не міг урятувати нас.
18. А вони чатували ходу нашу, щоб ми не могли ходити вулицями нашими; наблизився кінець наш, дні наші виповнилися; надійшов кінець наш.
19. Переслідувачі наші були прудкіші, ніж орли небесні; ганялися за нами по горах, лишали засідки в пустелі.
20. Дихання життя нашого, помазанець Господній, спійманий у ямі їхній, той, про котрого ми говорили: У затінку його будемо жити поміж народами.
21. Радій і звеселюйся, доню Едома, мешканко краю Уц! До тебе також дійде чаша; уп'єшся і оголишся.
22. Доню Сіону! Покарання за беззаконня твоє скінчилося; Він уже не буде виганяти тебе; але твоє беззаконня, доню Едому, Він навідає і виявить твої гріхи.
Плач Єремії 5
1. Пригадай, Господе, що над нами звершилося; поглянь і подивися на наругу нашу.
2. Спадок наш перейшов до чужих, оселі наші – до чужинців.
3. Ми стали сиротами, без батька; матері наші – що вдови.
4. Воду свою п'ємо за срібло, дрова наші дістаються нам за гроші.