Біблія

7. Дійшла напасть до тебе, мешканцю землі! Надходить час, наближається день замішання, а не веселих вигуків на горах.
8. Ось, невдовзі виллю на тебе лють Мою і звершу над тобою гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми і покладу на тебе всі мерзоти твої.
9. І не пощадить тебе око Моє, і не помилую. За шляхами твоїми відплачу тобі, і мерзота твоя буде з тобою; і спізнаєте, що Я, Господь, караю.
10. Ось день! Ось прийшла, настала напасть! Жезло виросло, гординя розбуялася.
11. Постає сила на берло нечестя; нічогісінько [не залишиться ] від них, і від багатства їхнього, і від гамору їхнього, і від пишноти їхньої.
12. Настав час, надійшов день; той, що купив, – не втішайся, і той, що продав, – не плач: бо гнів – над усією велелюдністю їхньою.
13. Бо той, що продав, не повернеться до проданого, хоч би й залишилися вони живі; бо пророче видіння про всю велелюдність їхню не відміниться, і ніхто своїм беззаконням не зміцнить свого життя.
14. Засурмлять у сурми, і все готується, але ніхто не йде на війну: бо гнів Мій над усією людністю їхньою.
15. Поза оселею – меч, а в домі – моровиця та голод. Хто в полі – той помре від меча, а хто в місті – того пожере голод і моровиця.
16. А врятовані з них повтікають і будуть на горах, немов голуби долин; всі вони будуть стогнати, кожний за своє беззаконня.
17. У всіх руки знесиліють, і в усіх затремтять коліна, [як ] вода.
18. Тоді вони підпережуться веретищем, і охопить їх трепет; і в усіх на обличчях буде сором, і в усіх на головах – лисина.
19. Срібло своє вони викинуть на вулиці і золото у них буде зневажене. Срібло їхнє і золото їхнє не врятує їх у день люті Господньої. Вони не наситять ними душі своєї і не виповнять утроби своєї; бо воно було приводом до беззаконня їхнього.
20. І в пишних шатах своїх вони перетворювали його на гордощі і вчиняли з нього зображення гидких своїх бовванів; за те й оберну його нечистим для них;
21. І віддам його в руки чужим на здобич і лиходіям землі на розкрадання, і вони опоганять його.
22. І відверну од них обличчя Моє, і споганять заповітне Моє; і прийдуть туди грабіжники і споганять його.
23. Зроби ланцюга, бо земля оця виповнена кривавими злочинами, і місто повнісіньке насильством.
24. Я приведу найзліших з народів, і заволодіють домами їхніми. І покладу край гордощам сильних, і будуть опоганені святині їхні.
25. Іде згуба; будуть шукати миру і не знайдуть.
26. Біда піде за бідою і звістка за звісткою, і будуть шукати у пророків видіння, і не стане науки у священика і поради у старців.
27. Цар буде журитися, і князь зодягнеться в жахіття, і в народу землі будуть тремтіти руки. Учиню з ними за шляхами їхніми і судитиму їх – їхніми судами, і спізнають, що Я – Господь.
Єзекія 8
1. І сталося шостого року, шостого [місяця] , п'ятого дня місяця, сидів я в домі своєму, і старшини юдейські сиділи перед обличчям моїм, і лягла на мене там рука Господа Бога.
2. І побачив я: І ось, подоба [мужа] , наче вогненна, і від крижів його і нижче – вогонь, і від крижів його і вище – наче сяяння, наче світло полум'я.
3. Наче простягнув Він руку і взяв мене за волосся голови моєї, і Дух підняв Мене поміж небом і землею, і приніс мене у видіннях Божих до Єрусалиму, до входу внутрішньої брами, що дивиться на північ, де стояв був ідол ревнощів, що сприяє ревнощам.
4. І ось, там була слава Бога Ізраїлевого, схожа на ту, котру я бачив на полі.
