Потоп, як вид суду Божого.
1. І сказав Господь Ноєві: Увійди ти і родина твоя до ковчега; бо тебе побачив Я праведним переді Мною у роді цьому.
2. І всілякої тварини чистої візьми по семеро, самців і самок, а із тварин нечистих по двоє, самців і самок.
3. Також із птахів небесних по семеро, самців і самок, щоб зберегти насіння для всього лиця землі.
4. Бо через сім днів Я пошлю дощ на землю сорок днів і сорок ночей; і винищу все живе з лиця землі.
5. Ной учинив усе, що Господь наказав йому.
6. А Ноєві було шістсот літ, як стався потоп на землі.
7. І ввійшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його до ковчега від потопу водою.
8. І з тварин чистих і з тварин нечистих, і з птаства, і з усіх плазунів, що на землі.
9. По двоє, самців і самок, увійшли до Ноя в ковчег, як Бог звелів Ноєві.
10. Через сім днів води потопу впали на землю.
11. На шістсотім році Ноєвого життя, другого місяця, сімнадцятого дня місяця, у сей день розверзлися всі джерела великої безодні, і вікна небесні прочинилися;
12. І лив на землю дощ сорок днів і сорок ночей.
13. Того самого дня увійшов до ковчега Ной і Сим, Хам і Яфет, сини Ноєві, і дружина Ноєва, і три дружини синів його з ними.
14. Вони, і всі звірі за родом їхнім, і всіляка скотина за родом її, і всі плазуни, що повзають по землі, за родом їхнім, і все птаство, за родом їхнім, усяка птаха крилата.
15. І ввійшли до Ноя в ковчег по двоє од всілякої плоті, в котрій є дух життя.
16. І ввійшли самці і самки всілякої плоті, як звелів йому Бог. І Господь зачинив його.
17. І тривала на землі повінь сорок днів, і, прибуваючи, вода піднесла ковчега, і він піднявся над землею.
18. А вода все прибувала, вельми розливалася по землі, і ковчег плавав на поверхні води.
19. І прибувала вода на землю вельми й вельми, так що затопила всі високі гори, котрі є під [усим] небом.
20. На п'ятнадцять ліктів піднялася над ними вода, і затопила гори.
21. І загинула всіляка плоть, яка рухалася по землі, і птахи, і скотина, і звірі, і всі плазуни, котрі повзали по землі, і всі люди.
22. Усе, що мало дихання духа життя у ніздрях своїх на суходолі, померло.
23. Винищилася всіляка істота, котра була на поверхні землі, від людини до тварини, і плазунів, і птахів небесних, все винищилося на землі: залишилися тільки Ной, і ті, що [були] з ним у ковчезі.
24. І опанувала вода землю на сто п'ятдесят днів.
Буття 8
Кінець потопу.
1. І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всіляку скотину, котрі були з ним у ковчезі; і навернув Бог вітер на землю, і води почали відпливати.
2. І замкнулися джерела безодні і вікна небесні, і вщух дощ із неба.
3. А вода поволі верталася із землі, і почала опадати вода, як минуло сто п'ятдесят днів.
4. І зупинився ковчег сьомого місяця, сімнадцятого дня місяця, на горах Араратських.
5. Вода опадала дедалі, аж до десятого місяця; а першого дня десятого місяця завиднілося верхів'я гір.
6. По сорока днях Ной відчинив зроблене ним вікно у ковчезі.
7. І випустив ворона, котрий, відлетівши, літав і повертався, доки звільнилася земля од води.
8. Потім випустив од себе голуба, щоби переконатися, чи зійшла вода з лику землі.
9. Але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх, і повернувся до нього в ковчег; бо вода все ще була на поверхні всієї землі; і він простер руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег.
10. І, зачекавши іще сім днів інших, знову випустив голуба з ковчега.
11. Голуб повернувся до нього надвечір; і ось, свіжий оливковий листочок у дзьобі: і Ной довідався, що вода зійшла з лику землі.
12. Він зачекав іще сім днів інших, і випустив голуба; і він уже не повернувся до нього.
13. Шістсот першого року до першого [дня] першого місяця зійшла вода із землі; і розібрав Ной покрівлю ковчега, і огледівся, аж ось поверхня землі стала суходолом.
14. І другого місяця, двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.
15. І сказав Бог Ноєві:
16. Вийди з ковчега ти, і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою.
17. Виведи із собою всіх тварин, котрі з тобою, од всілякої плоті, з птахів і скоту, і всіх плазунів, що повзають по землі: Нехай розійдуться вони по землі, і нехай плодяться, розмножуються на землі.
18. І вийшов Ной, і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним.
19. І всі звірі, і всі плазуни, і всі птахи, все, що рухається по землі за родами своїми, вийшли з ковчега.
20. І спорудив Ной жертовника Господові; і взяв із усіляких тварин чистих, і з усіляких птахів чистих, і приніс усеспалення на жертовнику.
21. І почув Господь приємні пахощі, і сказав Господь у серці Своєму: Не буду більше проклинати землю за людину, бо помисли людського серця – зло від юности її; і не буду більше вражати всього, що живе, як Я вчинив.
22. У майбутньому в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться.
Вы читаете Біблія
×