9. Енош жив дев'яносто літ, і породив Кенана,
10. Породивши Кенана, Енош жив ще вісімсот п'ятнадцять літ, і породив синів та дочок.
11. А всіх днів Еношових було дев'ятсот п'ять літ, і він помер.
12. Кенан жив сімдесят літ, і породив Магалал'їла.
13. Породивши Магалал'їла, Кенан жив ще вісімсот сорок літ, і породив синів і дочок.
14. А всіх днів Кенанових було дев'ятсот десять літ, і він помер.
15. Магалал'їл жив шістдесят п'ять літ, і породив Яреда.
16. По народженні Яреда, Магалал'їл жив ще вісімсот тридцять літ, і породив синів і дочок.
17. А всіх днів Магалал'їла було вісімсот дев'яносто п'ять літ, і він помер.
18. Яред жив сто шістдесят два роки, і породив Еноха.
19. Породивши Еноха, Яред жив ще вісімсот літ, і породив синів та дочок.
20. А всіх днів Яреда було дев'ятсот шістдесят два роки, і він помер.
21. Енох жив шістдесят п'ять років, і породив Метушалаха.
22. І ходив Енох перед Богом по народженню Метушалаха триста літ, і породив синів і дочок.
23. А всіх днів Енохових було триста шістдесят п'ять літ.
24. І ходив Енох перед Богом; і не стало його, тому що Бог забрав його.
25. Метушалах жив сто вісімдесят сім літ, і породив Ламеха.
26. Породивши Ламеха, Метушалах жив ще сімсот вісімдесят два роки, і породив синів та дочок.
27. А всіх днів Метушалахових було дев'ятсот шістдесят дев'ять літ, і він помер.
28. Ламех жив сто вісімдесят два роки, і породив сина.
29. І дав ім'я йому: Ной (спочин), сказавши: Він буде втіхою у роботі нашій і в трудах рук наших під час [обробітку] землі, котру прокляв Господь.
30. І жив Ламех, після народження Ноя, п'ятсот дев'яносто п'ять літ, і породив синів та доньок.
31. А всіх днів Ламехових було сімсот сімдесят сім літ; і він помер.
32. Ноєві було п'ятсот літ, і породив Ной Сима, Хама і Яфета.
Буття 6
Потоп. Причини гніву Божого.
1. Коли люди почали на поверхні землі розмножуватися, і народилися в них доньки,
2. Тоді сини Божі побачили доньок людських, що вони вродливі, і брали їх собі в дружини, котру хто вибрав.
3. І сказав Господь: Не вічно Духові Моєму змагатися з людиною; бо вона чинить гріх за невіглаством своїм, і вона плоть; нехай буде днів її сто двадцять літ.
4. Під той час були на землі велети, надто ж потому, як сини Божі почали входити до людських доньок, і вони народжували їм [дітей]. Це були могутні, з давен-давен славетні люди.
5. І побачив Господь, що велике розбещення людей на землі, і що всі думки і помисли серця їхнього було зло повсякчасне.
6. І тому пожалкував Господь, що утворив людину на землі, і зажурився в серці Своєму.
7. І сказав Господь: Винищу з лиця землі людей, котрих Я утворив, від людини до тварин, і плазунів і птахів небесних, винищу; бо Я жалкую, що створив їх.
8. А Ной надбав благодать перед очима Господніми.
9. Ось життя Ноєве: Ной був чоловіком праведним і безвинним в роді своєму; Ной ходив з Богом.
10. Ной породив трьох синів: Сима, Хама і Яфета.
11. Але земля розбестилася перед Богом, і виповнилася земля злочинами.
12. І глянув Бог на землю, – і ось, вона розбещена: Бо всіляка плоть спотворила стежку свою на землі.
13. І сказав Бог Ноєві: Кінець всілякій плоті настав переді Мною; бо земля виповнилася од них злочинами. І ось, Я винищу їх на землі.
14. Збудуй собі ковчега з дерева гофер; помешкання вчини в ковчезі, і просмоли його смолою зсередини і зовні.
15. І вчини його так: довжина ковчега триста ліктів; ширина п'ятдесят ліктів, а висота його тридцять ліктів.
16. І вчини вікно у ковчезі і до ліктя зведи його вгорі, і двері в ковчезі вчини з боку його; влаштуй у ньому нижнє, друге і третє (поверхи) житло.
17. І ось, Я наведу на землю потоп води, щоб винищити всіляку плоть, котра має дихання життя під небесами; і все, що є на землі, загине.
18. Але з тобою Я вчиню заповіта Мого, і увійдеш у ковчег ти, і сини твої, і дружина твоя, і дружини синів твоїх з тобою.
19. Заведи також у ковчег із усіх тварин і від усілякої плоті по двоє, щоб вони залишилися з тобою живі: нехай вони будуть чоловічої статі і жіночої.
20. Із птахів за родом їхнім, та із тварин за родом їхнім, та з усіх плазунів на землі за родом їхнім, з усіх по двоє увійдуть до тебе, щоб лишилися живими.
21. Також візьми собі всілякого харчу, котрим харчуються, і збери до себе; і буде він для тебе і для них поживою.
22. І вчинив Ной усе, як наказав йому Бог, так він і вчинив.
Буття 7
Вы читаете Біблія
×