5. І сказав мені: Сину людський! Зведи очі свої на північ, і я звів очі мої на північ, і ось, з півночі біля воріт жертовника – той ідол ревнощів при вході.
6. І сказав Він мені: Сину людський! Чи бачиш ти, що вони вчиняють? Велику мерзоту, яку чинить дім Ізраїлів тут, щоб Я відійшов од святині Моєї! Але обернися, і ти побачиш ще гидкішу мерзоту.
7. І привів мене до входу на подвір'я, і я глянув, і ось, у мурі – щілина,
8. І сказав мені: Сину людський! Підкопай мура. І я підкопав мура, і ось, якісь двері.
9. І сказав мені: Зайди і подивися на гидкі мерзоти, які вони чинили тут.
10. І зайшов я, і бачу, що ось, всілякі зображення плазунів і нечистих тварин, і всілякі ідоли дому Ізраїлевого, намальовані довкола на стінах.
11. І сімдесят мужів із старших дому Ізраїлевого стоять перед ними і Яазанія, Шафанів син серед них; і кожного в руці – своє кадило, і густа хмара кадіння підноситься догори.
12. І сказав мені: Чи бачиш, сину людський, що вчиняють старшини дому Ізраїлевого у темряві, кожний у розмальованім своїм покої? Бо кажуть: Не бачить нас Господь, залишив Господь цю землю.
13. І сказав мені: Обернись, і побачиш ще огидніші мерзоти, які вони чинять.
14. І привів мене до входу у браму дому Господнього, котрі на північ, і ось, там сидять жінки і оплакують Таммуза,
15. І сказав мені: Чи бачиш, сину людський? Обернись, і побачиш ще огиднішу мерзоту,
16. І завів мене до внутрішнього двору храму Господнього, і ось, поміж притвором і жертовником, близько двадцяти п'яти мужів [стоять ] спинами своїми до храму Господнього, а обличчями своїми на схід, і кланяються на схід сонцю.
17. І сказав мені: Чи бачиш, сину людський! Чи замало домові Юдиному, щоб чинити таку мерзоту, котру вони чинять тут? Але вони іще землю напоїли нечестям і вельми гнівлять Мене, і ось, вони гілки підносять до носа свого.
18. За це Я також почну діяти люто; не пожаліє око Моє, і не помилую; і хоч би вони волали у вуха Мої гучним голосом, – не почую їх.
Єзекія 9
1. І проголосив у вуха мої гучним голосом, кажучи: Нехай наблизяться каральники міста, кожен зі своїм згубним знаряддям в руці своїй.
2. І ось, шестеро чоловіків йдуть од горішньої брами, що дивиться на північ, і в кожного в руці згубне знаряддя його, і поміж ними один, зодягнений у лляний одяг, у котрого на поясі прилад писаря. І прийшли і зупинилися біля мідного жертовника.
3. І слава Бога Ізраїлевого зійшла з херувима, на котрому була, до порогу Дому. І покликав Він чоловіка, одягненого у лляну одежу, у котрого на поясі прилад писаря.
4. І сказав йому Господь: Перейди серединою міста, посеред Єрусалиму, і на чолах людей скорботних, що страждають через усі мерзоти, які діються серед нього, поклади знака.
5. А тим сказав уголос при мені: Рушайте за ним містом і бийте, нехай не жаліє ваше око, і не милуйте;
6. Старого, юнака, і юнку, і немовля і жінок бийте до смерти, але не торкніться жодного чоловіка, на котрому знак, і розпочніть із святині Моєї. І почали вони з тих старшин, котрі були перед Домом.
7. І сказав їм: Опоганьте Дім і наповніть подвір'я убитими, і вийдіть. І вийшли, і почали убивати в місті.
8. І коли вони їх убили, а я залишився, тоді я впав на обличчя своє і заволав, і сказав: О, Господе, Боже! Невже Ти вигубиш увесь останок дому Ізраїля, виливаючи гнів Твій на Єрусалим?