Біблія

16. І людини не пригнічує, застави не бере і силою не відбирає, хліб свій дає голодному, а голого покриває одягом;
17. Від [образи ] бідному притримує руку свою, лихви і відсотків не бере, виконує Мої накази і чинить за Моїми заповідями; то цей не помре за беззаконня батька свого; він буде живий.
18. А батько його, оскільки він жорстоко пригнічував, грабував брата і недобре чинив серед народу свого, ось – він помре за своє беззаконня.
19. Ви кажете: А чому син не відповідає за провину батька свого? Тому що син чинить згідно з законами і праведно, всі приписи Мої пильнує та виконує їх; він буде живий.
20. Душа, що грішить, вона помре; син не буде нести провину батька і батько не буде нести провину сина; правда праведного при ньому й залишиться і беззаконня лиходія при ньому й будуть.
21. І лиходій, якщо відвернеться од усіх гріхів своїх, котрі вчиняв, і буде дотримуватися усіх приписів Моїх і чинитиме згідно з законом і справедливо, живим буде, не помре.
22. Усі злочини його, котрі він учинив, не пригадаються йому у правді своїй, котру він буде чинити, він живий буде,
23. Хіба ж хочу Я смерти грішника? – говорить Господь Бог. Чи не того, щоб він відвернувся од шляхів своїх і був живим?
24. І праведник, якщо відійде од правди і буде чинити несправедливо, буде вчиняти усі ті мерзоти, які чинить лиходій, чи буде він жити? Усі добрі справи, які він чинив, не пригадаються; за беззаконня своє, до котрих вдається, і за гріхи свої, якими грішив, він помре.
25. Але ви кажете: Несправедливий шлях Господній! Послухайте, доме Ізраїлів: Чи Мій шлях несправедливий? Хіба не ваші шляхи неправедні?
26. Якщо праведник ухиляється від правди своєї і чинить беззаконня, і за те помирає – то він помирає за беззаконня своє, котре вчинив.
27. І лиходій, якщо відвернеться од беззаконня свого, яке чинив, – звершує суд і правду, – до життя поверне душу свою.
28. Бо він побачив і відвернувся од усіх злочинів своїх, котрі чинив; він буде жити, не помре.
29. А дім Ізраїлів говорить: Неправедний шлях Господній! Чи Мої шляхи неправедні, доме Ізраїлів? Чи не ваші шляхи неправедні?
30. Тому Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за шляхами його, говорить Господь Бог; покайтеся і відверніться од злочинів ваших, щоб нечестя не стало вам перешкодою.
31. Відкиньте од себе всі гріхи ваші, котрими згрішили ви, і витворіть собі нове серце і новий дух; нащо вам помирати, доме Ізраїлів?
32. Бо Я не хочу смерті тому, хто помирає, говорить Господь Бог; але наверніться – і живіть!
Єзекія 19
1. А ти зчини плач за князів Ізраїля.
2. І скажи: Що то за левиця-матір твоя? Лягла поміж левів, між молодими левами вирощувала левеняток своїх.
3. І вигодувала одненького з левенят своїх; він став молодим левом і навчився ловити здобич, їв людей.
4. І почули про нього народи; його піймано в яму їхню, і в ланцюгах відвели до Єгипетської країни.
5. І коли, зачекавши, побачила вона, що надія її марна, тоді взяла іншого з левенят своїх і виховала його молодим левом.
6. І, ставши молодим левом, він почав ходити поміж левами і навчився ловити здобич, їв людей.
7. І споганював бідних вдів і міста їхні спустошував; і спорожніла земля і всі поселення її від руки його.
8. Тоді повстали на нього народи з довколишніх країв і розкинули на нього сіті; і він упіймався в їхню яму.
9. І посадили його, закутого, в клітку, і відвели його до царя вавилонського; завели до фортеці, щоб не чутно вже було голосу його на горах ізраїльських.
10. Твоя матір була, як виноградна лоза, що посаджена біля води, родюча і пишна була вона від щедрої води.
11. І були в неї гілки міцні для царських скипетрів, і високо здійнявся стовбур її поміж густих гілок, і виділялася вона висотою своєю з численними гілками своїми.
12. Але з гнівом вирвано її, кинуто у вогонь, і східний вітер висушив плоди її; видкинуті і висохли міцні гілки її, вогонь пожер їх.
13. А тепер вона пересаджена в пустелю, в землю суху і спраглу.
14. І вийшов вогонь із стовбура та гілок її; пожер плоди її, і не залишилося на ній гілок міцних для скіпетра царів. Це – жалобна пісня, і залишається для плачу.
Єзекія 20
1. Сьомого року, п'ятого [місяця] , десятого дня місяця, прийшли мужі із старшинами Ізраїля, щоб запитати у Господа, і сіли перед лицем моїм.
2. І було до мене слово Господнє:
3. Сину людський! Говори із старшинами Ізраїля і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви прийшли запитати у Мене? Живу Я – не дам вам відповіді, – говорить Господь Бог.
4. Чи бажаєш судитися з ними, чи хочеш судитися, сину людський? Повідай їм про мерзоти батьків їхніх.
5. І скажи їм: Так говорить Господь Бог: Того дня, коли Я вибрав Ізраїля, підняв руку Мою і [присягнувся ] перед плем'ям Якова, і відкрив себе їм у краю Єгипетському, підняв руку і сказав їм: Я – Господь Бог ваш.
6. Того дня підняв руку Мою і Я присягнувся їм вивести їх з краю Єгипетського на землю, котру передбачив для них, там тече молоко і мед – красу усіх земель.
7. І сказав їм: Відкиньте кожний мерзоти свої від очей ваших і не опоганюйте себе ідолами єгипетськими: Я – Господь Бог ваш!
8. Але вони збунтувалися супроти Мене і не хотіли слухати Мене; ніхто не відкинув мерзоти від очей своїх і не покинув ідолів єгипетських. І Я сказав: Виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою серед землі єгипетської.
9. Але Я вчинив заради ймення Мого, щоб воно не зневажалося перед народами, осередь яких перебували вони, і перед очима котрих Я відкрив Себе їм, щоб вивести їх із краю Єгипетського.
10. І Я вивів їх з краю Єгипетського і перевів їх у пустелю.
11. І дав їм заповіді Мої і оголосив їм Мою постанову, виконуючи котрі, чоловік живий був би через них;
12. І дав їм також суботи Мої, щоб вони були ознакою поміж Мною та ними, щоб знали, що Я – Господь, – Котрий освячує їх.
13. Але дім Ізраїлів збунтувався супроти Мене в пустелі; за Моїми заповідями не чинили і відкинули приписи Мої, виконуючи які, чоловік міг би жити через них, і суботи Мої порушували; і Я сказав: Виллю на них лють Мою в пустелі, щоб винищити їх.
14. Але Я вчинив заради ймення Мого, щоб воно не ганьбилося перед народами, перед очима котрих Я вивів їх.
15. Навіть Я, коли підняв руку Мою супроти них у пустелі, [присягнувся] , що виведу їх на землю, котру Я ухвалив, – там тече молоко і мед, краса всіх земель.
16. За те, що вони відкинули приписи Мої, і не чинили за Моїми заповідями і порушували суботи Мої; бо серце їхнє тяжіло до ідолів.